Храмцов Володимир Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Храмцов
рос. Владимир Храмцов
Ім'я при народженніВолодимир Федорович Храмцов
Народився20 лютого 1932(1932-02-20)
Красна Гора, Брянська область
Помер24 листопада 1989(1989-11-24) (57 років)
Сокаль
·інфаркт міокарда
ГромадянствоСРСР СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьпоет, журналіст, педагог
Alma materЛітературний інститут імені Горького
Мова творівросійська
Роки активності19501989
Напрямокреалізм
Жанрвірш
Автограф

Володи́мир Фе́дорович Храмцо́в (рос. Владимир Федорович Храмцов; * 20 лютого 1932(19320220), Красна Гора, Брянська область — † 24 листопада 1989, Сокаль) — український поет. Писав російською мовою.

Біографічні дані

[ред. | ред. код]

Володимир Храмцов народився 20 лютого 1932 р. в селищі Красна Гора Брянської області, в сім'ї вчителя і домогосподарки. Був найстарший із чотирьох дітей, мав двох сестер і брата. 1943 року батько загинув на фронті Другої світової війни.

У 1952 році Володимир Храмцов закінчив Лисичанський гірничий технікум. 1971 року заочно закінчив Московський літературний інститут імені Максима Горького. Трудовий шлях розпочав у 1952 році: кілька років працював геологом на Закарпатті, в Комі АРСР, Казахстані, на Кольському півострові. З 1961 року Володимир Храмцов жив в Україні. Працював заступником редактора сокальської районної газети «Вперед» (тепер вона має назву «Голос з-над Бугу», власним кореспондентом газети «Львовская правда», з 1974 року — викладач Сокальського професійно-технічного училища № 3, заступник директора цього навчального закладу. Був двічі одружений. Від другого шлюбу мав сина Дмитра (*1984).

Помер 24 листопада 1989 року, похований на сокальському цвинтарі.

Творчість

[ред. | ред. код]

Володимир Храмцов почав писати вірші ще студентом технікуму. В республіканському видавництві «Каменяр» випустив дві збірки поезій: «Верю в жизнь» (1969 рік) та «Август — время звездопада» (1986 рік), здав до друку книжку лірики «Деревья не умеют фотографироваться» (1989 рік), яка так і не побачила світу.

Був членом сокальського літературно-мистецького об'єднання «Колос». Друкувався у всесоюзних газетах та журналах. Переклав шість віршів болгарського поета Славча Стоянова-Македонського, які надруковані у збірці «Привет, другари!» (Алма-Ата, 1959). Приятелював з поетом Іллею Сельвінським, листувався з ним. Нижче наведено уривок із адресованого Володимирові Храмцову листа від Іллі Сельвінського, 15 жовтня 1967 року.

У кожному листі я незмінно Вас хвалю. Це, мабуть, не дуже педагогічно, але нічого не вдієш. Ось і цього разу доводиться відзначити швидке й гарне зростання. Вірші із «Загального зошита» напрочуд гарні. Це настояна поезія. Кожна річ приносить читачеві радість чистим і душевним ліризмом у прозорій формі, яка несе оригінальні й творчі образи.

Оригінальний текст (рос.)
В каждом письме я неизменно Вас хвалю. Это, наверное, не очень педагогично, да что поделать. Вот и сейчас приходится отметить быстрый и хороший рост. Стихи из „Общей тетради“ удивительно хороши. Это настоявшаяся поэзия. Каждая вещица приносит читателю радость чистым и душевным лиризмом, облеченным в прозрачную форму, несущую оригинальные и точные образы.

У тематиці поезії Володимира Храмцова велику частину займає громадянська лірика, в якій поет описує жахіття війни й виступає переконаним борцем за мир. Багато віршів присвячено медитативній ліриці. Нижче наведено один із таких творів. Українською мовою переклав Олег Король.

Как даль светла!
Как день стеклянно чист!
Так что же я, прислушиваясь, замер?
С моей души сорвался первый лист
И желто закружил перед глазами.
И я услышал журавлиный клич,
И я увидел клин их над собою.
Стараюсь сам себя постичь,
Гляжу сквозь желтое
На голубое.

Пресвітла даль,
Прозорий день, як скло…
Чому ж спинився я і подих стримав?
З душі листок зірвало й понесло,
Кружляє жовто він перед очима.
І чую – вже курличуть журавлі,
І помічаю – вже летять їх клини.
Хто я? Навіщо я на цій землі?
…Крізь жовте бачу голубі глибини.

Збірки поезії

[ред. | ред. код]
  • «Верю в жизнь». — Л.: «Каменяр», 1969
  • «Август — время звездопада» — Л.: «Каменяр», 1986
  • «Деревья не умеют фотографироваться» (1989, машинопис)

Примітки

[ред. | ред. код]