Яннік Сіннер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яннік Сіннер
Громадянство Італія Італія
Місце проживання Монте-Карло, Монако
Дата народження 16 серпня 2001 (22 роки)(20010816)
Місце народження Інніхен, Італія
Зріст 188[1] см
Вага 75 кг
Початок кар'єри 2018
Робоча рука права
Тренер Simone Vagnozzi
Darren Cahill
Призові, USD 17 043 434

Одиночний розряд

Матчів в/п 197–74 (72.7%)
Титулів 11
Найвища позиція No. 4 (2 жовтня 2023)
Мейджори
Австралія П (2024)
Ролан Гаррос ЧФ (2020)
Вімблдон ПФ (2023)
США ЧФ (2022)

Парний розряд

Матчів в/п 21–21 (50.0%)
Титулів 1
Найвища позиція No. 124 (27 вересня 2021)
Інші парні турніри
Востаннє картку оновлено: 21 січня 2024

Яннік Сіннер (італ. Jannik Sinner) — італійський тенісист, переможець Відкритого чемпіонату Австралії 2024 року.

Сіннер народився в німецькомовному Південному Тіролі. Він почав грати в теніс кататися з гір на лижах у віці трьох років. У вісім він став національним чемпіоном з гірськолижного спорту для дітей свого віку. Спочатку теніс займав у його житті лише третє місце після гірськолижного спорту й футболу[2], але в 13 років він почав грати в теніс серйозно. Через відносно пізній початок, він не мав особливих успіхів на юніорському рівні, ніколи не грав у юніорських мейджорах.

Перші успіхи[ред. | ред. код]

24 лютого 2019 року Сіннер виграв свій перший титул на турнірі серії Challenger у Бергамо. У фіналі він переміг італійця Роберто Маркору - 6-3, 6-1. На початку березня здобув титул на турнірі ITF в італійському Тренто, де в фіналі здолав німецького тенісиста Джеремі Яна - 6-3, 6-4. 31 березня Сіннер виграв свій перший титул на ґрунтовому покритті в Санта-Маргеріта-ді-Пула (ITF), перегравши у фіналі свого краянина Андреа Пеллегріно - 6-1, 6-1.

У серпні 2019 року Сіннер виграв фінал турніру серії Challenger в Лексінгтоні (США) в австралійського тенісиста Алекса Болта - 6-4, 3-6, 6-4. З 5 по 9 листопада взяв участь у турнірі Next Generation Finals ATP з призовим фондом 1400 тис. доларів США. Сіннер зайняв перше місце в групі "В". У півфіналі він переміг серба Міоміра Кецмановича 2-4, 4-1, 4-2, 4-2, а в фіналі здолав австралійця Алекса Де Мінора 4-2, 4-1, 4-2. 17 листопада 2019 року Яннік Сіннер виграв свій шостий титул в Ортізеї (ATP Challenger Tour). У фіналі він переміг австрійця Зебастьяна Офнера - 6-2, 6-4.

Наприкінці 2020 року італійський тенісист виграв турнір серії ATP 250 у Софії (8-14.11) здолавши у вирішальному матчі канадця Вашека Поспішила 6-4, 3-6, 7-6(3)[3].

На старті сезону 2021 року Сіннер виграв турнір серії ATP 250 "Great Ocean Road Open" (1-7.02, Мельбурн) перемігши у фіналі свого земляка Стефано Травалью - 7-6(4), 6-4.

2023: титул турніру Masters 1000, перемога в Кубку Девіса, № 4 у світі[ред. | ред. код]

Сіннер розпочав рік з Adelaide international 1, де програв у чвертьфіналі майбутньому фіналісту Себастіану Корді[4]. На Відкритому чемпіонаті Австралії, він поступвся у четвертому колі фіналісту Стефаносу Ціціпасу у 5 сетах[5].

Сіннер виграв сьомий на Open Sud de France у Монпельє, ставши першим тенісистом у сезоні, який переміг у турнірі, не програвши жодного сету[6]. На ABN AMRO Open він здолав у фіналі першого номера посіву третю ракетку світу Стефаноса Ціціпаса, взявши реванш за поразку на Australian Open та здобувши свою найбільшу перемогу в кар'єрі[7]. Далі у чвертьфіналі він переграв Стена Ваврінку у двох сетах[8]. У півфіналі йому поступився господар Таллон Грікспор, й Сіннер вийшов у фінал[9], в якому його переміг шостий номер посіву Данило Медведєв.

Сіннер на Monte-Carlo Masters 2023

У березні він грав на турнірі в Індіан-Веллсі, де йому поступилися у двох сетах Рішар Гаске, Адріан Маннаріно та Стен Ваврінка, і потрапив до чвертьфіналу, де його супротивник, минулорічний чемпіон Тейлор Фріц був переможений у трьох сетах. У піівфіналі він програв у двох сетах першому сіяному Карлосу Алькарасу[10]. У Маямі він третій рік поспіль добрався до чвертьфіналу, здолавши Грігора Дімітрова та Андрія Рубльова і, як наслідок повернувся до чільної десятки рейтингу на 9 місце[11]. Далі він переграв Еміля Руутсувуорі і другий рік поспіль вийшов до півфіналу[12], в якому знову зустрівся з Карлосом Алькарасом, але цього разу виграв і вдруге за три роки вийшов у фінал маямського тисячника[13][14].У фіналі він програв четвертому сіяному Данилу Медведєву у двох сетах, довівши серію поразок від росіянина до шести[15]. У Монте-Карло він вийшов до півфіналу третього Мастерса поспіль, здолавши земляка Лоренцо Музетті[16].

На French Open Сіннер несподівано програв у другому колі п'ятисетовий матч Даніелю Альтмаєру попри те, що подавав на матч у четвертому сеті й мав два матчпойнти[17]. На Вімблдоні він переміг таких тенісистів як Хуан Мануель Серундоло, Дієго Шварцман, Кентен Аліс, Даніель Елаї Галан.[18] та Роман Сафіуллін, перш ніж програти у фіналі у трьох сетах Новаку Джоковичу[19].

У серпні він виграв свій перший Мастерс 1000 та восьмий титул загалом на Відкритому чемпіонаті Канади, здолавши на шляху до фіналу співвітчизника Маттео Берреттіні, Енді Маррі (без гри), Гаеля Монфіса та Томмі Пола, а в фіналі Алекса де Мінора[20].

China Open він учетверте переміг другу ракетку світу Карлоса Алькараса і вийшов у пятий фінал у сезоні, де уперше здолав третю ракетку світу Данила Медведєва після шести невдалих спроб[21]. Після цієї перемоги він піднявся в рейтингу на четвертий щабель[22]. На Shanghai Masters він програв у одній восьмій Бену Шелтону[23]. Він пробився у фінал свого четвертого турніру зі статусом ATP 500 в кар'єрі у Відні, здобувши 55 перемогу в сезоні, більше ніж будь-який інший італієць за Відкриту еру[24]. У фіналі він знову переміг Данила Медведєва й здобув свій 10-ий титул[25].

У дебютному для себе Фіналі ATP Сіннер виграв усі матчі у групі, зокрема переміг у тайбрейку третього сету Новака Джоковича, що стало його пятим поспіль виграшем у чільної п'ятірки[26][27]. Зрештою він поступився Джоковичу в фіналі[28]. Далі він уперше зіграв у Кубку Девіса, де виграшем над Таллоном Грікспором допоміг Італії подолати в чвертьфіналі Нідерланди[29]. У півфіналі Сіннер зустрівся з Джоковичем утретє за 11 днів і став першим гравцем, що зумів перемогти його в Кубку Девіса після того, як Хуан Мартін дель Потро зробив це у 2011-му[30].Він відіграв три матчпойнти поспіль і став тільки четвертим гравцем, які зуміли перемогти Джоковича з матчпойнту, і першим — з трьох матчпойнтів поспіль[31][32]. Далі Сіннер грав вирішальну пару з Лоренцо Сонего, вони перемогли дует Джокович / Міомір Кецманович і вивели Італію у фінал уперше з 1998-го[33]. У фіналі він переміг австралійця Алекса де Мінора, допомігш Італії удруге виграти Кубок Девіса після 47-річної перерви[3].

2024: Перший грендслем[ред. | ред. код]

Сіннер почав рік на Australian Open. У півфіналі він сенсаційно переміг першу ракетку світу Новака Джоковича і вийшов до свого першого фіналу мейджора й ставши першим гравцем, проти якого Джокович не мав брейкпойнту упродовж усього матчу[34]. Джокович уперше програв у чемпіонаті Австралії з 2018 року, а Сіннер став першим італійцем, що добрався до фіналу автстралійської першості й лише третім, після Адріано Панатти на чемпіонаті Франції 1976 та Маттео Берреттіні на Вімблдоні 2021, будь-якого мейджора з початку Відкритої ери[35][36]. У фіналі він подолав відставання у два гейми проти Данила Медведєва і став першим переможцем Відкритого чемпіонату Австралії в одиночному розряді від Італії[37].

Статистика[ред. | ред. код]

Історія виступів на турнірах Великого шолома[ред. | ред. код]

Легенда
W  Ф  ПФ ЧФ #Р КТ К# DNQ A NH
(W) переможець; (Ф) фіналіст; (ПФ) півфіналіст; (ЧФ) чвертьфіналіст; (#Р) раунди 4, 3, 2, 1; (КТ) стадія колового турніру; (К#) кваліфікаційний раунд; (DNQ) не кваліфікувався; (A) відсутній; (NH) не відбувся; ТУ (SR) титули/участі (strike rate); (W–L, В-П) відношення виграшів до поразок.
Щоб уникнути плутанини й подвійного нарахування, ці графіки оновлюються після завершення турніру або ж коли гравець завершив свій виступ.

Станом на кінець 2024 Australian Open.

Турнір 2019 2020 2021 2022 2023 2024 SR W–L Win%
Australian Open A 2к 1к ЧФ 4к П 1 / 5 15–4 79%
French Open A ЧФ 4к 4к 2к 0 / 4 11–4 73%
Wimbledon К1 NH 1к ЧФ ПФ 0 / 3 9–3 75%
US Open 1к 1к 4к ЧФ 4к 0 / 5 10–5 67%
Виграші-Поразки 0–1 5–3 6–4 15–4 12–4 7–0 1 / 17 45–16 74%

Джерело: профіль ATP

Турніри Великого шолома[ред. | ред. код]

Одиночний розряд: 1 титул[ред. | ред. код]

Результат Рік Турнір Поверхня Супротивник Рахунок
Перемога 2024 Australian Open Хард   Данило Медведєв 3–6, 3–6, 6–4, 6–4, 6–3

Фінали підсумкових турнірів року[ред. | ред. код]

Одиночний розряд: 1 1 фінал[ред. | ред. код]

Результат Рік Турнір Поверхня Супротивник Рахунок
Поразка 2023 Фінал ATP, Турин Хард (з) Сербія Новак Джокович 3–6, 3–6

Фінали турнірів наступного покоління ATP[ред. | ред. код]

Одиночний розряд: 1 (1–0)[ред. | ред. код]

Результат    Дата    Турнір Поверхня Супротивник Рахунок
Перемога 9 листопада 2019 року Next Generation ATP Finals, Мілан (Італія) Хард (зала) Австралія Алекс де Мінор 4–2, 4–1, 4–2

Посилання на джерела[ред. | ред. код]

  1. ↑ Jannik Sinner | Overview | ATP Tour | Tennis. Тур ATP. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 19 листопада 2023.
  2. ↑ All you need to know about Jannik Sinner. Tennis Majors. 26 січня 2024.
  3. ↑ а б Jannik Sinner Clinches Maiden ATP Tour Title In Sofia | ATP Tour | Tennis. ATP Tour. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 8 лютого 2021. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «:0» визначена кілька разів з різним вмістом
  4. ↑ Red-hot Korda takes out Sinner to reach semi-finals. www.tennismajors.com. 6 січня 2023. Архів оригіналу за 25 листопада 2023. Процитовано 25 листопада 2023.
  5. ↑ Stefanos Tsitsipas marches on in Australian Open despite Sinner's best efforts. The Guardian. 22 січня 2023. Архів оригіналу за 25 листопада 2023. Процитовано 25 листопада 2023.
  6. ↑ Jannik Sinner Wins Montpellier Title. ATP Tour. Архів оригіналу за 20 February 2023. Процитовано 18 February 2023.
  7. ↑ Sinner Scores Tsitsipas Revenge to Reach Rotterdam QFS. www.atptour.com. 16 лютого 2023. Архів оригіналу за 16 лютого 2023.
  8. ↑ Sinner Sails Past Wawrinka to Rotterdam SFS | ATP Tour | Tennis. Архів оригіналу за 18 February 2023. Процитовано 18 February 2023.
  9. ↑ Sinner Serves Past Griekspoor, Sets Medvedev Final Clash in Rotterdam. ATP Tour. Архів оригіналу за 18 February 2023. Процитовано 18 February 2023.
  10. ↑ Carlos Alcaraz eclipses Jannik Sinner to reach Indian Wells final. The Independent. 19 березня 2023. Архів оригіналу за 26 березня 2023. Процитовано 26 березня 2023.
  11. ↑ Jannik Sinner Defeats Andrey Rublev in Miami. ATP Tour. 28 березня 2023. Архів оригіналу за 28 березня 2023. Процитовано 28 березня 2023.
  12. ↑ Sinner Overcomes Rain, Ruusuvuori to Reach Miami SFS. ATP Tour. 29 березня 2023. Архів оригіналу за 29 березня 2023. Процитовано 29 березня 2023.
  13. ↑ Sinner Storms Back to Beat Alcaraz in Miami SF, Ending Spaniard's No. 1 Reign. ATP Tour. 30 березня 2023. Архів оригіналу за 3 квітня 2023. Процитовано 1 квітня 2023.
  14. ↑ Jannik Sinner wins the point of the year, then ends Carlos Alcaraz's hopes for a Sunshine Double. 30 March 2023. Архів оригіналу за 2 April 2023. Процитовано 1 April 2023.
  15. ↑ Daniil Medvedev Wins Maiden Miami Title, Fourth Trophy of 2023. ATP Tour. 31 March 2023. Архів оригіналу за 2 April 2023. Процитовано 2 April 2023.
  16. ↑ Sinner Reaches Third Straight ATP Masters 1000 SF in Monte-Carlo. ATP Tour. 14 квітня 2023. Архів оригіналу за 14 квітня 2023. Процитовано 14 квітня 2023.
  17. ↑ Altmaier Saves 2 MPs To Stun Sinner At Roland Garros. ATP Tour. 1 червня 2023. Архів оригіналу за 26 вересня 2023. Процитовано 25 листопада 2023.
  18. ↑ Parkinson, Hannah Jane (9 липня 2023). Manic Sinner is no saint as he slips and slides into Wimbledon quarter-finals. The Guardian. ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 12 липня 2023. Процитовано 12 липня 2023.
  19. ↑ Novak Djokovic Beats Jannik Sinner At Wimbledon | ATP Tour | Tennis. ATP Tour. 14 липня 2023. Архів оригіналу за 16 липня 2023. Процитовано 13 серпня 2023.
  20. ↑ Jannik Sinner Earns First Masters 1000 Crown In Toronto. ATP Tour. 13 серпня 2023. Архів оригіналу за 13 серпня 2023. Процитовано 13 серпня 2023.
  21. ↑ Sinner Races Away From Alcaraz After Marathon Start In Beijing SFs. ATP Tour. 3 жовтня 2023. Архів оригіналу за 5 січня 2024. Процитовано 25 листопада 2023.
  22. ↑ Sinner Ends Medvedev Stranglehold, Clinches Beijing Crown. ATP Tour. 4 жовтня 2023. Архів оригіналу за 12 жовтня 2023. Процитовано 25 листопада 2023.
  23. ↑ Shelton Stuns Sinner In Shanghai. ATP Tour. 10 October 2023. Архів оригіналу за 4 November 2023. Процитовано 25 November 2023.
  24. ↑ ATP Staff (28 жовтня 2023). Sinner Makes Italian History, Advances To Vienna Final. www.atptour.com. Архів оригіналу за 28 October 2023.
  25. ↑ Sinner Claws Past Medvedev, Triumphs In Vienna. ATP Tour. 29 October 2023. Архів оригіналу за 5 December 2023. Процитовано 25 November 2023.
  26. ↑ 'Brave' Sinner Downs Djokovic, Nears Turin SFs. ATP Tour. 14 November 2023. Архів оригіналу за 22 November 2023. Процитовано 20 November 2023.
  27. ↑ Sinner digs deep to down Djokovic in ATP Finals cracker. www.reuters.com. 14 November 2023. Архів оригіналу за 15 November 2023. Процитовано 20 November 2023.
  28. ↑ Novak Djokovic wins record seventh ATP Finals title, beats Jannik Sinner in straight sets. Tennis.com. 19 November 2023. Архів оригіналу за 20 November 2023. Процитовано 20 November 2023.
  29. ↑ Sinner Doubles Up To Lead Italy Into Davis Cup Semi-finals. ATP Tour. 23 November 2023. Архів оригіналу за 25 November 2023. Процитовано 25 November 2023.
  30. ↑ Sinner enjoys double success over Djokovic to lead Italy into the Davis Cup final. apnews.com. 25 November 2023. Архів оригіналу за 4 December 2023. Процитовано 25 November 2023.
  31. ↑ Sinner Saves 3 MPs To Beat Djokovic, Leads Italy To Davis Cup Final. www.atptour.com. 25 November 2023. Архів оригіналу за 26 November 2023. Процитовано 27 November 2023.
  32. ↑ Davis Cup: Italy's Jannik Sinner beats Novak Djokovic in both singles and doubles to secure a 2-1 victory over Serbia. www.skysports.com. 25 November 2023. Архів оригіналу за 9 December 2023. Процитовано 25 November 2023.
  33. ↑ Italy into Davis Cup final after Sinner's stunning comeback sees off Djokovic. www.theguardian.com. 25 November 2023. Архів оригіналу за 20 December 2023. Процитовано 25 November 2023.
  34. ↑ Sinner ends Djokovic's reign in Australian Open semifinals. ESPN. 26 січня 2024.
  35. ↑ The Tennis Letter [@TheTennisLetter] (26 січня 2024). Sinner d. Djokovic 6-1 6-2 6-7 6-3 (Твіт) — через Твіттер.
  36. ↑ Salvatore Malfitano (26 січня 2024). Jannik entra nel club: ecco gli italiani finalisti in uno Slam [Jannik joins the club: here are the Italian finalists in a major]. La Gazzetta dello Sport (італ.). Процитовано 26 січня 2024.
  37. ↑ Stat of the Day: Jannik Sinner becomes first Italian man to win a Grand Slam title in 48 years.


Аматорська ера
(1905) Родні Хіт • (1906) Тоні Вілдінг • (1907) Горацій Райс • (1908) Фред Александер • (1909) Тоні Вілдінг • (1910) Родні Хіт • (1911) Норман Брукс • (1912) Джеймс Паркі • (1913) Ерні Паркер • (1914) Артур О'Хара Вуд • (1915) Френсіс Лоуе • 1916–1918 Не відбувався (Перша світова війна) • (1919) Алджернон Кінгскоут • (1920) Пет О'Хара Вуд • (1921) Ріс Джеммел • (1922) Джеймс Андерсон • (1923) Пет О'Хара Вуд • (1924) Джеймс Андерсон • (1925) Джеймс Андерсон • (1926) Джон Хоукс • (1927) Джеральд Паттерсон • (1928) Жан Боротра • (1929) Джон Грегорі • (1930) Едгар Мун • (1931) Джек Кроуфорд • (1932) Джек Кроуфорд • (1933) Джек Кроуфорд • (1934) Фред Перрі • (1935) Джек Кроуфорд • (1936) Едріан Квіст • (1937) Вівіан Макграт • (1938) Дон Бадж • (1939) Джон Бромвіч • (1940) Едріан Квіст • (1941-1945) Не відбувався (Друга світова війна) • (1946) Джон Бромвіч • (1947) Дінні Пейлс • (1948) Едріан Квіст • (1949) Френк Седжмен • (1950) Френк Седжмен • (1951) Ричард Сейвітт • (1952) Кен Мак-Грегор • (1953) Кен Роузволл • (1954) Мервін Роуз • (1955) Кен Роузволл • (1956) Л'ю Хоуд • (1957) Ешлі Купер • (1958) Ешлі Купер • (1959) Алекс Олмедо • (1960) Род Лейвер • (1961) Рой Емерсон • (1962) Род Лейвер • (1963) Рой Емерсон • (1964) Рой Емерсон • (1965) Рой Емерсон • (1966) Рой Емерсон • (1967) Рой Емерсон • (1968) Вільям Боурі
Відкрита ера
(1969) Род Лейвер • (1970) Артур Еш • (1971) Кен Роузволл • (1972) Кен Роузволл • (1973) Джон Ньюкомб • (1974) Джиммі Коннорс • (1975) Джон Ньюкомб • (1976) Марк Едмондсон • (1977, січ) Роско Таннер • (1977, гру) Вітас Ґерулайтіс • (1978) Гільєрмо Вілас • (1979) Гільєрмо Вілас • (1980) Браян Тічер • (1981) Йохан Крік • (1982) Йохан Крік • (1983) Матс Віландер • (1984) Матс Віландер • (1985) Стефан Едберг • (1986) Не проводили • (1987) Стефан Едберг • (1988) Матс Віландер • (1989) Іван Лендл • (1990) Іван Лендл • (1991) Борис Бекер • (1992) Джим Кур'є • (1993) Джим Кур'є • (1994) Піт Сампрас • (1995) Андре Агассі • (1996) Борис Бекер • (1997) Піт Сампрас • (1998) Петр Корда • (1999) Євген Кафельников • (2000) Андре Агассі • (2001) Андре Агассі • (2002) Томас Юганссон • (2003) Андре Агассі • (2004) Роджер Федерер • (2005) Марат Сафін • (2006) Роджер Федерер • (2007) Роджер Федерер • (2008) Новак Джокович • (2009) Рафаель Надаль • (2010) Роджер Федерер • (2011) Новак Джокович • (2012) Новак Джокович • (2013) Новак Джокович • (2014) Стен Вавринка • (2015) Новак Джокович • (2016) Новак Джокович • (2017) Роджер Федерер • (2018) Роджер Федерер • (2019) Новак Джокович • (2020) Новак Джокович • (2021) Новак Джокович • (2022) Рафаель Надаль • (2023) Новак Джокович • (2024) Яннік Сіннер •
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Яннік_Сіннер&oldid=41682246