Юзеф Цитович
| Юзеф Цитович | |
|---|---|
| Józef Cytowicz | |
| Народився |
6 жовтня 1771 с. Добре біля Мстиславля |
| Помер |
17 червня 1846 Тернопіль, Україна |
| Поховання | Микулинецький цвинтар |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Діяльність | науковець |
| Alma mater | Полоцький єзуїтський колегіум |
| Галузь | теологія, філософія, архітектура |
| Заклад |
Полоцька єзуїтська академія Могильовський єзуїтський колегіум Вітебський єзуїтський колегіум Оршанський єзуїтський колегіум Полоцький щомісячник Тернопільська гімназія єзуїтів |
| Вчене звання | професор |
Юзеф Цитович (пол. Józef Cytowicz, лат. Josephus Cytowicz) (6 жовтня 1771, село поблизу Мстиславля — 17 червня 1846, Тернопіль) — член католицької церкви та ордену єзуїтів; доктор філософії та теології, професор Полоцької єзуїтської академії.
14 серпня 1792 р. його прийняли до Товариства Ісуса, після чого пройшов випробування в Полоцькому навіціаті. Викладав граматику та синтаксис у Могильові (1793–1794), Вітебську (1794–1795) та Орші (1795–1796). Вивчав філософію (1796–1798), архітектуру (1798–1799) та теологію (1799–1803) у Полоцькому єзуїтському колегіумі[1]. 3 червня 1802 р. висвятився на священика[2]. З 1803 по 1810 рр. викладав математику та німецьку мову в Петербурзі. 15 серпня 1809 р. склав свої останні обітниці. У 1810–1811 роках. — професор математики та німецької мови в Полоцькому єзуїтському колегіумі. У 1811–1812 рр. працює в єзуїтській місії в Романові.
Після перетворення Полоцького єзуїтського колегіуму в Полоцькій єзуїтській академії Ю. Цитович повернувся до Полоцька, де працював професором хімії та природознавства (1813–1817)[3], професором математики, астрономії та архітектури (1817 -1820)[1]. У 1815–1817 рр. — декан філософського факультету, а в 1817–1820 рр. — факультет філософії та вільних мистецтв академії. З 1810 по 1811 і з 1814 по 1820 рік. — префект музею. Головний редактор першого білоруського журналу «Полоцький щомісячник»[4].
Після вигнання з Російської імперії єзуїтів (1820) виїхав до Італії, де викладав теологію[5]. У 1822 році він перебрався до австрійської держави. У 1822—1831 та 1836—1846 рр. — професор фізики та математики, а з 10 жовтня 1831 р. по 22 травня 1836 р. — ректор Тернопільського єзуїтського колегіуму . У 1822 — 1843 рр. був радником провінційної Галицької провінції Товариства Ісуса[6].
Помер 17 червня 1846 р. у Тернополі і похований там на кладовищі Мікулениці[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Catalogs SJ 1774—1829. Russiae (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.
- ↑ Grzebień, L. (Ed.), Encyklopedia Wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy, 1996. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.
- ↑ Блинова, Т. Б. Иезуиты в Беларуси. Роль иезуитов в организации образования и просвещения / Т. Б. Блинова. — Гродно: ГрГУ, 2002. — С. 163—165.
- ↑ Блинова, Т. Б. Иезуиты в Беларуси. Роль иезуитов в организации образования и просвещения / Т. Б. Блинова. — Гродно: ГрГУ, 2002. — С. 176.
- ↑ Catalogus Sociorum et Oficiorum Provinciae Galicianae Societatis Jesu Ineunte Anno 1812. — p. 23 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.
- ↑ Catalogs SJ 1829—1853. Austriaciae-Galicianae (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.
- ↑ Cmentarze dawnego powiatu Tarnopolskiego. Caplice, grobowce I nagrobki z inskrypcyjami zapisanymi w alfabecie lacinskim (1800—1945). Tom 1. / Pod Redakcją Anny Sylwii Czyź i Bartlomieja Gutowskiego. — Warszawa: Mazowieckie Centrum Poligrafii, 2017. — 246 s. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020.
Література[ред. | ред. код]
- Блінова, Т. Б. Єзуїти в Білорусі. Роль єзуїтів в організації освіти та просвітництва / Т. Б. Блінова. — Гродно: ГрГУ, 2002. — 427 с.
- Encyklopedia wiedzy o jezuitach na ziemiach Polski i Litwy 1564—1995 / oprac. L. Grzebień. — Kraków: Wyd-wo WAM, 1996. — 882 с.
- Paszenda, Jerzy (2004): «Nauczanie architektury w szkołach jezuickich XVIII wieku». In: Wkład jezuitów do nauki i kultury w Rzeczypospolitej Obojga Narodów i pod zaborami. Ed. by Irena Stasiewicz-Jasiukowa, Wydawnictwo WAM, Kraków, pp. 385—402.
