Череївці
| село Череївці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район | Мукачівський район |
| Громада | Івановецька сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA21040110120016617 |
| Основні дані | |
| Населення | 258 |
| Площа | 0,891 км² |
| Густота населення | 289,56 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 89634 |
| Телефонний код | +380 3131 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°29′27″ пн. ш. 22°39′43″ сх. д. / 48.49083° пн. ш. 22.66194° сх. д.Координати: 48°29′27″ пн. ш. 22°39′43″ сх. д. / 48.49083° пн. ш. 22.66194° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
121 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89634, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Лохово, вул. Центральна, 56 |
| Карта | |
  Череївці | |
 Череївці | |
| Мапа | |
| |
Череї́вці — село в Україні, в Закарпатській області, Мукачівському районі. Входить до складу Івановецької сільської громади.
Історія[ред. | ред. код]
На околицях знайдено бронзовий скарб.
Відоме з 1599 року.
Згадка у 1610 — Chwre falva, 1645 — Czürefalva, 1648 — Csürfalva, 1773 — Cserejocz, Cserejovecz, 1808 — Cserejócz, Cţerejovec, Cserejüczi, 1877 — Cserejóc, 1913 — Cserház, 1925 — Čerejovce, 1944 — Cserejóc, Черейовцы, 1983 — Череївці, Череевцы.
У 1631 році Катерина Бранденбурзька передала село у заставу Ондрашу Педері.
Дзвіниця. 1958.
У маленькому селі біля Лохова, при дорозі, вище села стояла стара дерев'яна дзвіниця, вкрита шинґлами.
У кінці 1950-х років село розбудовувалося, і стару дзвіницю розібрали. Нову дерев'яну дзвіницю спорудили місцеві майстри Іван Грубінко та Михайло Олесинь на протилежному боці дороги, де починається цвинтар.
Кажуть, що нова дзвіниця зберегла форму старої, а щоб вкрити дахи дефіцитною в той час бляхою, люди купили бляшані корита.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 266 осіб, з яких 135 чоловіків та 131 жінка.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 258 осіб.[2]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,22 % |
| молдовська | 0,39 % |
| російська | 0,39 % |
Туристичні місця[ред. | ред. код]
- На околицях знайдено бронзовий скарб.
- Дзвіниця. 1958.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі [Архівовано 21 грудня 2011 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||