Фонтан «Рахіль»
| Фонтан «Рахіль» | |
|---|---|
| |
| 44°32′29.004000099999″ пн. ш. 34°16′36.01200010001″ сх. д. / 44.54139° пн. ш. 34.27667° сх. д. | |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Ялтинська міська рада |
| Тип | фонтан і пам'ятка |
  Фонтан «Рахіль» Фонтан «Рахіль» (Україна)  Фонтан «Рахіль» Фонтан «Рахіль» (Росія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Фонтан «Рахіль» (раніше «Гречанка») — фонтан (один з п'яти), придбаний і встановлений Петром Губоніним у парку комплексу готелів у Гурзуфі 1890 року.
Один із головних елементів оформлення парку[1], розташований у південній, приморській частині парку санаторію «Гурзуфський». Пам'ятник мистецтва регіонального значення.
Являє собою класичну античну колону з каннелюрами без капітелі, увінчану жіночою фігурою зі глечиком над головою, з якого витікає струмінь води. Колона стоїть на цоколі, орієнтованому на всі боки світла. Щодо маскаронів, що прикрашають грані цоколя, існують різні трактування. За різними версіями це Тритони, лики вітрів, що дмуть: північного Борея, південного Нота, західного Зефіра і східного Евра (Євра). Грані нижньої частини постаменту оздоблені декоративними картками. Вся композиція фонтану відлита з металу[1].
Загальноприйнято вважати, що придбано фонтан на Всеросійській художньо-промисловій виставці, що проходила в 1882 році в Москві у великої польської фірми з виробництва металевих виробів[2] Лільпоп, Рау та Левенштейн. Це продукт механічного заводу у Варшаві, який виробляв обладнання залізниць. Сама скульптура служила, скоріше, рекламною окрасою і стояла на газоні зліва від павільйону фірми[1] . У виданій 1890 року книжці доктора медицини Володимира Олексійовича Щепетова «Гурзуф на Південному березі Криму та його лікувальні засоби» написано
…фонтан «Гречанка»… придбаний із Московської виставки…сажень чотирьох висоти. Він являє собою високу колону, вгорі прикрашену художньо виконаною жіночою фігурою, що нахилила глечик, з якого і струмує вода[3].
За іншою версією фонтан створений невідомим майстром наприкінці XIX століття на замовлення П. І. Губоніна[4]
Фонтан «Рахіль» як пам'ятка історії та культури України згадується в академічному каталозі-довіднику 1987 року «Пам'ятники історії та культури Української РСР»[5].
Постановою окупаційної Ради міністрів Республіки Крим № 627 від 20 грудня 2016 року фонтан «Рахіль» віднесено до об'єктів культурної спадщини регіонального значення[6].
- ↑ а б в Наталия Михайловна Макарухина. Фонтан «Рахиль» ]. Южный берег Крыма - территория Всемирного наследия. Архів оригіналу за 10 липня 2023. Процитовано 11 серпня 2023.
- ↑ К истории заводов «Лильпоп, рау и Левенштейн» в Кременчуге. okrain.net.ua/. Архів оригіналу за 13 серпня 2023. Процитовано 13 серпня 2023.
- ↑ Щепетов Владимир Алексеевич. Исторический очерк // Гурзуф на Южном берегу Крыма и его лечебные средства. — Одесса : типография Е. И. Фесенко, 1890. — С. 18—19. Архівовано з джерела 17 липня 2023
- ↑ Достопримечательности Гурзуфа для путешественников. Достопримечательности для путешественников. Архів оригіналу за 13 серпня 2023. Процитовано 13 серпня 2023.
- ↑ П. Т. Тронько. / . Т. Тронько. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 308. — (каталог-справочник)
- ↑ Постановление Совета министров Республики Крым № 627 от 20.12.2016. Совет министров Республики Крым. Архів оригіналу за 13 серпня 2023. Процитовано 13 серпня 2023.