Ткаченко Никифор Ларіонович
Ткаченко Никифор Ларіонович (14 квітня 1905 року, х. Крижанівка нині Хорольського району Полтавської обл - 1 липня 1961 рік, с. Покровська Багачка, Хорольський район, Полтавська область) — учасник бойових дій Другої світової війни.
| Ткаченко Никифор Ларіонович | |
|---|---|
| Ім'я при народженні | Ткаченко Никифор Ларіонович |
| Народився |
14 квітня 1905 х. Крижанівка ниніХорольський район, Полтавська область |
| Помер |
1 липня 1961 (56 років) с. Покровська Багачка |
| Громадянство |
 СРСР →  Україна |
| Національність | українець |
| Нагороди |
Орден Бойового Червоного Прапора,  , Медалі:  , «За бойові заслуги» та «За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» |
Життєпис[ред. | ред. код]
Ткаченко Никифор Ларіонович народився 14 квітня 1905 року в х Крижанівка, нині Хорольський район Полтавської області.
Під час Другої світової війни разом із дружиною Галиною Василівною, на початку окупації села Покровська Багачка [1] та всіх навколишніх сіл і хуторів (13 вересня 1941 року), дев'ять днів переховував на горищі сараю двох командирів Червоної Армії - підполковника і старшого лейтенанта, один з яких був поранений. Підлікувавши рани старшого лейтенанта, офіцери вирішили пробиватися до фронту, а Никифора Ларіоновича попросили зберегти бойовий прапор їхньої піхотної частини. Разом із прапором на зберігання залишили і свої документи, нагороди та відзнаки [2]. 19 вересня 1943 року Хорольщина була звільнена від гітлерівців. Через кілька днів Никифор Ларіонович Ткаченко був зарахований у 737-й стрілецький полк, 206-ї стрілецької дивізії, у роту кінної розвідки.[джерело?] На початку листопада 1943 року Ткаченко Н. Л. отримав листа від дружини, яка повідомила, що за прапором ніхто так і не приходив. Тоді він негайно розповів цю історію своєму ротному, старшому лейтенанту Агеєву. Далі звістка пішла по інстанціям. Із штабу полку надійшов наказ: «Червоноармійцю Ткаченку Н. Л. з'явитися до комполка, Підполковника Бєлих». Начальник штабу 737 стрілецького полку від 5 листопада 1943 року за № 4/510, написав наказ, у якому зазначалося, що червоноармієць роти автоматників Ткаченко Никифор Ларіонович у супроводі сержанта Циганова І.І. направляються по маршруту: с. Решетки — Драбово — Лубни — хутір Крижанівка, для виконання особливого завдання командування [3].
12 листопада в штабі 206-ї стрілецької дивізії, в урочистій обстановці, Никифор Ларіонович власноруч передав прапор військової частини представнику Військової Ради Фронту, за що був представлений до високої нагороди - ордена Бойового Червоного Прапора, який одержав 15 лютого 1944 року по завершенню Корсунь-Шевченківської операції. Разом із цим орденом Ткаченко Н.Л. одержав і орден Слави ІІІ ступеня за героїзм, проявлений в ході операції [4]. Після вигнання ворога з України, визволяв Румунію, Угорщину, Чехословаччину. День Перемогу зустрів під Прагою.
Довгий час після війни Никифор Ларіонович працював конюхом та пасічником в артілі „Червоний прапор” в с. Покровська Багачка. Помер 1 липня 1961 року в с. Покровська Багачка, де і похований.
Нагороди[ред. | ред. код]
За сміливість і відвагу в боротьбі з фашизмом у роки Другої світової війни Ткаченко Никифор Ларіонович нагороджений:
- орденом Бойового Червоного Прапора за врятування бойового прапора піхотної частини,
- Орденом Слави ІІІ ступеня [5];
- Медалями «За відвагу», «За бойові заслуги» та «За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Гунько С. Прапор збережено // Соціалістична Хорольщина. - 1959. - 8 травня. - С. 2
- На скрижалях перемоги і скорботи: Хорольці та рух опору німецько-фашистським окупантам [Текст] / упор. Сайно Л.В.- Хорол: Центральна районна бібліотека, 2012.- 52 с.- С. 19
- Полтавщина у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941-1945: Збірник документів і матеріалів [Текст].- К.: Наукова думка, 1977.- 273 с.- С. 265
- Ткаченко В. Історія врятування прапора // Вісті Хорольщини.- 1990.- 9 травня.- С. 2-3
- Чема Н.С. Під стягом червоним [Текст]: Матеріали для проведення тематичних вечорів, бесід та лекцій з історії колгоспу „Червоний прапор” та сіл Покровськобагачанської сільської ради Хорольського району.- Полтава,1987.- 406 с.- С.126-127
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Полтавщина у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941-1945: Збірник документів і матеріалів [Текст].- К.: Наукова думка, 1977.- 273 с.- С. 265
- ↑ Ткаченко В. Історія врятування прапора // Вісті Хорольщини.- 1990.- 9 травня.- С. 2-3
- ↑ На скрижалях перемоги і скорботи : Хорольці та рух опорунімецько-фашистським окупантам [Текст] / упор. Сайно Л.В.- Хорол: Центральна районна бібліотека, 2012.- 52 с.- С. 19
- ↑ Память народа 1941-1945. Герои войны https://pamyat-naroda.ru/heroes/podvig-chelovek_nagrazhdenie21572348//
- ↑ Память народа 1941-1945. Герои войны https://pamyat-naroda.ru/heroes/podvig-chelovek_nagrazhdenie21572348/