Очікує на перевірку

Чин (народ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чин
КількістьВ М'янмі склада.nm близько 880 тис. чоловік. В Індії 400 тис.
Ареал М'янма
Індія Індія
Близькі дофалам, тиддім, мізо, тхадо, лакхери.
Мовачин
Релігіяхристияни

Чин (чини) - це народ підгрупи кукі-чин, що говорить на однойменній мові тибето-бірманської гілки. Проживають в М'янмі, Індії та Бангладеш.

В М'янмі чини проживають в штаті Чин. Представлені народностями (і мовами) фалам, тиддім, хака-чин тощо. Населення в М'янмі становить близько 880 тисяч осіб.

В Індії чини проживають в штатах Ассам, Маніпур, Мегхалая і Мізорам і представлені народностями (і мовами) мізо, тхадо, лакхери тощо. Населення в Індії перевищує 400 тис. чоловік.

Чин говорять на великій кількості мов, що утворюють кукі-чинську групу гілки кукі-чин-нага тибето-бірманських мов.

Мови кукі-чин вперше були описані і класифіковані Стеном Коно. Він відніс ці мови до бірманської гілки тибето-бірманської сім'ї. Для чинських мов характерна важливість займенників. Розділяють два тони іменників і займенників: прямий і непрямий [1].

Також поділяють неформальну усну мову і «літературну». Формальні пропозиції завжди закінчуються дієсловом з часткою, а не займенником, як це відбувається в усному мовленні.

Релігія

[ред. | ред. код]

Чин в основному християни, серед них переважають протестанти, особливо баптисти [2]. Окремі представники чин заявили, що вони є нащадками коліна Манасієва, і стали практикувати юдаїзм. Вони називають себе Бней-Менаше і частина їх переселилася в Ізраїль[3].

Побут

[ред. | ред. код]

Побут народів чин простий. В основному вони займаються землеробством (рис, пшениця, кукурудза), ткацтвом і полюванням. Одяг чинів домотканий, нагадує свого роду плащ або накидку.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Велика Радянська Енциклопедія. М.: «Радянська енциклопедія», 1969-1978
  • Чесноков Я. В. Народи Південної Азії. М.: АН СРСР, 1963
  • Henderson E.J.A. Chin as a Pronominalized Language // Bulletin of the School of Oriental and African Studies, vol. 20, 1957, pp. 323-327.

Посилання

[ред. | ред. код]