Палеарктика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карта Палеарктики

Палеоарктика, або Субарктичний (Палеарктичний) регіон — екозона (найбільша одиниця біогеографічного поділу Землі), відділ оларктичної біогеографічної області[1]. Деякі автори вважають Палеарктику самостійною біогеографічною областю[1]. Лежить переважно у Східній півкулі, охоплює Європу, Азію на північ від Гімалаїв і Аравійського півострову та Північну Африку до південного краю пустелі Сахара. До нього відносяться і острови, розташовані поблизу позначених частин материків.

Палеарктику разом з Неарктикою (Північна Америка на північ від Мексики і Гренландія) часто об'єднують у Голарктичну екозону, що охоплює майже всю Північну півкулю. Точне визначення меж екозони, як і приналежність багатьох окремих регіонів Землі до того або іншого біогеографічного регіону, нерідко спірна.

Палеогеографія[ред. | ред. код]

Палеарктика виділилася у окрему екозону в епоху палеогену, коли тут розвинулися нові форми рослин і тварин.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б Палеарктика // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1982. — Т. 8 : Олефіни — Поплін. — С. 134.

Література[ред. | ред. код]

  • (рос.) Штегман Б. К. Основы орнитологического деления Палеарктики // Фауна СССР. Птицы. — М.-Л., 1937. — Т. I. Выпуск 2. — С. 1-156.

Посилання[ред. | ред. код]