Текуча (притока Синюхи)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Текуча | |
|---|---|
| Витік | на північно-західній околиці села Дорожинка |
| • координати | 48°18′49″ пн. ш. 30°43′52″ сх. д. / 48.31361° пн. ш. 30.73111° сх. д. |
| Гирло | Синюха |
| • координати | 48°14′20″ пн. ш. 30°51′27″ сх. д. / 48.23889° пн. ш. 30.85750° сх. д. |
| Басейн | Південного Бугу |
| Країни: | |
| Довжина | ~14,41 км |
Текуча[1][2][3] — річка в Україні у Вільшанському районі Кіровоградської області. Права притока річки Синюхи (басейн Південного Бугу).
Довжина річки приблизно 14,41 км, найкоротша відстань між витоком і гирлом — 12,53 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,15 [3]. Формується багатьма безіменними струмками та загатами[1][2][3].
Бере початок на північно-західній околиці села Дорожинка і тече через нього. Далі тече переважно на південний схід через села Березову Балку, Йосипівку, Степанівку і у селищі Вільшанка впадає у річку Синюху, ліву притоку Південного Бугу.
Населені пункти вздовж берегової смуги: Владиславка.
 | Цей розділ містить неупорядкований список різноманітних фактів[en] про предмет статті. |
- На правому березі річки пролягає автошлях Т 1208[3] (автомобільний шлях територіального значення в Кіровоградській області. Проходить територією Голованівського, Вільшанського та Добровеличківського районів через Пушкове — Вільшанку — Добровеличківку. Загальна довжина — 51,6 км.).
- У XX столітті на річці існували молочно-тваринні ферми (МТФ), газгольдери та газові свердловини[2], а у XIX столітті — водяні та вітряні млини[1].
- ↑ а б в Военно-топографическая карта Российской Империи 1846-1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXVII, лист: 9. Показаны территории: Херсонской губернии.
- ↑ а б в Топографічна карта Главного штабу М-36-134. Первомайськ. [Архівовано 2017-08-27 у Wayback Machine.] Масштаб 1 : 100 000. Стан місцевості подано на 1989 рік.
- ↑ а б в г Річка Текуча на Google.Maps
- Tekucza // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 280. (пол.)
