Технічний контроль

Техні́чний контро́ль — це перевірка відповідності об'єкта (продукції або процесу, від якого залежить її якість) встановленим технічним вимогам^[1].

Технічний контроль за етапами життєвого циклу продукції[ред. | ред. код]

На стадії розробки продукції технічний контроль полягає у перевірці технічної документації, відповідності дослідного зразка технічному завданню, правилам оформлення, викладеним в ЄСКД (Єдина система конструкторської документації).

На стадії виготовлення технічний контроль охоплює якість сировини та продукції, її комплектність, упакування, маркування, кількісні показники, перебіг виробничих процесів.

На стадії експлуатації полягає у перевірці дотримання вимог експлуатаційної та ремонтної документації.

Основні поняття та визначення[ред. | ред. код]

Предметом технічного контролю є розробка комплексу організаційно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення виробництва продукції із заданим рівнем якості у заданих обсягах.

Реалізація технічного контролю передбачає три основних етапи:

отримання первинної інформації про фактичний стан контрольованого об'єкта, його контрольовані ознаки і показники;
отримання вторинної інформації — відхилень від заданих параметрів шляхом порівняння первинної інформації із запланованими критеріями, нормами чи вимогами;
підготовка інформації для вироблення відповідних керувальних впливів на контрольований об'єкт як результат контролю.

Контрольована ознака — це кількісна або якісна характеристика властивостей об'єкта, що піддається контролю^[1].

Метод контролю — це сукупність правил застосування певних принципів і засобів для здійснення контролю^[1]. У метод контролю входять основні фізичні, хімічні, біологічні та інші явища, а також залежності (закони, ефекти, перетворення), які застосовуються при отриманні первинної інформації з об'єкта контролю.

Під системою контролю розуміють сукупність засобів контролю, виконавців і визначених об'єктів контролю, що взаємодіють згідно з правилами, які встановлені відповідними нормативними документами^[1].

Засоби контролю — це технічні пристрої (прилади, пристосування, інструмент, випробувальні стенди) та (чи) матеріали (наприклад, реактиви), для проведення контролю^[1].

Результат контролю — є кількісно визначене судження про стан об'єкту контролю.

Класифікація видів технічного контролю[ред. | ред. код]

Види технічного контролю класифікуються за наступними основними ознаками: В залежності від об'єкта контролю:

контроль кількісних і якісних характеристик властивостей продукції;
технологічного процесу (його режимів, параметрів, характеристик, відповідності вимогам ЄСКД, ЄСТД, ЄСТПВ).

За етапам виробничого процесу:

вхідний — контроль якості надходить продукції, який здійснюється споживачем;
операційний — контроль продукції або процесу під час виконання або після завершення технологічної операції^[1];
приймальний — контроль продукції, за результатами якого приймається рішення щодо її придатності для постачання і (чи) використання^[1].

За ступенем охоплення:

суцільний — контроль кожної одиниці продукції в партії^[1], що здійснюється з однаковою повнотою;
вибірковий — контроль, за якого рішення про контрольовану сукупність чи процес приймають за результатами перевірки однієї чи декількох вибірок^[1]^[2].

За можливістю подальшого використання продукції:

руйнівний — об'єкт контролю використанню не підлягає;
неруйнівний — контроль якості продукції, за якого не повинна бути порушена придатність щодо застосування із повним збереженням з самого початку закладених функцій^[3].

За ступенем використання засобів контролю^[1]:

вимірювальний — контроль, що проводиться з використанням засобів вимірювання;
реєстраційний — контроль, що проводиться реєстрацією значень контрольованих параметрів продукції чи процесів;
органолептичний — контроль, за якого первинна інформація сприймається органами чуття;
технічний огляд — контроль, що проводиться переважно за допомогою органів чуття і, за потреби, засобів контролю, номенклатура яких встановлена відповідною документацією.

В залежності від рівня технічної оснащеності:

ручний — контроль, який полягає в тому, що засіб контролю чи його перетворювач переміщується рукою, а показання апаратури сприймаються та оцінюються оператором^[3];
механізований — контроль, за якого випробування повністю чи частково виконується з використанням машин і механізмів, а показання апаратури оцінюються повністю чи частково оператором^[3];
автоматизований — здійснюється з частковою участю людини;
автоматичний — контроль без безпосередньої участі людини;
активний — контроль, який безпосередньо впливає на хід технологічного процесу і режимів обробки з метою управління ними.

За типом контрольованих параметрів і ознаками якості технічний контроль поділяється на:

контроль геометричних параметрів (лінійних, кутових розмірів, форми тощо),
контроль фізичних властивостей (теплопровідність, електропровідність, температура плавлення тощо);
контроль механічних властивостей (механічна жорсткість, твердість, пластичність тощо);
хімічних властивостей (хімічний аналіз складу речовини, корозійна стійкість в різних середовищах та ін.);
металографічні дослідження (контроль мікро — і макроструктури заготовок, напівфабрикатів, деталей);
спеціальний контроль (герметичності, відсутності внутрішніх дефектів);
контроль функціональних параметрів (контроль працездатності приладів, систем, пристроїв в різних умовах);
контроль ознак якості, наприклад, зовнішнього вигляду візуально тощо.