Фріц Відеман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фріц Відеман
нім. Fritz Wiedemann
Народився 16 серпня 1891(1891-08-16)[2][3][…]
Аугсбург, Баварія, Німецька імперія
Помер 11 січня 1970(1970-01-11)[1] (78 років)
Еггенфельден, Ротталь-Інн, Нижня Баварія, Баварія, ФРН
Країна  Німеччина
Діяльність політик, дипломат, фермер, військовослужбовець
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна
Членство СА
Посада депутат рейхстагу Третього рейхуd і посол
Військове звання Бригадефюрер
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Золотий партійний знак НСДАП
Золотий партійний знак НСДАП
Хрест Воєнних заслуг II класу
Хрест Воєнних заслуг II класу

Фріц Відеман (нім. Fritz Wiedemann; 16 серпня 1891, Аугсбург — 11 грудня 1970, Еггенфельден) — німецький офіцер, ад'ютант Адольфа Гітлера, згодом дипломат. Бригадефюрер НСКК (1 січня 1935).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї провінційного лікаря. Отримавши атестат зрілості, Фріц Відеман в 1910 році в званні фанен-юнкера вступив на службу в баварську армію і був зарахований в 3-й піхотний полк імені принца Карла Баварського. У 1912 році закінчив військову школу в Мюнхені і отримав звання лейтенанта. У Першу світову війну прибув служити на Західному фронті тільки в жовтні 1915 року через нещасний випадок і здобув посаду ад'ютанта при полковому штабі 16-го резервного піхотного полку, ставши начальником зв'язкового Адольфа Гітлера.

Після війни Відеман і Гітлер спочатку втратили один одного з виду: незадоволений Веймарською республікою монархіст Відеман відмовився продовжити військову службу, демобілізувався в званні гауптмана і працював в сільському господарстві в Алльгої, потім займався молочним тваринництвом в Пфарркірхені. У 1921 році Гітлер і Видеман зустрілися на зустрічі однополчан, і Гітлер запропонував Відеману командувати штурмовим загоном. Відеман відмовився, але в 1933 році, коли його молочне господарство розорилося, попросив Гітлера про допомогу через Макса Аманна. З 1 лютого 1934 року Відеман зайняв місце ад'ютанта Рудольфа Гесса і через кілька днів, всупереч чинній забороні на прийом в партію, був прийнятий в НСДАП. Пропрацювавши у заступника фюрера Гесса десять місяців, Відеман 1 січня 1935 року був призначений ад'ютантом Гітлера і бригадефюрером НСКК. У 1938 році Видеман став депутатом рейхстагу. На новій посаді Видеман виконував різні закордонні доручення, зокрема, брав участь у підготовці аншлюсу Австрії і виступав зв'язковим з лордом Галіфаксом в Лондоні.

Закордонні поїздки Відемана привели до деякої дистанції в його відносинах з фюрером. Гітлер завжди називав Відемана «ультрапесимістом», а коли усвідомив, що його ад'ютант критично ставиться до його політики, то 19 січня 1939 року зняв його з посади і відправив генеральним консулом Німеччини в Сан-Франциско. У США Відеман остаточно став противником Гітлера і націонал-соціалізму. Він встановив контакт з британськими спецслужбами і переконував британців і американців відмовитися від контактів з Гітлером, якому успіхи запаморочили голову. Відеман передав британцям інформацію про німецькі плани наступу на Велику Британію і рекомендував їм якомога швидше вдарити по Німеччині першими.

У червні 1941 року всі консульства Німеччини в США закрилися, і Відеман 16 липня повернувся до Німеччини. 7 серпня 1941 року він був призначений генеральним консулом Німеччини в Тяньцзіні та обійняв посаду 17 грудня. У вересні 1945 року він був заарештований союзниками і перевезений до Німеччини. 7 жовтня 1945 року він виступав свідком на Нюрнберзькому процесі. 5 травня 1948 був звільнений з ув'язнення. Останні два десятки років свого життя Відеман провів далеко від політики, працюючи в сільському господарстві.

Сім'я[ред. | ред. код]

Був одружений, батько трьох дітей.

Мав тривалі стосунки зі Стефанією Гогенлое.

Нагороди[5][ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Der Mann, der Feldherr werden wollte. Erlebnisse und Erfahrungen des Vorgesetzten Hitlers im 1. Weltkrieg und seines späteren persönlichen Adjutanten. blick + bild Verlag für politische Bildung, Velbert/Kettwig 1964 (Wiedemanns Memoiren).
  • Der zweite Kriegswinter bei Fromelles. In: Fridolin Solleder (Hrsg.): Vier Jahre Westfront. Geschichte des Regiments List R.I.R. [= Reserve Infanterie Regiment]. 16, Max Schick Verlag, München 1932
  • Das Gefecht bei Fromelles am 19. und 20. Juli 1916. In: Solleder: Vier Jahre Westfront. 1932, Kapitel 8
  • Die Sommeschlacht. In: Solleder: Vier Jahre Westfront. 1932, Kapitel 9
  • Auf den Vimyhöhen. Stellungskrieg Oktober 1916 bis Februar 1917. In: Solleder: Vier Jahre Westfront. 1932, Kapitel 10

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Munzinger Personen
  2. SNAC — 2010.
  3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
  5. Wiedemann, Fritz - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Архів оригіналу за 20 березня 2019. Процитовано 20 березня 2019.

Література[ред. | ред. код]

  • Johannes Hürter (Red.):Biographisches Handbuch des deutschen Auswärtigen Dienstes 1871—1945. 5. T — Z, Nachträge.Herausgegeben vom Auswärtigen Amt, Historischer Dienst. Band 5: Bernd Isphording, Gerhard Keiper, Martin Kröger: Schöningh, Paderborn u. a. 2014, ISBN 978-3-506-71844-0, S. 272 f.
  • Edmund Glaise von Horstenau, Peter Broucek (Hrsg.): Ein General im Zwielicht. Die Erinnerungen Edmund Glaises von Horstenau.Band 2: Minister im Ständestaat und General im OKW (= Reihe «Veröffentlichungen der Kommission für Neuere Geschichte Österreichs», Bd. 70). Böhlau, Wien 1983, ISBN 978-3-205-08743-4. S. 316 [1].
  • Robert Wistrich: Wer war wer im Dritten Reich? Fischer Taschenbuch Verlag, Frankfurt am Main 1987, ISBN 3-596-24373-4.
  • Thomas Weber: Hitlers Erster Krieg: Der Gefreite Hitler im Ersten Weltkrieg — Mythos und Wahrheit. Propyläen Verlag, Berlin 2011, ISBN 978-3-549-07405-3.
  • Erich Stockhorst: 5000 Köpfe. Wer war was im Dritten Reich. Arndt, Kiel 2000, ISBN 3-88741-116-1.
  • Joachim Lilla, Martin Döring, Andreas Schulz: Statisten in Uniform: Die Mitglieder des Reichstags 1933—1945. Ein biographisches Handbuch. Unter Einbeziehung der völkischen und nationalsozialistischen Reichstagsabgeordneten ab Mai 1924. Droste, Düsseldorf 2004, ISBN 3-7700-5254-4.