Ширяєв Іван Геннадійович
| Ширяєв Іван Геннадійович | |
|---|---|
| есп. Ivan Ŝirjaev рос. Иван Геннадьевич Ширяев | |
 | |
| Псевдо | Ivan Malfeliĉulo[1] |
| Народився |
11 квітня 1877[2] Q20673027?, Мологський повіт, Ярославська губернія, Російська імперія |
| Помер | 23 жовтня 1933[2][2] (56 років) |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | перекладач, есперантист, письменник, священник |
| Галузь | есперанто |
| Alma mater | Ярославська духовна семінарія |
| Знання мов | есперанто і російська |
| Посада | головний редактор |
Іван Геннадійович Ширяєв (есп. Ivan Ŝirjaev; псевдонім Ivan Malfeliĉulo — рос. Иван Горемыка; 11 квітня 1877 — 23 жовтня 1933) — російський священик, перекладач і автор кількох оповідань мовою есперанто. Ініціатор і головний редактор видання «Енциклопедія есперанто».
Біографія[ред. | ред. код]
Іван Ширяєв народився 11 квітня 1877 року у Веретеї Ярославської губернії. У 1899 році закінчив Ярославську духовну семінарію. Наступні п'ять років працював учителем. У 1904 році призначений сільським священиком під Вологдою: спочатку в селі Тимохово, а потім в селі Зінов'єво Пошехонського повіту, де й був похований після смерті в 1933 році.
Починаючи з 1895 року, коли Іван Ширяєв вивчив есперанто, і до самої смерті, священик активно підтримував есперанто-рух, який тільки зароджувався. Брав участь у різних літературних конкурсах, співпрацював із багатьма есперантистськими журналами, багато писав і перекладав.
Основна заслуга Ширяєва — ініціатива створення енциклопедії есперанто. Для цього він протягом багатьох років (до травня 1930 року) збирав матеріали для даного видання; сам написав і упорядкував за алфавітом 2092 статті. Двотомне ілюстроване видання «Енциклопедія есперанто» було опубліковано в 1934 році вже після його смерті. На титульному аркуші заначалося, що Іван Ширяєв — ініціатор і головний редактор даної книги[3]. Друге видання вийшло у світ в 1979 році в Будапешті стараннями Угорської асоціації есперанто.
Вибрані твори[ред. | ред. код]
На думку критиків есперанто-літератури, Ширяєв був талановитим новелістом, здатним глибоко аналізувати дійсність[4]. Його перу належать, зокрема:
- «Без назви» («Sen titolo», 1905) — автобіографічний роман, виданий у Відні в 1995 році. Вважається одним із перших романів мовою есперанто.
- «Сім оповідань» («Sep rakontoj», 1906)
- «Циганка» («La ciganino», 1907, надруковано шрифтом Брайля)
- «Крізь зачароване місце» («Tra la loko ensorchita», 1913)
За свої літературні твори Ширяєв І. Г. був премійований на конкурсі есперанто-літератури.
Переклади мовою есперанто[ред. | ред. код]
- «Війна і мир» Льва Толстого,
- «Брати Карамазови» Федора Достоєвського,
- Божественна Літургія Святого Іоанна Златоустого.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Gorecka H., Korĵenkov A. Nia diligenta kolegaro — Sezonoj, Litova Esperanto-Asocio, 2018. — 320 с. — ISBN 978-609-95087-6-4
- ↑ а б в г д Австрійська національна бібліотека ANNO — AustriaN Newspapers Online
- ↑ Заглавие «Энциклопедии эсперанто» [Архівовано 31 грудня 2019 у Wayback Machine.](еспер.)
- ↑ Королевич, 1989, с. 161—162.
Література[ред. | ред. код]
- Королевич А. И. . И. Г. Ширяев // Книга об эсперанто. — Киев : Наукова думка, 1989. — 256 с. — ISBN 5-12-000985-9. Архивная копия от 6 февраля 2012 на Wayback Machine — С. 161—162.
- Маттиас, Ульрих. . Эсперанто и православие // Христианство и эсперанто. — Калининград : Sezonoj, 2002. — С. 128. Архивная копия от 5 сентября 2010 на Wayback Machine
- Geoffrey Sutton. . Concise Encyclopedia of the Original Literature of Esperanto. 1887 — 2007. — New York : Mondial, 2008. — 730 p. — ISBN 978-1-59569-090-6. — P. 47—48.
Посилання[ред. | ред. код]
- Іван Ширяєв (Ivan Ŝirjaev) в «Енциклопедії есперанто» [Архівовано 10 червня 2020 у Wayback Machine.] (еспер.)