Ядро одинокого шляху: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Infobox Anatomy |
|||
| ⚫ | |||
| Name = Ядро одинокого шляху |
|||
| Latin = nucleus tracti solitarii |
|||
| GraySubject = |
|||
| GrayPage = |
|||
| Image = NTS human solitary nucleus.png |
|||
| ⚫ | |||
| Image2 = Solitary nucleus of mouse.png |
|||
| Caption2 = Ядро поодинокого шляху миші на зрізі<ref>{{Cite journal | author = David M. Wilson, John D. Jr Boughter & Christian H. Lemon | title = Bitter taste stimuli induce differential neural codes in mouse brain | journal = [[PloS one]] | volume = 7 | issue = 7 | pages = e41597 | year = 2012 | month = | doi = 10.1371/journal.pone.0041597 | pmid = 22844505}}</ref> |
|||
| Precursor = |
|||
| System = [[нервова система]] |
|||
| Artery = |
|||
| Vein = |
|||
| Nerve = [[блукаючий нерв]], [[лицевий нерв]], [[язико-глотковий нерв]] |
|||
| Lymph = |
|||
| MeshName = |
|||
| MeshNumber = |
|||
| Code = |
|||
}} |
|||
'''Ядро одинокого шляху''' ({{lang-la|nucleus tracti solitarii}}) - одне з [[ядро (нейроанатомія)|ядер]] [[довгастий мозок|довгастого мозку]] у людини і ссавців. Відростки нейронів ядра входять до складу [[лицевий нерв|лицевого]], [[язико-глотковий нерв|язико-глоткового]] і [[блукаючий нерв|блукаючого]] нервів. Ядро є місцем входу сенсорних нервів від внутрішніх органів, слугує перемикачем вагусних рефлексів. Бере участь в автономній регуляції [[серцево-судинна система|серцево-судинної]], [[імунна система|імунної]], [[травна система|травної]] і [[дихальна система|дихальної системи]].<ref>{{Citation | editor = Dun, Nae J, Machado, Benedito H, Pilowsky, PaulM. | first = | author-link = | title = Neural Mechanisms of Cardiovascular Regulation | place = | publisher = [[Springer]]| series = | volume = | origyear = | year = 2004 | month= | edition = |last= Hreday N. Sapru| chapter = Neurotransmitters in the Nucleus Tractus Solitarius Mediating Cardiovascular Function| chapterurl = | page = 81-98| pages = | language = english | url = http://link.springer.com/chapter/10.1007%2F978-1-4419-9054-9_4#page-1 | archiveurl = | archivedate = | doi = 10.1007/978-1-4419-9054-9_4 | id = | isbn = 978-1-4613-4776-7 | mr = | zbl = | jfm = }}</ref> |
'''Ядро одинокого шляху''' ({{lang-la|nucleus tracti solitarii}}) - одне з [[ядро (нейроанатомія)|ядер]] [[довгастий мозок|довгастого мозку]] у людини і ссавців. Відростки нейронів ядра входять до складу [[лицевий нерв|лицевого]], [[язико-глотковий нерв|язико-глоткового]] і [[блукаючий нерв|блукаючого]] нервів. Ядро є місцем входу сенсорних нервів від внутрішніх органів, слугує перемикачем вагусних рефлексів. Бере участь в автономній регуляції [[серцево-судинна система|серцево-судинної]], [[імунна система|імунної]], [[травна система|травної]] і [[дихальна система|дихальної системи]].<ref>{{Citation | editor = Dun, Nae J, Machado, Benedito H, Pilowsky, PaulM. | first = | author-link = | title = Neural Mechanisms of Cardiovascular Regulation | place = | publisher = [[Springer]]| series = | volume = | origyear = | year = 2004 | month= | edition = |last= Hreday N. Sapru| chapter = Neurotransmitters in the Nucleus Tractus Solitarius Mediating Cardiovascular Function| chapterurl = | page = 81-98| pages = | language = english | url = http://link.springer.com/chapter/10.1007%2F978-1-4419-9054-9_4#page-1 | archiveurl = | archivedate = | doi = 10.1007/978-1-4419-9054-9_4 | id = | isbn = 978-1-4613-4776-7 | mr = | zbl = | jfm = }}</ref> |
||
Версія за 19:03, 15 липня 2014
| Ядро одинокого шляху | |
|---|---|
 Місцезнаходження ядра поодинокого шляху у мозку людини IV - четвертий шлуночок головного мозку АР - найбільш заднє поле | |
 Ядро поодинокого шляху миші на зрізі[1] | |
| Деталі | |
| Система | нервова система |
| Нерв | блукаючий нерв, лицевий нерв, язико-глотковий нерв |
| Ідентифікатори | |
| Латина | nucleus tracti solitarii |
| MeSH | D017552 |
| NeuroNames | 742 |
| NeuroLex ID | birnlex_1429 |
| TA98 | A14.1.04.230 |
| TA2 | 6008 |
| FMA | 72242 |
| Анатомічна термінологія | |
Ядро одинокого шляху (лат. nucleus tracti solitarii) - одне з ядер довгастого мозку у людини і ссавців. Відростки нейронів ядра входять до складу лицевого, язико-глоткового і блукаючого нервів. Ядро є місцем входу сенсорних нервів від внутрішніх органів, слугує перемикачем вагусних рефлексів. Бере участь в автономній регуляції серцево-судинної, імунної, травної і дихальної системи.[2]
Локалізація і структура
Ядро одинокого шляху знаходиться у дорсо-медіальній частині довгастого мозку. Різні спеціалісти виділяють до 10 відділів ядра.
У ядрі присутні нейрони різноманітного розміру і форми. Частина нейронів - інтернейрони.
Нейромедіатори
На відміну від інших ядер, тіла нейронів ядра одинокого шляху містять більшість відомих нейромедіаторів ссавців.
Аферентні шляхи
Аферентні шляхи йдуть у складі трійчастого, язико-глоткового, лицевого і блукаючого нервів. До ядра йдуть закінчення від барорецепторів каротидного синусу і аортальних тілець. Також до ядра підходять і спинномозкові шляхи від грудних та поперекових сегментів. На нього проектуються закінчення від шовного ядра та ретикулярної формації, а також від вентральної зони довгастого мозку.
Головні низхідні шляхи з переднього мозку починаються у гіпоталамічних ядрах і у мигдалині.
Еферентні шляхи
Еферентні шляхи в основному забезпечують зворотній зв'язок між ядром і органами, що посилають до нього свої нервові закінчення. Ці шляхи закінчуються на:
- еферентних нейронах ядер блукаючого нерву
- прегангліонарних еферентних нейронах спинного мозку
- нейронах вентро-латеральної частини довгастого мозку
- на структурах мосту, зокрема блакитній плямі і шовному ядрі
- ядрах гіпоталамусу, мигдалині й у лімбічній системі
Функція
Ядро одинокого шляху є центром барорецепції, смаку, регуляції дихання і шлунково-кишкової моторики. Також воно регулює надходження рідини з крові до спинномозкової рідини.
Нейрони ядра є нервовим центром рефлексу Герінга-Броєра[en]. Аферентні закінчення від рецепторів розтягнення легень продукують нейромедіатори глутамат і АТФ, які збуджують гальмівні нейрони ядра, які в свою чергу гальмують мотонейрони дихальних м'язів.[3]
Ядро також може брати участь у нервовому контролі імунної системи, а саме у так званому «запальному рефлексі». Чутливі закінчення блукаючого нерва активуються прозапальними цитокінами TNF-α and IL-1β і медіаторами гістаміном і простгландинами. У відповідь збуджувальні нейрони ядра одинокого шляху активують вагусні ефекторні закінчення, які виділяють ацетилхолін. Ацетилхолін зв'язується з альфа-нікотиновим рецептором на макрофагах і блокує виробництво прозапальних цитокінів.[4]
Захворювання
Порушення роботи ядра одинокого шляху спостерігають за деяких видів аутизму. Ядро є одною з небагатьох ділянок мозку, де гематоенцефалічний бар'єр є неповним упродовж першого року життя дитини після народження, і в ньому до того часу існують фенестри, які дозволяють великим молекулам і йонам потрапляти до нейронів. Деякі дослідники вважають, що через ці фенестри страждає саме ядро одинокого шляху, оскільки воно межує з четвертим шлуночном мозку.[5]
Також нейрони ядра можуть бути задіяні у вторинних порушеннях моторики шлунка, яка контролюється майже виключно ваго-вагусними рефлексами, в результаті ушкодження спинного мозку.[6]
Примітки
- ↑ David M. Wilson, John D. Jr Boughter & Christian H. Lemon (2012). Bitter taste stimuli induce differential neural codes in mouse brain. PloS one. 7 (7): e41597. doi:10.1371/journal.pone.0041597. PMID 22844505.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Hreday N. Sapru (2004), Neurotransmitters in the Nucleus Tractus Solitarius Mediating Cardiovascular Function, у Dun, Nae J, Machado, Benedito H, Pilowsky, PaulM. (ред.), Neural Mechanisms of Cardiovascular Regulation (english) , Springer, с. 81-98, doi:10.1007/978-1-4419-9054-9_4, ISBN 978-1-4613-4776-7
- ↑ Alexander V. Gourine, Nicholas Dale, Alla Korsak, Enrique Llaudet, Faming Tian, Robert Huckstepp & K. Michael Spyer (August 2008). Release of ATP and glutamate in the nucleus tractus solitarii mediate pulmonary stretch receptor (Breuer-Hering) reflex pathway. The Journal of physiology. 586 (16): 3963—3978. doi:10.1113/jphysiol.2008.154567. PMID 18617567.
- ↑ Peyman Otmishi, Joshiah Gordon, Seraj El-Oshar, Huafeng Li, Juan Guardiola, Mohamed Saad, Mary Proctor & Jerry Yu (2008). Neuroimmune interaction in inflammatory diseases. Clinical medicine. Circulatory, respiratory and pulmonary medicine. 2: 35—44. PMID 21157520.
- ↑ Woody R. McGinnis, Tapan Audhya & Stephen M. Edelson (December 2013). Proposed toxic and hypoxic impairment of a brainstem locus in autism. International journal of environmental research and public health. 10 (12): 6955—7000. doi:10.3390/ijerph10126955. PMID 24336025.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Gregory M. Holmes (2012). Upper gastrointestinal dysmotility after spinal cord injury: is diminished vagal sensory processing one culprit?. Frontiers in physiology. 3: 277. doi:10.3389/fphys.2012.00277. PMID 22934031.
{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
Джерела
- P. L. van Giersbergen, M. Palkovits & W. De Jong (July 1992). Involvement of neurotransmitters in the nucleus tractus solitarii in cardiovascular regulation. Physiological reviews. 72 (3): 789—824. PMID 1352638.