Кольський півострів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кольський півострів
Kola peninsula.png
58°00′ пн. ш. 36°00′ сх. д. / 58.000° пн. ш. 36.000° сх. д. / 58.000; 36.000Координати: 58°00′ пн. ш. 36°00′ сх. д. / 58.000° пн. ш. 36.000° сх. д. / 58.000; 36.000
Довколишні води Баренцове море
Біле море
Площа 100 000 км²
Найвища точка 1 191 м
Країна Росія

CMNS: Кольський півострів на Вікісховищі

Ко́льський піво́стрів[1] (рос. Ко́льский полуо́стров, з мови саамі рибна багата область) — півострів в Росії, розташований між Баренцовим (на півночі) та Білим (на півдні) морями[2]. Західна межа Кольського півострова тягнеться від Кольської затоки долиною річки Кола, озером Імандри, долиною річки Ніва до Кандалакшської затоки. Площа — близько 100 тисяч км². У західній частині знаходиться гірський масив Хібіни (висота до 1191 м). Є поклади апатитів, нефелінів, залізних і нікелевих руд; головне місто і порт — Мурманськ.

Геологія[ред. | ред. код]

Сейсмічність[ред. | ред. код]

За характером сейсмічності територія півострова відноситься до пасивних континентальних окраїн[3]. Головну тектонічну роль відіграє Балтійський кристалічний щит, що має блокову будову і який охоплює велику площу Скандинавського і Кольського півостровів, Фінляндію і Карелію[4][5]. Він протистоїть руху літосферних плит на північ у результаті субдукції Африканської плити під Європейську[3]. По краях щита численні розломи, з якими пов'язані мілкофокусні землетруси. Епіцентри яких утворюють сейсмічний пояс уздовж північних берегів Скандинавського півострова[3]. Землетруси пов'язані з розломами, що розсікають каледонські складчасті структури. Окремо виділяється сейсмічна розломна зона вздовж північного берега Балтійського моря і Ботнічної затоки, з продовженням до Кандалакської губи Кольського півострова[3]. Окремий сейсмічний район на заході Кольського півострова[3].

Значні землетруси Кольського півострова:

  • Варангер, 4 січня 1926 року, магнітуда 4,3, інтенсивність 6 балів, глибина вогнища 20 км.
  • Мурманськ, 24 жовтня 1968 року, магнітуда 4,2, інтенсивність 4 балів, глибина вогнища 20 км.
  • Мурманськ, 18 лютого 1772 року, магнітуда 5, інтенсивність 6 балів, глибина вогнища 20 км.
  • Мурманськ, 21 лютого 1873 року, магнітуда 5, інтенсивність 6 балів, глибина вогнища 20 км.
  • Баренцове море, 6 лютого 1917 року, магнітуда 4,5, інтенсивність 5 балів, глибина вогнища 20 км.
  • Кандалакша, 18 серпня 1926 року, магнітуда 4,8, інтенсивність 6 балів, глибина вогнища 20 км.
  • Кандалакша, 2 лютого 1960 року, магнітуда 4,8, інтенсивність 6 балів, глибина вогнища 18 км.
  • Кандалакша, 20 травня 1967 року, магнітуда 3,9, інтенсивність 6 балів, глибина вогнища 17 км.

Географія[ред. | ред. код]

Положення і загальна характеристика[ред. | ред. код]

Півострів лежить на далекому північному заході Росії, майже повністю всередині Північного полярного кола. Омивається водами Баренцового моря на півночі і Білого моря на сході і південному сході[6]. З геологічної точки зору півострів розташований на північно-східному краю Балтійського щита[7]. Західна межа півострова простягається вздовж меридіана від Кольської затоки через долини річки Кола, озера Імандра і річки Ніва до Кандалакської затоки[7], хоча деякі джерела продовжують її далі на захід до кордону Росії з Фінляндією[8]. Згідно зі строгим визначенням площа півострова становить близько 100 тисяч км²[7]. Північне узбережжя півострова стрімке і високе, тоді як південне — пологе[7]. Західну частину покривають два гірських масиви: Хібіни і Ловозерська тундра[7]. Перший з них містить найвищу вершину півострова, гору Юдичвумчорр заввишки 1200 м[6]. Вододіл Ківи лежить у центральній частині[7].

Адміністративно територія півострова вміщує Ловозерський і Терський райони, частини Кандалакського і Кольського районів, а також території, які перебувають під управлінням міст і містечок Мурманськ, Островний, Сєвєроморськ, Кіровськ, Апатити, Оленєгорськ і Полярні Зорі[9].

Краєвид Кольського півострова поблизу Мурманська

Природні ресурси[ред. | ред. код]

Оскільки останній льодовиковий період прибрав верхній відкладовий шар ґрунту[6], то на поверхні опинилися надзвичайно багаті поклади руд і мінералів, включаючи апатити, нефеліни; мідні, нікелеві і залізні руди; слюду; кіаніти; керамічні матеріали,[10], а також рідкісноземельні елементи руди кольорових металів[7]. Також багато покладів будівельних матеріалів, таких як: граніт, кварцит і вапняк[10]. Покладів діатоміту багато біля озер. Їх використовують для виробництва будівельної ізоляції[10].

Історія дослідження[ред. | ред. код]

Цікаві місця[ред. | ред. код]

Острів Колдун (Чарівний) Росія, Кольський півострів, Ловозеро. Острів у формі рівного півмісяця, берег якого покритий кришталево чистим білим піском, здавалося б абсолютно неймовірним в місцевому кліматі. Тут в лісі не раз спостерігали снігову людину. Дослідники запевняють, що причина цих незвичайних — розташування острова в центрі аномальної зони.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Атлас світу, 2005
  2. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  3. а б в г д Апродов В. А., 2010
  4. Соловьев С. Л., 1963
  5. Николаев Н. И., 1966
  6. а б в 1971 Atlas of Murmansk Oblast, p. I
  7. а б в г д е ж Great Soviet Encyclopedia. Entry on the Kola Peninsula (рос.)
  8. See, for example, Bartold, p. 14
  9. 2007 Atlas of Murmansk Oblast, pp. 6–7
  10. а б в 1971 Atlas of Murmansk Oblast, p. II

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Ананьин И. В. Землетрясения Балтийского щита и особенности их проявления // Сильные землетрясения и сейсмические воздействия. — М., 1987. — С. 96—105.
  • Николаев Н. И. О связи сейсмичности Балтийского щита и норвежских каледонид с неотектоникой // Вестник МГУ. — М., 1966. — С. 20—36.
  • Соловьев С. Л. О связи землетрясений Скандинавии с отрицательными формами рельефа // Известия АН СССР. Серия География. — М., 1963. — № 6.

Англійською[ред. | ред. код]

  • Porkka M. T., Vesanen E. E. Earthquake in Ranua and Pudasjarvi 1956 // Geophysica General Geophysics. — 1958. — Vol. 5, no. 4. — P. 226—229.

Посилання[ред. | ред. код]