Колегіум єзуїтів (Полоцьк)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колегіум єзуїтів
Połacak, Rynak, Jezuicki. Полацак, Рынак, Езуіцкі (D. Strukov, 1864-67).jpg
55°29′09″ пн. ш. 28°45′51″ сх. д. / 55.486100000027775536° пн. ш. 28.76420000002777755° сх. д. / 55.486100000027775536; 28.76420000002777755Координати: 55°29′09″ пн. ш. 28°45′51″ сх. д. / 55.486100000027775536° пн. ш. 28.76420000002777755° сх. д. / 55.486100000027775536; 28.76420000002777755
Тип академічна установа[d]
Країна Flag of Belarus.svg Білорусь
Розташування Полоцьк
Засновано 1580
Випускники d
CMNS: Колегіум єзуїтів у Вікісховищі

Полоцький єзуїтський колегіум — середній навчальний заклад єзуїтів у Полоцьку від 1580 року. А з 1812 року вищий навчальний заклад Полоцька єзуїтська академія.

Історія[ред. | ред. код]

Єзуїтський колегіум був заснований в 1580 (або в 1581 році) Петром Скаргою як середній навчальний заклад єзуїтів.

Того ж року на острові Західної Двини був побудований будинок колегіуму. У 1-й половині XVII ст. після пожежі був побудований дерев'яний костел Святого Стефана і будівлі колегіуму і училища на новому місці між Верхнім замком і посадом. У 1750 році була побудована кам'яна 3-поверхова будівля.

Колегіум поступово розвивався до 1772 р, коли після першого поділу Речі Посполитої східна частина Білорусі була долучена до Російської імперії. У числі приєднаних до Росії міст був і Полоцьк. Через рік після цієї події, в 1773 році, діяльність ордена єзуїтів була заборонена рішенням Папи Римського. Однак Катерина II таке рішення не підтримала і на території імперії єзуїти продовжили свою діяльність. Полоцьк фактично став їх столицею. Більш того, з 1777 року при Полоцькому колегіумі було відкрито єдиний в тогочасній Європі єзуїтський новіціат (установа для підготовки ченців).

При колегіумі створювалася і найбільша бібліотека міста. Бібліотека Полоцького єзуїтського колегіуму стала одним із центрів інтелектуального життя Білорусі, була предметом постійної турботи полоцьких єзуїтів. При колегіумі діяла друкарня.

Перетворення на академію[ред. | ред. код]

15 червня 1812 року відбулася урочисте відкриття Полоцької єзуїтській академії, на якому були присутні білоруський генерал-губернатор герцог Олександр Вюртембергський[ru], греко-католицький архієпископ Іоан Красовський та інші[1].

У 1812 г. колегіум перетворюється в єзуїтську академію наук і прирівнюється до університету.

Костел і академія єзуїтів. Абмери, 1828

Полоцька єзуїтська академія була єдиним вищим навчальним закладом на сучасній території Білорусі в першій чверті XIX ст. На час заборони діяльності єзуїтського ордену в Росії (1820) академія налічувала 112 єзуїтів.

При Полоцької академії існував конвікт (інтернат) для малозабезпечених учнів.

Після закриття[ред. | ред. код]

У колишньому колегіумі з 1835 р розмістився Полоцький кадетський корпус. До західного крила головної будівлі приєднується нова частина, зведений будинок директора і 6 службових будівель.

Руйнування[ред. | ред. код]

У 1944 році, після вигнання німців з Полоцька, який тимчасово був обласним центром, в приміщенні колишнього колегіуму знаходилося кілька адміністративних установ і шпиталь. Тут же в аварійних умовах проживало більше ста сімей полочан. У другій половині 1950-х рр. було здійснено спробу відновити будівлю і пристосувати її під Суворівське військове училище, але безрезультатно. Стан пам'ятки, залишеної без нагляду, надалі погіршувався. До Полоцьку стали навідуватися республіканські і обласні комісії з Мінську і Віцебску. Остання з них, очолювана тодішнім заступником голови Ради Міністрів УРСР В. Г. Каменських і головою Держбуду БРСР архітектором В. А. Королем прийняла рішення про «недоцільність і неможливість» відновлення комплексу. Будівлі були зняті з обліку пам'яток історії та культури. На їх знищення «цільовим призначенням» з бюджету області було виділено 30 тисяч рублів. У сiчнi 1964 року костел Святого Стефана і частина колегіуму були підірвані. Після руйнування утворилося близько 50 тисяч кубічних метрів «високоякісної цегли і щебеню, які підприємствами і населенням протягом року були використані на благоустрій міста». «За добре виконані роботи по знищенню будівлі кадетського корпусу в місті Полоцьку» учасникам акції було оголошено подяку, двох із них нагороджено почесними грамотами міськвиконкому. Ці документи по реалізації цього акту вандалізму, тривалий час надійно заховані від зацікавлених в Полоцькому архіві, було опубліковано в першому номері історико-літературного журналу «Полоцький літописець».

На місці зруйнованих будівель в 1976—1979 рр. зведений «престижний» дев'ятиповерховий житловий будинок для провінційної еліти. Від колегіуму, прихованого за цією будівлею, збереглися в катастрофічному стані тільки південна частина головного корпусу і західне крило.

Часткове відновлення будівлі[ред. | ред. код]

Будинок колишнього калегіуму

У 2005 році комплекс будівель колишнього колегіуму був реконструйований і переданий Полоцькому державному університету. Сучасний Полоцький університет прагне до наступності з традиціями колегіуму та академії єзуїтів.

Архітектура[ред. | ред. код]

Мурований колегіум в Полоцьку вважався найбільшим серед монастирів Білорусі. До величного мурованого костелу прилягали дерев'яні споруди. З 1750 року на місці знищеного вогнем монастиря зведено мурований. Високі ґрунтові води змусили вжити спеціальних заходів при будівництві: в основу головної будівлі були закладені надземні кам'яні водостоки, які дренували ґрунт, в стінах вбудовані вентиляційні ходи, склепіння обладнано водоспусками.

Величезний Е-подібний в плані триповерховий колегіум займав площу 7180 м2. Перед його довгим без виступів фасадом відкривався чудовий краєвид: під вікнами, на терасі, утвореної схилом й укріпленою кам'яною підпірною стінкою, був закладений регулярний сад. Нижче текла повноводна Двина, за нею лежала Зарічна, нижча частина Полоцька і далі — рівні поля і ліси. В сторону саду був орієнтований парадний вхід до колегіуму. Вестибюль з'єднувався з великою парадною (річною) їдальнею, що знаходилась у середньому виступі колегіуму. Виступ досягав по висоті інших триповерхових частин колегіуму. Підлога в їдальні дерев'яна тільки біля стін, посередині була з кахлів і з опалювальними каналами. На стінах висіли картини, амвон праворуч від входу був оброблений стукко.

До їдальні примикала одноповерхова кухня. Над нею знаходився музей з бібліотекою, що в різьблених шафах з позолоченими бюстами містила понад 23 тисяч томів. Решта приміщень поділялися кам'яними стінами й сполучалися коридором, що огинав усю будівлю. Перекриття всіх поверхів — склепінні. Дах критий черепицею. Під цегляними і кахельними підлогами прокладені опалювальні канали. Каміни й печі майже не застосовувалися.

Паралельно поздовжній осі храму, з півдня, через вулицю будується триповерховий, без магазинів, корпус, закінчений до 1778 року. На першому поверсі знаходилася друкарня з книгарнею, на другому — училище, на третьому — театр із вбиральнями для акторів. У зв'язку з дедалі більшою кількістю учнів з північного боку прилаштовується двоповерховий конвікт (гуртожиток), звернений в плані під прямим кутом від костелу до побудованого раніше головної будівлі.

У 1780 р в Полоцьк приїжджала Катерина II. До цієї події відбудовуються в цеглі всі одно- і двоповерхові будівлі господарського двору. Вони розташовуються уздовж рову Нижнього замку, повертають на південь і завершуються двоповерховим флігелем з воротами, що ведуть на міст до Верхнього замку. Близько цього флігеля стояв будинок аптеки з лабораторією та сушильні (на горищі) для трав. У підвалах аптеки знаходився колодязь, з'єднаний системою водопровідних труб з усіма виробничими приміщеннями, що потребували води, та іншими монастирськими колодязями. Крім лямусу, стайні, візників, пекарні, коптильні, броварні тут працювали майстерні (слюсарна, токарні, столярна та ін.), а також суконна фабрика.

Проект реконструкції Полоцької академії, малюнок Г. Грубера

У 1785 р в Полоцьк приїжджає архітектор і математик Габріель Грубер, в подальшому керівник ордена. Театральний і головний корпуси з'єднуються з побудованим за його ініціативою корпусом, в якому розміщуються прикрашені фресками картинна галерея, музей, хімічна лабораторія, обсерваторія і кабінети (архітектурний, фізичний, природно-історичний, мінералогічний, етнографічний і ін.). Поруч з цим корпусом зробили центральний вхід до колегіуму. Останніми будівлями єзуїтів наприкінці XVIII в. стали два флігелі на південь від аптеки: бурса (у 1797 г. на 24 чоловік) і богодільня.

Колегіум і конвікт розчленовувалися зовні тосканськими пілястрами, поставленими в простінках, — це скупий, але виразний декор, особливо для будівлі, що розглядається здалеку. Подібний декор мали цивільні споруди в другій половині XVII ст. і багато монастирських будівель XVIII ст. Побудовані після 1773 року на південь від костелу триповерхові корпуси оброблялися красивими іонічними пілястрами, а вікна були обрамлені трикутними фронтонами.

На відміну від віддалених у глибину території колегіумів XVII ст. тут споруди звернені не тільки до головної площі міста, як у колегіумах XVIII ст., а ядро колегіуму — головний корпус — має план, конфігурація якого випливає з потреби створити грандіозний, видовжений, відкритий пейзажу фасад. Подібні принципи планування можна знайти в низці монастирів XVIII в. інших орденів.

Освіта[ред. | ред. код]

Колегіум створювався як середній навчальний заклад класичного, переважно філологічного типу. Він був створений з ініціативи відомого єзуїта-проповідника Петра Скарги, який мав на меті виховання учнів в дусі відданості католицизму і справі ордена єзуїтів. У п'яти класах колегіуму викладалися латинська та грецька мови, риторика і поетика, антична література і Святе Писання. У період Речі Посполитої викладання велося польською мовою, після її поділу — введено російську мову. Відповідно до гнучкої ідеологічної стратегії єзуїтів, вони прагнули поєднувати схоластичну богословську освіту з гуманістичною світською культурою.

У 1620-х роках лекції з риторики, поетики і античної міфології в колегіумі читав поет і мислитель Н. К. Сарбевський. У 1797 р в колегіумі навчалося 336 студентів і 31 молодий чернець, які готувалися стати професорами. Викладанням займалися 24 професора.

У 1811 році бібліотека налічувала понад 40 тисяч томів і була найбагатшою колекцією книг в Білорусі. Основу книжкового фонду становили видання XVI—XVIII ст. польською, латинською, французькою та німецькою мовами, а також література, видана в Білорусі, в тому числі у власній друкарні академії. Серед них підручники з загальної географії та історії Риму, словники, твори письменників Я. Кохановського, П. Скарги, М. Карьцького, Н. Мусницького, А. Нарушевича і інших. У бібліотеці зберігалися також і давні рукописи, королівські грамоти та інші документи, дисертації, енциклопедичні видання і посібники з окремих дисциплін.

Факультети[ред. | ред. код]

Полоцька єзуїтська академія мала факультети:

  • Богослов'я,
  • вільних мистецтв,
  • мов (до реорганізації 1815 р.).

Видатні випускники[ред. | ред. код]

  • Мартин Почобут-Одляницький, астроном і просвітитель
  • Владислав Дягілевич, католицький діяч, архітектор
  • Валентин Ванькович, художник
  • Антоній Фіялковський, римо-католицький діяч
  • Ян Цивінський, єпископ, педагог, філантроп

Викладачі[ред. | ред. код]

  • Петро Скарга, польський релігійний діяч, засновник і ректор колегіуму
  • Ігнат Івицький[be] (*1783-†1823) професор
  • Бенедикт Дабшевіч, філософ, теолог
  • Франтішек Деружинський, білоруський і американський релігійний діяч

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Полацкі дзяржаўны універсітэт: вытокі, гісторыя станаўлення і дзейнасць (да 40-годдзя заснавання). — Наваполацк: ПДУ, 2008. — С.20—24.(біл.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Шылькевіч В. Ф., «Полацкая езуіцкая акадэмія» // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.12: Палікрат — Праметэй / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш — Мн.: БелЭн, 2001. — Т. 11. — С. 459. — 560 с. — 10 000 экз. ISBN 985-11-0198-2 (Т. 11).(біл.)
  • Беларусь: Энцыклапедычны даведнік / Рэдкал.: Б. І. Сачанка і інш — Мн.: БелЭн, 1995. — 800 с. — 5000 экз. ISBN 985-11-0026-9.(біл.)
  • Габрусь Т. В., Мураваныя харалы: Сакральная архітэктура беларускага барока / Т. В. Габрусь. Мн.: Ураджай, 2001.— 287 с.: іл. ISBN 985-04-0499-X, с.168—167.(біл.)
  • Возникновение и становление архитектурного ансамбля Полоцкого коллегиума иезуитов в 1579—1830 гадах / В. И. Матвейчук, Е. М. Орфанова // Труды молодых специалистов Полоцкого государственного университета. — 2008. — Вып.8. — С.6—8. (3ОК13118)(рос.)
  • Сапунов А. П., Заметка о коллегии и академии иезуитов в Полоцке / А. П. Сапунов // Иезуиты в Полоцке : 1580—1820 гг.: Часть 2. — Полоцк, издатель А. И. Судник, 2005. — С.7—40.(рос.)
  • Блинова Т. Б., Иезуиты в Беларуси (Их роль в организации образования и просвещения) / Т. Б. Блинова. — Гродно: ГрГУ, 2002. — 425 с. ISBN 985—417В.(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]