Шаров Ігор Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ігор Федорович Шаров
Шаров Ігор Федорович.jpg
Народився 10 серпня 1961(1961-08-10) (56 років)
Скалівські Хутори, Новоархангельський район, Кіровоградська область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність економіст[d] і політик
Alma mater Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
Звання Капітан
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Верховної Ради України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Верховна рада України
2 скликання
Комуністична партія України 24.12.1995 12.05.1998
3 скликання
НДП 25.12.1998 14.05.2002
4 скликання
За єдину Україну! 14.5.2002 25.5.2006
6 скликання
Блок Литвина 23.11.2007 12.12.2012
7 скликання
Партія регіонів 12.12.2012 27.11.2014

І́гор Фе́дорович Шаро́в (нар. 10 серпня 1961(19610810), Скалівські Хутори, Новоархангельський район, Кіровоградська область) — державний, громадський діяч, Народний депутат України ІІ,ІІІ,IV,VI,VII скликань.

Молоді роки, навчання[ред.ред. код]

Народився 10 серпня 1961 року в селі Скалівські Хутори Кіровоградської області. Батько — Федір Макарович Шаров (1928–1996) — військовий; мати — Марія Корніївна Шарова (1937–2009) — завідувач дошкільним навчальним закладом. З 1974 року проживають в Кіровограді.  Мета переїзду — дати дітям добру освіту.

У 1976 році Кіровоградським міськвоєнкоматом направлений на навчання в Кіровоградське медичне училище імені Мухіна, яке закінчив у 1980 році.

У 1987 році  здобув спеціальність  історика і суспільствознавця  у Кіровоградському педагогічному інституті ім. О. С. Пушкіна, у 1998 році — економіста в Академії праці та соціальних відносин (Київ).

У 1991 році закінчив аспірантуру Київського інституту іноземних мов. Кандидат історичних наук. Дисертацію  на тему: « Робітничий клас України у галузі виробництва в умовах формування і зміцнення командної економіки (кінець 20 — х — 30 роки)» захищав у Київському національному університеті ім. Т. Г. Шевченка.

Служив в армії  у складі Вітебської повітрянодесантної дивізії (Афганістан). Підтримує тісні стосунки з ветеранами Афганістану міста Кропивницький (колишній Кіровоград). Капітан запасу.

Трудова діяльність[ред.ред. код]

Працював реабілітологом, головою профкому, викладачем Кіровоградського педагогічного інституту, генеральним директором фірми «Інкопмарк» (Кіровоград), першим віце-президентом акціонерного державного підприємства — корпорації «Республіка», головою правління АТЗТ «Інтергаз» (Київ), Постійним Представником Президента України у Верховній Раді України, радником Президента України, заступником Міністра Кабінету Міністрів України.

З 1995 року по 2014 рік — народний депутат України.

Депутатська діяльність[ред.ред. код]

Народний депутат України 2-го скликання. Роздольненський виборчий округ № 41, Автономна Республіка Крим. Член групи «Конституційний центр». Член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку.

Народний депутат України 3-го скликання, член фракції «Трудова Україна», керівник фракції «Трудова Україна», член Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД (з березня 1999; з 2000 — член Комітету у закордонних справах).

Народний депутат України 4-го скликання. Керівник фракції «Трудова Україна».  Керівник фракції Народного блоку Литвина. Член Комітету з питань бюджету.

Народний депутат України 6-го скликання. Заступник голови фракції «Блок Литвина». Після обрання В. М. Литвина Головою Верховної Ради країни, очолив фракцію «Блок Литвина». Голова Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

Народний депутат України 7-го скликання. Член фракції Партії регіонів. Член  фракції «Суверенна європейська Україна». Член Комітету з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики.

Автор і співавтор 194 законодавчих ініціатив.

Політична та громадська діяльність[ред.ред. код]

Голова партії «Трудова Україна», член політвиконкому партії «Трудова Україна».

Сприяв ефективному налагодженню роботи Українського національного фонду «Взаєморозуміння і примирення» при Кабінеті Міністрів України, був заступником голови спостережної ради фонду. Розробник Закону  України «Про жертви нацистських переслідувань». Разом з відомими  державними та громадськими діячами добилися грошової компенсації майже 650 тисячам колишнім примусовим працівникам, в'язням концтаборів, гетто.

Спільно з колегами по депутатському корпусу, фаховими держуправлінцями ініціювали створення і налагодження  роботи Комітету з питань інтелектуальної власності.

Віце-президент Всеукраїнської асоціації інтелектуальної власності, голова Міжнародної громадської організації «Міжнародний економічний комітет».

Член міжвідомчої комісії з питань місцевого самоврядування при Кабінеті Міністрів.

Член Ради Національного банку України.

Активний учасник конституційного процесу. Член Конституційної асамблеї.

Член Комісії з державних нагород та геральдики.

Голова Міжнародного благодійного фонду «Україна».

Родина й особисте життя[ред.ред. код]

Брат Олександр Шаров (1957) — підполковник міліції, пенсіонер МВС. Сестра Валентина Шарова (1959) — пенсіонерка. Брат Юрій Шаров (1965) — полковник міліції, пенсіонер МВС.

Дружина Вікторія Василівна (1961) — музикант, диригент-хорист. Син Максим (1984) — магістр міжнародного права. Син Станіслав (1988) — магістр з питань міжнародної економіки. Донька Марія (1991) — магістр з питань міжнародної економіки.

Захоплення: книги, живопис, нумізматика, тварини.  Серед улюблених письменників Колін Маккалоу, Рафаель Сабатіні, Сомерсет Моем, Керін Есекс. Серед художників — Петро Столяренко, Валентин Бернадський, Альбін Гавдзинський.

Автор енциклопедичних досліджень у 6 томах:

Від грудня 2011 року володіє квартирою в Карлових Варах і двома квартирами у Празі, придбаними у 2012 і 2016 роках. З 2007 року власник чеської компанії Sharm Estate s.r.o.,відповідно до українського та чеського законодавства, якій також належить квартира в Карлових Варах. [1]

Життєві настанови[ред.ред. код]

  • «Якщо чогось не знаєш, йди до бібліотеки, там знайдеш усе».
  • «Віра — не тільки іменник, але і дієслово» (Джиммі Картер).
  • «Думаючи про державу, не забувай про себе, думаючи про себе — не забувай про державу».
  • «Репутація, знання та праця дають мені матеріальні блага».

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Игорь Шаров. Муниципальный сканер (ru). 2016-12-03. Процитовано 2017-01-27. 

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]