Трьох Ієрархів (лінійний корабель, 1838)
| Історія | |
|---|---|
 Російська імперія
| |
| Назва: | рос. дореф. «Трехъ Iерарховъ» |
| Власник: | Чорноморський флот Російської імперії |
| Будівник: | Миколаївське адміралтейство |
| Закладений: | 19 листопада 1836 |
| Спуск на воду: | 28 серпня 1838 |
| Доля: | розібраний на дрова у 1854 році |
| Статус: | розібраний |
| Основні характеристики | |
| Клас і тип: | лінійний корабель |
| Тип: | «Султан Махмуд» |
| Водотоннажність: | 3790 т |
| Довжина: | 60,2 м |
| Ширина: | 16,3 м |
| Осадка: | 7,2 м |
| Екіпаж: | 750 осіб |
| Озброєння: | 84—90 гармат |
«Трьох Ієрархів» (рос. дореф. «Трехъ Iерарховъ») — 84-гарматний вітрильний лінійний корабель типу «Султан Махмуд» Чорноморського флоту Російської імперії.
Один із восьми вітрильних 84-гарматних лінійних кораблів типу «Султан Махмуд», що будувалися в Миколаєві з 1836 по 1845 рік. Прототипом серії послужив корабель «Силістрія». Кругла корма цих кораблів підвищувала міцність корпусу, в його наборі використовували металеві деталі, а прядив'яні канати замінили на якір-ланцюги[1]. Водотоннажність корабля становила 3790 тонн, довжина між перпендикулярами — 60,2 метри, ширина — 16,3 метри, осадка — 7,2 метри[2].
Озброєння корабля в різні роки становило різну кількість гармат. Так, спочатку озброєння «Трьох Ієрархів» складалося з двадцяти шести 36-фунтових довгоствольних гармат і чотирьох 1-пудових єдинорогів на нижній палубі. На верхній палубі розміщувалися тридцять дві 36-фунтові корткоствольні гармати. Ще шість 18-фунтових гармат, двадцять 36-фунтових, дві 24-фунтові, одна 12-фунтова і дві 8-фунтові карронади знаходилися на баці і чвертьпалубі[3].
Станом на 1853 рік з баку і чвертьпалуби корабля було знято усю зброю, залишивши тільки шість 18-фунтових гармат і двадцять 36-фунтових карронад[3][4]. Екіпаж корабля складав 750 осіб[3].
Закладений у Миколаєві на стапелі Миколаївського адміралтейства 19 листопада 1836 року, головний будівник — генерал-майор корпусу корабельних інженерів С. І. Чернявський[5]. Після спуску на воду 28 серпня 1838 року перейшов до Севастополя і увійшов до складу Чорноморського флоту Російської імперії[6].
Брав участь у створенні Кавказької укріпленої берегової лінії. 10 і 22 травня 1840 року в складі ескадри віцеадмірала М. П. Лазарєва висаджував десанти для взяття Вельямінівського і Лазаревського фортів, раніше завойованих кавказцями[3]. Під час військової кампанії того ж року брав участь у практичному плаванні ескадри флоту в Чорному морі. У квітні і травні 1841 року під прапором контрадмірала П. М. Юр'єва здійснював перевезення військ Кавказької укріпленої берегової лінії з Феодосії до Геленджика[1].
Із 7 до 10 жовтня того ж року на чолі загону під прапором контрадмірала М. М. Станюковича підтримував вогнем просування військ генерала Й. Р. Анрепа від Адлера до Навагінського укріплення в Сочі. Загін кораблів рухався на буксирі пароплавів попереду сухопутних військ на відстані близько кілометра від них і артилерійським вогнем придушував осередки опору ворога. Як і під час кампанії попереднього року, крім дій флоту біля кавказького узбережжя брав участь у практичних плаваннях ескадр Чорноморського флоту[2].
У кампанію 1842 року знову виходив у практичне плавання в Чорне море. Наступного 1843 року, крім участі в практичних плаваннях, у червні перебував у складі ескадри контрадмірала М. М. Станюковича, що перевозила війська 13-ї дивізії з Севастополя до Одеси, а в серпні—вересні — назад до Севастополя. Кампанії 1844 і 1845 років корабель знову провів у Чорному морі в складі практичних ескадр. У 1847 році крім виходу в практичне плавання корабель також брав участь у перекиданні військ 13-ї дивізії з Одеси до Севастополя[2][1].
Кампанію 1849 року корабель вкотре провів у практичних плаваннях у Чорному морі. У 1852 році «Трьох Ієрархів» зазнав тимберування[ком. 1] на верфях Севастополя, а у 1854 році був розібраний на дрова[4][7].
- П. М. Вукотич (1839 — 6 грудня 1849);
- М. Д. Варницький (6 грудня 1849 — 1850);
- В. І. Барановський (1852—1854 роки).
- Коментарі
- Джерела
- ↑ а б в Корабль «Трех Иерархов» (рос.). Черноморский флот. Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 16 березня 2024.
- ↑ а б в Чернышев, А. А. (1997). Российский парусный флот (рос.). Т. 1. Москва: Воениздат. с. 145. ISBN 5-203-01788-3.
- ↑ а б в г Tredrea, John; Sozaev, Eduard (2010). Russian Warships in the Age of Sail 1696—1860: Design, Construction, Careers and Fates (англ.). Barnsley: Seaforth. с. 580. ISBN 978-1-84832-058-1.
- ↑ а б Широкорад, А. Б. (2007). 200 лет парусного флота России (рос.). Москва: Вече. с. 303. ISBN 978-5-9533-1517-3.
- ↑ Христенко, В. Н. Николаевский хронограф: август (рос.). Литературный Николаев. Процитовано 17 березня 2024.
- ↑ Шинкаренко, Андрей (27 вересня 2012). Николаевское Адмиралтейство (рос.). Николаевский базар. Процитовано 17 березня 2024.
- ↑ Веселаго, Ф. Ф. (1872). Список русских военных судов с 1668 по 1860 год (рос.). Санкт-Петербург: Типография морского министерства. с. 462—463.
- Веселаго Ф. Ф. Список русских военных судов с 1668 по 1860 год. — СПб.: Типография морского министерства, 1872. — 798 с. (рос.)
- Чернышёв А. А. Российский парусный флот. Справочник. — М.: Воениздат, 1997. — Т. 1. — 312 с. — (Корабли и суда Российского флота). — 10 000 экз. — ISBN 5-203-01788-3. (рос.)
- Широкорад А. Б. 200 лет парусного флота России / Под ред. А. Б. Васильева. — 2-е изд. — М.: «Вече», 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3. (рос.)