Очікує на перевірку

Черкаський річковий вокзал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Черкаський річковий вокзал
Річковий вокзал

49°26′07″ пн. ш. 32°06′07″ сх. д. / 49.43528° пн. ш. 32.10194° сх. д. / 49.43528; 32.10194
КраїнаУкраїна Україна
РозташуванняЧеркаси
Дата початку спорудження1961 року
Відкриття4 листопада 1962 року
Стильбароко
Поверхів2
ВласникКП «Річковий вокзал» Черкаської обласної ради
Пасажирообіг23 тисячі (2012)
Адресавул. Г.Сталінграда, б.1

Черкаський річковий вокзал. Карта розташування: Україна
Черкаський річковий вокзал
Черкаський річковий вокзал
Черкаський річковий вокзал (Україна)
Мапа

CMNS: Черкаський річковий вокзал у Вікісховищі

Черка́ський річковий вокзал — річковий вокзал у порту на річці Дніпро у межах міста Черкаси.

Історія

[ред. | ред. код]

Перша річкова пристань та річковий вокзал у Черкасах з'явився 1846 року. Незадовго до цього поміж місто ходили пароплави генерала Мальцева і поміщика Пулавського. Дніпро на той час часто змінював свій фарватер, тож подорожі були складними. 1858 року було утворено Перше акціонерне товариство пароплавства на Дніпрі, яке займалось вантажно-пасажирськими перевезеннями і саме воно впорядкувало потім рух по Дніпру. До Черкас припливали не лише місцеві судна, а й англійські, голландські і німецькі пароплави. Мікрорайон Митниця перетворилась на справжнє портове містечко, де значного поширення набули мореплавські професії. 1888 року було відкрито Друге пароплавне товариство на Дніпрі, яке володіло 6 пароплавами на маршруті Київ-Кременчук-Катеринослав. Саме тоді на карту водних шляхів Російської імперії як важливий транспортний вузол були нанесені Черкаси.

Відомий черкаський краєзнавець Василь Страшевич у своїх роботах так описував Черкаський порт[1]:

У місті вже діяли 2 пости, що наглядали за навігаційною обстановкою на дільниці від Василиці[2] до Цісарської Слободи[3], щодня ввечері засвічували, а вранці гасили сигнальні вогні, весною встановлювали, а глибокою осінню, перед льодоставом, знімали бакени. Фарватер щомісяця перевіряли водомірні пости, що зробило судноплавство більш безпечним. А з моменту появи у 1892 році перших парових землечерпальних снарядів стало можливим стежити за глибиною фарватерного ходу та обладнувати достатні глибини в районі пристані для встановлення стаціонарних пасажирських та вантажних причалів. На початку 90-х років XIX століття ріка в межах Черкас нагадувала мурашник: повз місто снували рейсові пароплави, буксири тягли каравани барж та плотів, чотири рази на день з полтавською стороною встановлювався зв'язок через Черкаси-Красне, де курсував пароплав «Варяг», який орендувало Товариство Московсько-Київсько-Воронезької залізниці… Крім того, ходили ще й рейсові парові катери, пороми й «дуби» — деситявесельні човни, що перевозили людей і вантажі з ближніх сіл. У Митницькому районі Черкас у 1898 році було обладнано 5 пристаней… Територія для пристаней орендувалася у міської думи, за що кожен підприємець сплачував по 600–700 рублів щомісяця. У районі пристаней були встановлені причали-дебаркадери, до яких швартувалися пароплави й катери, взимку дебаркадери відбуксовувалися в затон на стоянку

У період 18801910 років вантажообіг Черкаського пору збільшився втричі, за даними 1910 року у порту за рік розвантажилось 853 судна. У повоєнні роки від Черкас ходив новий дизельний пором, який мав розміри 20×40 м. При створенні Кременчуцького водосховища постало питання будівництва у Черкасах нового річкового порту. За період роботи було намито 15-метровий шар піску об'ємом 3,5 мільйона м³, забетоновано 1728 м дамби об'ємом 22 тисячі м³ залізобетону. Були зведені механізовані причали, бокси та набережна. 5 травня 1961 року до порту було приписане перше пасажирське судно — ракета «Юрій Гагарін». Вантажний порт було відкрито 24 липня того ж року. Від самого початку порт використовувався для розвантаження будівельних матеріалів для зведення «Азоту». Пасажирський вокзал було відкрито 4 листопада 1962 року. На площі перед вокзалом було встановлено пам'ятник Черкащини, яку символічно зображала жінка у національному українському вбранні та зі щедрими дарами природи у руках. На сьогодні скульптура відсутня. На початку 2000-их років було вирішено реконструювати вокзал, але роботи затяглись і новий вигляд він отримав лише восени 2011 року. Того ж року вокзал був переданий із приватних рук місту[4].

За 2012 рік через вокзал пройшло 332 рейси, перевезено 23 тисячі осіб. У порту двічі швартувався теплохід «Фіделіо» для перевезення іноземних туристів за маршрутом «Київ-Миколаїв»[5].

Річковий порт Черкаського річкового вокзалу розташований у середній течії Дніпра на відстані 725 км від його гирла. Навігація відбувається з 15 квітня по 15 листопада. Акваторія порту захищена хвилезахисною дамбою. Захід суден у акваторію порту відбувається через верхній вхід. Порт може приймати самохідні вантажні трюмні судна типу «річка-море» вантажопідйомність 3 тисячі тонн, річкові судна вантажопідйомністю до 2 тисяч тонн. Глибина на підходах до порту та біля пристаней становить 3,6 м. Швидкість руху суден у акваторії порту — 5 км/год[6]. Причал має довжину 128 метрів і розрахований на прийом одразу 3 суден.

У будівлі вокзалу працюють квиткові каси, кімната матері й дитини, туалети, фоє обладнане м'якими кріслами. На другому поверсі працює ресторан-кав'ярня.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Стаття «Колія з води й металу»
  2. Район сучасного мікрорайону Дахнівки
  3. Сучасне село Червона Слобода
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 квітня 2014. Процитовано 14 квітня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 квітня 2014. Процитовано 14 квітня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 квітня 2014. Процитовано 14 квітня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела

[ред. | ред. код]