Тянь-Шанський гірський хвойний ліс
Каракольський каньйон на південний схід від озера Іссик-Куль | |
Екозона | Палеарктика |
---|---|
Біом | Хвойні ліси помірної зони |
Межі | Тянь-Шанський гірський степ та луки |
Площа, км² | 24605 |
Країни | Китай, Казахстан і Киргизстан |
Розташування екорегіону (фіолетовим) |
Екорегіон гірських хвойних лісів Тянь-Шаню (ідентифікатор Всесвітнього фонду природи WWF: PA0521) охоплює «лісовий пояс» гір Тянь-Шаню – зазвичай північні схили, що отримують достатньо вологи та достатньо теплі для росту дерев. Цей хвойний пояс зустрічається в основному на висоті від 1500 до 2700 м. [1] [2]
Екорегіон простягається мозаїчно на головному гірському хребті Тянь-Шань, приблизно на 2000 км від західного Киргизстану до провінції Сіньцзян у Китаї на сході. Смуга хвойних лісів знаходиться на північних схилах, на висотах від мінімум 1500 м (нижче занадто сухо для хвойних рослин) до максимум 2700 м (вище занадто холодно). Роз’єднані компоненти екорегіону, як правило, витягнуті вздовж хребтів, висота яких становить у середньому 4000 м, причому одна з більших ділянок огинає озеро Іссик-Куль. [1] Загалом ландшафт нижче лісової смуги — степовий, а вище — альпійські луки з подекуди карликовими ялівцями.
Клімат екорегіону є холодним напівпосушливим (Класифікація кліматів Кеппена (BSk)). Цей клімат зазвичай характеризується більшою кількістю опадів, ніж у справжній пустелі, а також нижчою температурою. [3] [4]
Домінуючою хвойною деревиною в цих лісах є ялина азійська (Picea schrenkiana), яка зазвичай росте в насадженнях того ж виду. На менших висотах осика зустрічається в суміші з ялиною. На більших висотах зустрічаються береза, верба, горобина. На менших висотах у межах лісового поясу під кронами дерев зустрічається підлісок із чагарників, трав і різнотрав’я. [1]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тянь-Шанський гірський хвойний ліс
- ↑ а б в Tian Shan montane conifer forests (англ.). World Wildlife Federation (WWF). Процитовано 28 грудня 2019.
- ↑ Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 14 вересня 2019.
- ↑ Kottek, M., J. Grieser, C. Beck, B. Rudolf, and F. Rubel, 2006. World Map of Koppen-Geiger Climate Classification Updated (PDF) (англ.). Gebrüder Borntraeger 2006. Процитовано 14 вересня 2019.
- ↑ Dataset - Koppen climate classifications (англ.). World Bank. Процитовано 14 вересня 2019.