Тритон (міфологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тритон
Herakles Triton Met 06.1021.48.jpg
Батько Посейдон[1][2] або Нептун
Мати Амфітріта[1][2] або Salaciad
Брати, сестри  • Бентесікіма і Рода
Діти Паллада, Triteiad, Crataeisd і Callisted
Боротьба Геракла із Тритоном, амфора,
530 до н. е.
Колісниця Амфітріти та Посейдона, запряжена тритонами. Глиптотека Мюнхена

Трито́н (грец. Τρίτωνας) — у давньогрецькій міфології — син Посейдона й Амфітріти, з якими він жив у золотому палаці на дні моря.

На суходолі за головне місце його перебування вважали околиці Алалкомен у Беотії, біля річки Тритон. Там, за переказом, відбулося змагання Тритона з Гераклом. Існує ще танагрійський міф про двобій Тритона з Діонісом. За іншою версією, танагрійці відрубали Тритонові голову за те, що він крав їхню худобу.

Як бог Тритонійського озера в Лівії Тритон виступає в оповіді про аргонавтів, котрим допоміг знайти шлях із озера. Здебільшого Тритон називається морським дідом, однак його зображення, судячи з пам'яток мистецтва, були різні. За Павсанієм, Тритон замість ніг мав хвіст, як дельфіни. Античні митці нерідко прикривали одягом нижню частину тіла Тритона; пізніше вона зображувалась у вигляді двох риб'ячих хвостів, а спереду до тулуба додавалися кінські груди й ноги. У такому зображенні Тритон виступає по суті морським чудовиськом, так званим морським кентавром (іхтіокентавром). Атрибутами його були дельфіни, ріг для вина і мушля. Тритон сурмив у мушлю, викликаючи або стишуючи бурю на морі. Славнозвісний Енеїв сурмач Місен загинув тому, що наважився змагатися з Тритоном у грі на мушлі. Навіть титани втекли, почувши гру Тритона.

У поезії зустрічаємо Тритона в різних ситуаціях: то він переслідує своїми любощами морських німф, то, як Посейдон, б'є в скелі тризубцем, то гасає по хвилях на чудових конях, то з'являється на березі, де чигає на людей і пожирає їх. З IV ст. до н. е. Тритон поступово втрачає індивідуальність і, як Сілен, Пан та ін., стає міфологічним родовим поняттям. Як сатири, кентаври на суходолі, так тритони на морі становлять однорідну сім'ю божеств: вони влюбливі, примхливі, заповзяті, уособлюють бурхливий, мінливий характер морської стихії з таємничим життям її глибин. Одним з чудових творів мистецтва була велика група Скопаса, яку Пліній бачив у Римі: серед морських божеств були зображені Нептун, Фетіда, нереїди, дельфіни, кити, гіпокампи (морські коні), почет Форкія, Тритон та ін. У пізнішому декоративному мистецтві тритони становлять улюблені сюжети, про що свідчать вазовий живопис, фрески, мозаїка тощо.

Інше[ред. | ред. код]

  • «Тритонами» (лат. tritones) у Стародавньому Римі називали новачків у школі гладіаторів.

Див. також[ред. | ред. код]

Рибохвості істоти

Література[ред. | ред. код]

  • а б Любкер Ф. Triton // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — Санкт-Петербург: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1414.
  • а б Н. О. Тритон // Энциклопедический словарьСанкт-Петербург: Брокгауз — Ефрон, 1901. — Т. XXXIIIа. — С. 844–845.