Шир Алі хан Баракзай
| Шир-Алі пушту شير علي خان | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1863 — травень 1866 року | |||
| Попередник: | Дост Мухаммед | ||
| Спадкоємець: | Мухаммед Афзаль-хан | ||
| |||
| 8 вересня 1868 — 1 грудня 1879 року | |||
| Попередник: | Мухаммед Азам-хан | ||
| Спадкоємець: | Мухаммед Якуб-хан | ||
| Народження: |
1825 Емірат Афганістан, Афганістан | ||
| Смерть: |
21 лютого 1879 року Кабул, Емірат Афганістан | ||
| Поховання: | Блакитна мечеть (Мазарі-Шариф) | ||
| Національність: | Пуштун | ||
| Країна: | Емірат Афганістан | ||
| Релігія: | Іслам, сунітського спрямування | ||
| Рід: | Баракзай | ||
| Батько: | Дост Мухаммед | ||
| Діти: | Мухаммед Аюб-хан і Мухаммед Якуб-хан | ||
.svg)
Шир Алі хан (1825 або 1823, Емірат Афганістан — 21 лютого 1879, Кабул, Емірат Афганістан) — син Дост Мухаммеда хана з роду Баракзаїв (1825 — 1879) — емір Афганістану.
Після смерті батька у 1863 році захопив владу у місті Кандагар, претендуючи на звання еміра й на владу над усім Афганістаном. Він зустрів опір з боку двох старших братів, Афзула (батька Абдур-Рахмана) й Азама, які володарювали в Гераті й у цілому на півночі країни. З них перший (а після його смерті від холери у 1867 році і другий) також проголосив себе еміром. Війна між братами тривала 6 років. Спочатку Афзул (або, точніше, його син Абдур-Рахман) здобував перемоги, але після його смерті військове щастя виявилось на боці Шир-Алі. Абдур-Рахман втік до російських володінь, а емір Азам до Персії, й Шир-Алі залишився одноосібним еміром Афганістану.
Його управління країною було продовженням управління його попередників. Країна залишалась у сталому варварському стані; правителі окремих міст і провінцій були майже самостійними царьками, з якими еміру часом доводилось вести війну; розбійники панували у багатьох місцях країни, і уряд проводив з ними перемовини як з рівноправною стороною. Для розвитку країни нічого не було зроблено. Спершу політика Шир-Алі була англофільською, але під час російсько-турецької війни 1877 — 1878 років Шир-Алі здійснив спробу скористатись збудженням мусульманського фанатизму й почав війну з Англією з метою захоплення деяких мусульманських земель, які раніше належали Афганістану, а потім приєднались до Індії. У цій війні він був розбитий, і, залишивши владу своєму сину Якуб-хану, втік у 1878 році до російських володінь.
