Фундація Форда
 | |
 | |
| Дата заснування | 1936 |
|---|---|
| Тип | Благодійний фонд |
| Засновники | Едсель Форд |
| Голова | Даррен Вокер |
| Адреса | 1440 Бродвей, Нью-Йорк, США |
| Офіційний сайт | fordfoundation.org |
 | |
 Фундація Форда у Вікісховищі | |
Фундація Форда, іноді Фонд Форда (англ. Ford Foundation) — американський благодійний фонд, створений з метою фінансування програм і проектів для підтримки демократії, зменшення бідності, сприяння міжнародній співпраці і розвитку людства. Штаб-квартира фонду знаходиться в місті Нью-Йорк. Від 2013 року президентом фонду є Даррен Вокер.
Історія[ред. | ред. код]
Фонд Форда був заснований 15 січня 1936 року Едселом Фордом, сином Генрі Форда,[1] і двома директорами «Ford Motor Company», як незалежна непідприємницька та недержавна організація. Перші роки Фонд базувався в штаті Мічиган і працював під керівництвом членів родини Форд і компаньйонів, надаючи фінансову підтримку таким організаціям, як Госпіталь Генрі Форда, Грінфілд-Вілледж, Музей Генрі Форда та іншим.
Після смерті Едсела Форда в 1943 і Генрі Форда в 1947, керівництво Фондом Форда перейшло до старшого сина Едсела, Генрі Форда II. Із середини 1970-х років Фонд Форда вже не мав ніякого відношення ні до Ford Motor Company, ні до сім'ї Фордів. Генрі Форд II, останній член сім'ї в раді директорів фонду, відмовився від участі в управлінні фондом у 1976 році.
Із 1952 по 1970 роки фонд фінансував освітню мережу телебачення National Educational Television (NET). У 1952 фонд відкрив свій перший міжнародний офіс в Нью-Делі (Індія). В 1976 надав допомогу при створенні Гремін Банку Мухаммада Юнуса, в Бангладеші. До кінця 1980-х фонд почав надавати допомогу в боротьбі зі СНІДом.
Президенти[ред. | ред. код]
- 1936—1943 — Едсель Форд
- 1943—1950 — Генрі Форд II
- 1950—1953 — Пол Грей Гоффман
- 1953—1956 — Рован Гайтер
- 1956—1965 — Генрі Тоунлі Хелд
- 1966—1979 — Макджордж Банді
- 1979—1996 — Франклін Томас
- 1996—2007 — Сюзан Берресфорд
- 2008—2013 — Луїс Убіньяс
- 2013 — Даррен Вокер
Література[ред. | ред. код]
- Inderjeet Parmar, Foundations of the American Century: The Ford, Carnegie, and Rockefeller Foundations in the Rise of American Power. New York: Columbia University Press, 2012.
- Frances Stonor Saunders (2001), The Cultural Cold War: The CIA and the World of Arts and Letters, New Press, ISBN 1-56584-664-8. [Aka, Who Paid the Piper?: The CIA and the Cultural Cold War 1999, Granta (UK edition)].
- Edward H Berman The Ideology of Philanthropy: The influence of the Carnegie, Ford, and Rockefeller foundations on American foreign policy, State University of New York Press, 1983.
- Yves Dezalay and Bryant G Garth, The Internationalization of Palace Wars: lawyers, economists, and the contest to transform Latin American states, Chicago: University of Chicago Press, 2002.
- David Ransom, The Trojan Horse: A Radical Look at Foreign Aid, pub. 1975, pp. 93-116; «Ford Country: Building an Elite for Indonesia»[недоступне посилання з травня 2019]
- Bob Feldman, «Alternative Media Censorship sponsored by CIA's Ford Foundation?»
- «Target Ford» (2006), by Scott Sherman in The Nation.
- Ford Foundation, a philanthropic facade for the CIA Voltaire Network, April 5, 2004.
- Time for Ford Foundation & CFR to Divest? Collaboration of the Rockefeller, Ford and Carnegie Foundations with the Council on Foreign Relations
- The Ford Foundation and the CIA A 2001 study by James Petras
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ In the American grain | Historic Profiles | PEOPLE. web.archive.org. 2 листопада 2013. Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 2 травня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
|
