Чичкан Леонід Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чичкан Леонід Ілліч
Народився 21 серпня 1911(1911-08-21)
Катеринодар, Російська імперія
Помер 13 грудня 1977(1977-12-13) (66 років)
Діяльність художник
Відомі учні Янін Анатолій Олександрович, Марченко Ніна Яківна, Митрохін Юрій Михайлович, Балкінд Лев Володимирович, Нестеренко Микола Васильович, Губенко Віталій Платонович, Овчинникова Олена Василівна, Батечко Іван Васильович, Спорников Борис Олександрович, Чебикін Андрій Володимирович, Багаутдінов Рафаель Махмудович і Сергєєв Валентин Дмитрович
У шлюбі з Ляхович Леокадія Петрівна
Нагороди
Орден Слави 3 ступеня медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР заслужений діяч мистецтв УРСР

Чичка́н Леоні́д Ілліч (* 21 серпня (за ін. даними 2 серпня) 1911, Краснодар — 13 грудня 1977) — український маляр. Дід Іллі Чичкана, прадід Давида Чичкана.

Життєпис[ред. | ред. код]

1933 року закінчив Краснодарський художній технікум.

Подальшу мистецьку освіту здобув У Харківському (педагоги С. М. Прохоров та М. А. Козик) і Київському художніх інститутах (вчився у Олексія Шовкуненка); з 1941 викладач.

Учасник Другої світової війни.

1952 року почав викладати в Київському художньому інституті.

З 1971 професор Київського художнього інституту. 1969 — заслужений діяч мистецтв Української РСР, нагороджений орденом Слави 3-го ступеня та медалями, почесною грамотою Президії ВР УРСР.

Творчість[ред. | ред. код]

Зображав карпатські краєвиди, натюрморти, портрети і жанрові картини (переважно з життя гуцулів).

У своїх краєвидах Чичкан завжди вірний романтичній красі Карпат, яку щедро оспівує у своїх творах, не вдаючись до надмірного пафосу й зовнішнього декоративізму. Як зазначає про художника Ігор Шаров, його Карпати, це не якась екзотична місцевість, а край працівників. Саме туму мотиви цих робіт стали буденними, такими, що асоціюються з повсякденним життям сучасників. Різноманітністю зеленого кольору від світлих його відтінків до насичених темно-зелених, написаний Чичканом гірський пейзаж «Карпати» (1953). Ближні гри і пагорби, що поросли деревами й кущами, оточують вузеньку річку, що ледь пробиває собі шлях серед гірського масиву. Гірський перевал на задньому плані картини темно-синій, зливається за обрієм зі світлим, молочно-білим небом. Неяскравість фарб створює відчуття спокійного дня, коли сонце не сяє яскраво та не виграє сонячними зайчиками. Картина глибоко реалістична та життєво правдива[1].

У традиції народного малюнка виконано натюрморт «Наречена» (1971). На побіленій стіні висить портрет молодої, виконаний у стилі примітиву. Дівчина в народному строї, уквітчана, з високою зачіскою, прикрашена вінком. Портрет оповито гірляндою зі свіжих квітів та стрічками. В центрі експозиціях — жовтогарячий букет, який привертає погляд глядача.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Шаров І. Ф., Толстоухов А. В. (2007). Художники України: 100 видатних імен. К.: АртЕк. с. 419—422. ISBN 966-505-134-2.

Література[ред. | ред. код]