Шантир Фабіан Гилярович
| Фабіан Шантир | ||||
|---|---|---|---|---|
| біл. Фабіян Гіляравіч Шантыр | ||||
 | ||||
| Народився | 4 лютого 1887 Слуцьк (або Копиль), Слуцький повіт, Мінська губернія | |||
| Помер | 29 травня 1920 Новозибків, Новозибковський повіт, Чернігівська губернія, УНР | |||
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} Білоруська РСР | |||
| Діяльність | публіцист, прозаїк, поет, перекладач, громадський і державний діяч | |||
| Мова творів | білоруська, російська | |||
| Роки активності | 1909-1917 | |||
| Жанр | оповідання | |||
| Членство | Q1963748? і Minsk Belarusian Housed | |||
| Партія | Білоруський національний комітет | |||
| У шлюбі з | Зоська Верас | |||
| Діти | син Антон | |||
|
| ||||
 Шантир Фабіан Гилярович у Вікісховищі | ||||
Фабіан Гилярович Шантир (23 січня (4 лютого) 1887, Слуцьк - 29 травня 1920, Новозибків, УНР) — білоруський публіцист, прозаїк, поет, перекладач, громадський і державний діяч. Мав стосунки і спільного сина Антона із Зоською Верас.
Використовував псевдоніми: Н. Светлов; А. Хмара; криптоніми: Ф. Ш .; Ф. Ш-р; Фабіан Шан-р; Ш. Ф..
Народився в родині муляра в Слуцьку, за іншими даними, в Копилі[1][2]. У грудні 1905 року він був заарештований за участь у революційних подіях в місті Старобин іувязнений у Слуцькій в'язниці (1905-1907)[1]. У 1909 жив у Слуцьку; 1910 у Копилі. Працював муляром, адвокатом, учителем. У 1914 мобілізований до армії [1], служив наглядачем польового госпіталю в Бобруйську. У 1916-1917 брав участь в роботі клубу «Білоруська хатка», куди приїжджав з Бобруйська. У 1917 став одним з лідерів лівого крила Білоруської соціалістичної громади. На З'їзді білоруських національних організацій (Мінськ, 25-27.3.1917) обраний до БНК; у липні 1917 - до Центральної ради білоруських організацій і партій. Брав участь у 1 Всебілоруському з'їзді (грудень 1917)[1]. На переломі квітня і травня 1918 року, в результаті розколу в БСГ увійшов до складу керівництва Білоруської партії соціалістів-революціонерів[3]. З 1918 року в Червоній Армії[1], співробітник Слуцького повітового військового комісаріату, завідувач Смоленського відділення Білнацкому. Один з авторів збірки «Зажинки» (Москва, 1918). У тому ж році заарештований. У 1918 році він перебував у Бобруйську. Служив доглядачем польового госпіталю в Бобруйській фортеці. Під час роботи у фортеці його відвідувала Зоська Верас [4] [5] [6].
На початку 1919 комісар з національних справ Тимчасового уряду БРСР. Після - співробітник Мінського губернського військового комісаріату та Особливої продовольчої комісії Західного фронту. Брав участь у виданні газети «Радянська Білорусь» . У 1920 році пішов у відставку на знак протесту проти територіального поділу БРСР. У лютому 1920 мобілізований до Червоної Армії. Незабаром заарештований і 29 травня 1920 розстріляний[2].
Друкуватися почав у газеті «Наша нива», де в 1909-1912 розміщував прозові образки-імпресії[1]; там же опублікував кілька поетичних творів. Розміщував вірші та публіцистичні статті в газеті «Денница». Автор оповідань «Захар» (1909), «Ніч», «Смерть убогого», «Під шум лісу» (все в 1910), «Святий Боже» (1917). Переклав білоруською мовою політичну брошуру В. Лібкнехта «Павуки і мухи»[1].
- Патрэбнасць нацыянальнага жыцця для беларусаў і самаадзначэння народа / Ф. Шантыр. — Слуцк: Друкарня З. Барнака: 1918. — 21 с.[7]
- У час барацьбы: [Верш у прозе] // Крыніца. 1988, № 11.
- Зажынкі. М., 1918
Людмила Рублевська спільно з істориком Віталієм Скалабаном написала поему «Людвіка і Фабіан», присвячену любові Людвіки Сивицької (Зоськи Верас) і Фабіана Шантира[8] [9].
- ↑ а б в г д е ж т. 5. Біографічний довідник. Мн: Видавництво «Білоруська радянська енциклопедія» імені Петруся Бровки, 1982. 29 с.
- ↑ а б Ant.
- ↑ Dorota Michaluk: Białoruska Republika Ludowa 1918-1920.
- ↑ 05.01.2011 На острие истории[недоступне посилання з серпня 2019] (рос.)
- ↑ Володимир Содаль. Архів оригіналу за 15 вересня 2009. Процитовано 16 червня 2019.
- ↑ ШАНТИРЬ Фабіан. Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 20 лютого 2019.
- ↑ Патрэбнасць нацыянальнага жыццядля беларусаў і самаадзначэння народа. Архів оригіналу за 15 липня 2012. Процитовано 25 травня 2019.
- ↑ Радянська Білорусія № 52 (23443). Вівторок, 23 березня 2010 року[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Від архівного документа - до художнього твору[недоступне посилання з червня 2019]
- Маракоў Л. У. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991. Энц. даведнік. У 10 т. — Т. 2. — Мн:, 2003. ISBN 985-6374-04-9
- Казбярук У. Рамантычны пошук. Мн., 1983;
- Гарэцкі М. Шантыр Фабіан // Гарэцкі М. Гісторыя беларускай літаратуры. Мн., 1992;
- Мяснікоў А. Нацдэмы: Лёс і трагедыя Фабіана Шантыра, Усевалада Ігнатоўскага і Язэпа Лёсіка. Мн., 1993;
- Черепко С. Капкан. Загадка смерти наркома Фабияна Шантыра // Советская Белоруссия. 2000. 26 августа;
- Энцыклапедыя гісторыі Беларусі : у 6 тамах / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), М. В. Біч, Б. І. Сачанка і інш.; мастак Э. Э. Жакевіч — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1993—2003. — ISBN 5-85700-073-4.