Єдиноріг (гаубиця)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пудовий короткий фортечний єдиноріг зразку 1805 року

Єдинорі́г (рос. единорог) — старовинна російська гладкоствольна артилерійська гармата-гаубиця.

Опис[ред. | ред. код]

Фортечна гаубиця «Єдиноріг», відлита у 1814 році на Луганському ливарному заводі
78-мм дослідний єдиноріг

Основними відмітними особливостями єдинорогів були стволи завдовжки 7,5—12,5 калібрів і використання ядер масою від 4 фунтів до 3 пудів (від 1,8 до 40 кг, калібр 246 мм), що забезпечувало дальність стрільби до 4 км.

Стрільба здійснювалася ядрами, розривними і запальними гранатами, бомбами і картеччю.

Історія[ред. | ред. код]

Єдиноріг був винайдений в 1757 році російським артилеристом М. В. Даниловим спільно з С. А. Мартиновим; на озброєння поставлений графом П. І. Шуваловим. Назву отримав за геральдичним єдинорогом, що був зображений на гербі Шувалових. Образ тварини використовувався і в декорі стволів перших зразків: винград виконували у формі голови єдинорога, скоби-«дельфіни» — у вигляді єдинорогів на чотирьох ногах.

У першій половині XIX століття гармати виробляв Луганський чавуноливарний завод.

Єдинороги застосовувалися в російській артилерії як облогові, польові, кінні і гірські гармати, а також на флоті. Завдяки таким гарматам артилерія дістала можливість супроводжувати свою піхоту в бою, ведучи вогонь через голови бойових порядків.

Єдинороги використовувалися понад 100 років, аж до вступу у війська нарізних гармат. Окремі екземпляри залишалися в деяких фортецях аж до початку XX століття.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]