Трійчастий нерв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Трійчастий нерв
Трійчастий нерв (виділений жовтим)
Головний мозок та черепні нерви (вид знизу)
Латинська назва nervus trigeminus
Грей subject #200 886
До зоровий нерв
верхньощелепний нерв
нижньощелепний нерв
MeSH Trigeminal+Nerve

Трійчастий нерв (лат. nervus trigeminus) — V пара черепно-мозкових нервів.[1][2] Назва походить від його поділу на три основні стовбури.[2] Найтовстіший серед усіх черепно-мозкових нервів.[3] За функцією — змішаний, тобто складається з чутливих і рухових нервових волокон.[2] Чутливою іннервацією забезпечує шкіру передньої половини голови, а також слизові оболонки рота, носа, вуха, кон'юнктиву.[4] Завдяки руховим корінцям трійчастий нерв іннервує деякі м'язи, серед яких жувальні.[4][5]

Зміст

Розвиток та філогенез [ред.]

Зачаток трійчастого нерва

Закладка нерва відбувається двоетапно, через його двокорінцеву будову. Чутлива частина нерва починає формуватися на початку 4 тижня вагітності з аксонів (направляються до мозку) та дендритів (направляються на периферію) нейронів трійчастого вузла. Сам трійчастий вузол є похідним трійчастої плакоди[6] (утвір нервового гребеня на межі між середнім мозком та переднім). Руховий корінець утворюється з базальної пластинки заднього мозку[7] (спеціальної вісцеремоторної групи ядер[7]). Звідси (але від інших нейронів) відходять і волокна пропріоцептивної чутливості.

Також трійчастий нерв належить до так званих нервів глоткових дуг[8] (такими нервами є ще лицевий, язико-глотковий та додатковий), бо вони тісно пов'язані з їх похідними й іннервують їх. Перша глоткова дуга та її похідні (дерма передньої частини голови, жувальні м'язи, м'яз-натягувач барабанної перетинки, м'яз-натягувач піднебіння, переднє черевце двочеревцевого м'яза, підщелепно-під'язиковий м'яз)[5] іннервуються саме трійчастим нервом.[5][8]

З точки зору філогенезу нерв виник при з'єднанні глибокого очноямкового нерва і його вузла з трійчастим нервом; у тих видів тварин, у яких цей нерв приєднався, він перетворився на очний нерв — одну з гілок трійчастого нерва.

Якщо порівнювати нерви глоткових дуг з вісцеральними нервами риб, що іннервують зяброві комплекси, можна побачити схожість у їх будові. Так, зябровий нерв — це комплекс, який складається з чутливої передзябрової гілки, вузла та змішаної післязябрової гілки.[8] У вузлі лежать чутливі нейрони, що віддають аксони та дендрити до обох гілок; рухові волокна формуються у центральній нервовій системі та проходять транзитом через вузол.[8]

Анатомія [ред.]

Ядра [ред.]

Топографія ядер трійчастого нерва

Трійчастий нерв пов'язаний з 4 ядрами. Оскільки нерв є змішаним, то і ядра будуть сприймати різну інформацію.

  • Головне ядро трійчастого нерва (лат. nucleus principalis nervi trigemini) (можна використовувати синонім «верхнє трійчасте ядро»[9]) розташоване в боковому відділі моста. Воно є чутливим і складається з нейронів, які своїми дендритами сприймають сигнал від нейронів трійчастого вузла, а аксонами прямують до таламуса. Ядро сприймає тактильну інформацію (дотик, вібрацію) від відділів голови, що іннервуються гілками трійчастого нерва.
  • Спинномозкове ядро трійчастого нерва (лат. nucleus spinalis nervi trigemini) простягається вздовж стовбура мозку до C-2 сегменту спинного мозку. Як і попереднє, це ядро — чутливе. Воно сприймає больові та температурні подразнення.[9] Аксони та дентрити сприймають та передають сигнали в таких же напрямках, як і в головному. До цього ядра доходять також і тактильні подразнення. Певна частина волокон VII, IX та Х нервів також пов’язана з цим ядром, посилаючи больові і температурні подразнення від свої зон (наприклад, вушної раковини).

Усі чутливі ядра трійчастого нерва формують одне ядро — трійчасте ядро трійчастого нерва (лат. nucleus trigeminalis nervi trigemini).[9] Це ядро — найбільше серед усіх ядер черепних нервів.[9] З ядрами пов'язані ще одні анатомічні утвори — шляхи (тракти). Шляхи — це сукупність нервових відростків, що простягаються на певній довжині та утворють білу речовину ЦНС. Довгі шляхи прямують в ЦНС. Короткі трійчасті тракти пов'язують з протяжністю деяких ядер. Оскільки спинномозкове ядро є дуже довгим, то відростки, що прямують до нього, утворюють низхідний пучок влокон — спинномозковий трійчастий тракт (лат. tractus trigeminalis spinalis)[10]. Другим протяжним ядром є середньомозкове; тракт називатиметься середньомозковим трійчастим трактом (лат. tractus trigeminalis mesencephalis).[10]

  • Четверте ядро — рухове — рухове ядро трійчастого нерва (лат. nucleus motorius nervi trigemini). Воно розташоване в тій же ділянці, що й головне, але присередніше відносно нього. Аксони нейронів прямують у складі рухового корінця.

Проекція ділянок голови у ядрі [ред.]

Праворуч позначені зони Зельдера (центрально розташована зона аналізу оральної частини, біля неї — інтерполярної, по боках — каудальної), ліворуч — зони іннервації гілок трійчастого нерва

Дуже важливим з погляду і анатомії, і клініки є спинномозкове ядро, і асоційований з ним спинномозковий тракт. Справа в тому, що до певної ділянки ядра приходять волокна від певної частини передньої ділянки голови. Розрізняють три частини спинномозкового ядра:

  • оральна частина (ядро) (лат. pars (nucleus) oralis) — ділянка ядра, що розташована найближче до головного ядра. Сприймає інформацію від центральної частини обличчя — рота і носа.[11]
  • каудальна частина (ядро) (лат. pars (nucleus) caudalis) — ділянка ядра, що розташована найближче до спинного мозку. До цієї частини надходить інформація від найбільш периферійних ділянок іннервації нерва.[11]
  • між цими двома частинами знаходиться інтерполярна частина (ядро) — (лат. pars (nucleus) interpolaris). Ця частина аналізує сигнали від ділянок, що знаходяться між двома попередніми (очна ділянка, частина щічної, лобної).[11]

На обличчі та чи інша ділянка має вигляд дуги або підкови і називається зоною Зельдера.

Вихід із стовбура мозку та поділ на гілки [ред.]

На фотографії видно як з моста виходять два корінці, їхній підхід до трійчастого вузла та вихід трьох основних гілок

Нерв виходить двома корінцями з антеролатеральної (передньобокової) частини моста[2], спереду від середньої ніжки мозочка.[1] Більший корінець — це чутливий корінець (лат. radix sensoria), а тонший — руховий (лат. radix motoria).[1] Покидаючи задню мозкову ямку, нерв входить в середню.[12] Опісля попадає в розширення твердої оболонки — трійчасту порожнину (порожнину Меккеля)[3]. У порожнині лежить анатомічний утвір, який безпосередньо зв'язаний з чутливим корінцем нерва — трійчастий або півмісяцевий гангліон (інший синонім — Гассерів вузол — за назвою вченого, що вперше описав його). Він є гомологом спинномозкових гангліїв. Клітини, які в ньому містяться — це псевдоуніполярні нейрони[1], які своїми аксонами і утворюють чутливий корінець, що прямує до ядер ЦНС (головного ядра трійчастого нерва в мості та спинномозкового ядра, яке простягається вздовж стовбура мозку)[12]. Дендрити відходять на периферію і утворюють три головні гілки трійчастого нерва[12][1]:

До складу чутливого корінця входять також дендрити нейронів середньомозкового ядра нерва, які тільки проходять наскрізь через вузол і сприймають пропріоцептивні подразнення.[1][12]

Руховий корінець проходить біля передньої поверхні півмісяцевого вузла; складається з аксонів нейронів, які локалізуються в руховому ядрі трійчастого нерва.[12] Минаючи Гассерів вузол, він приєднується до нижньощелепного нерва і утворює єдину змішану гілку трійчастого нерва[1] (очний та верньощелепні нерви — суто чутливі нерви).

Усі три гілки виходять з порожнини черепа та прямують до ділянок, які вони іннервують.

Зони іннервації гілок [ред.]

Докладніше: Очний нерв
Схематичне та детальне зображення ділянок, які іннервуються відповідними гілками трійчастого нерва. Також видно ділянки, в яких іде обопільна іннервація декількома гілками.

Очний нерв покидає порожнину черепа через верхню очну щілину.[13] Перед самим виходом від нього відходить гілка, яка іннервує тверду оболонку. Сам нерв ділиться на три головні гілки: лобний нерв (лат. nervus frontalis), слізний нерв (лат. nervus lacrimalis), носовійковий нерв (лат. nervus nasociliaris).[13] Лобний нерв віддаючи менші гілки іннервує ділянку лоба (окремі частини лобної ділянки іннервуються також гілками верхньощелепного нерва), переднісся, верхніх повік. Носовійковий нерв віддає чутливі гілки до слизової оболонки решіток решітчастої кістки та носової порожнини, рогівки. До війкового гангліона (лат. ganglion ciliare) від нього прямують чутливі волокна, що утворюють його чутливий корінець. Слізний нерв іннервує верхню повіку, кон'юнктиву, слізну залозу (тільки чутлива іннервація).[13]

Докладніше: Верхньощелепний нерв

Виходить з порожнини черепа через круглий отвір і ділиться на такі основні стовбури: виличний (лат. nervus zygomaticus), крило-піднебінний нерв (лат. nervus pterygopalatinus), який по суті є чутливою гілкою крило-піднебінного вузла (лат. ganglion sphenopalatinum), верхній задній альвеолярний нерв (лат. nervus alveolaris superior posterior) та підочноямковий нерв (лат. nervus infraorbitalis).[14] Виличний нерв іннервує лобну ділянку, слізну залозу, частину щік.[14] Крилопіднебінний — носову порожнину, тверду та м'яку піднебіння, носоглотку.[14] Підочноямковий — однойменну ділянку. Альвеолярний нерв іннервує ясна, верхні зуби, щоки, носову порожнину.[14]

Докладніше: Нижньощелепний нерв

Найбільша із всіх гілок трійчастого нерва. Виходить із черепа через овальний отвір. Віддає гілки двох типів — рухливі і чутливі. Перші прямують до м'язів:

Жувальний м'яз: Нерв:
Глибокий скроневий Глибокий скроневий (лат. nervus temporalis profundus)
Медіальний крилоподібний Медіальний крилоподібний (лат. nervus pterygoideus medialis)
Латеральний крилоподібний Латеральний крилоподібний (лат. nervus pterygoideus lateralis)
Жувальний (+ скронево-нижньощелепний суглоб) Жувальний (лат. nervus massetericus)
Інші м'язи: Нерв:
М'яз-натягувач барабанної перетинки Медіальний крилоподібний (лат. nervus pterygoideus medialis)
М'яз-натягувач піднебіння Медіальний крилоподібний (лат. nervus pterygoideus medialis)
Підщелепно-під'язиковий Нижній альвеолярний (лат. nervus alveolaris inferior)
Переднє черевце двочеревцевого Нижній альвеолярний (лат. nervus alveolaris inferior)

До чутливих гілок належать вушно-скроневий нерв (лат. nervus temporoauricularis), який іннервує привушну ділянку.[15] Нижній альвеолярний нерв містить і чутливі волокна до нижніх ясен та зубів.[15] Ще одна гілка — щічний нерв (лат. nervus buccalis) — іннервує слизову оболонку щік та ясен. Язиковий нерв прямує до язика і іннервує передні дві третіх язика.[15] Він комунікує з двома вузлами — піднижньощелепним (лат. ganglion submandibulare) та під'язиковим (лат. ganglion sublingualis).[15]

Шляхи в ЦНС [ред.]

Поверхнева чутлива іннервація [ред.]

«Чутливий гомункулус» показує яким чином розподіляється іннервація в постцентральній звивині: за нижні ділянки тіла відповідає верхня частина звивини; за голову — нижня; найнижче — іннервація статевих органів. Таким чином влаштований і руховий гомункулус.

Вся тактильна, температурна і больова чутливість (тобто поверхнева) від передніх відділів голови в ЦНС передається по шляху трійчастого нерва (лат. tractus nervi trigemini) або, інший синонім, трійчастій петлі (лат. lemnicus trigeminalis). Цей шлях є чотиринейронним:

  • перший нейрон — нейрон трійчастого вузла. Своїми дендритами сприймає подразнення на периферії; аксон прямує до нейронів ядер, що розміщені у стовбурі мозку;[10]
  • другий нейрон — нейрон головного ядра (якщо йде мова про тактильне подразнення)[16] або нейрон спинномозкового ядра (якщо це відчуття температури чи болю)[17]. Аксони цих ядер прямують до таламусу і по своєму ходу роблять перехід на протилежну сторону стовбура.[10] Останній аспект є дуже важливим в клінічній практиці: при пошкодженні шляху до перехресту втрачається чутлива іннервація на боці ураження; якщо ушкодження локалізоване в ділянці перехресту або в будь-якій ділянці тракту після перехресту — на протилежному до ураження боці.
  • третій нейрон — нейрон переднього ядра передньобокової групи таламуса; аксон проходить через внутрішню капсулу та променистий вінець і прямує до кори[10];
  • четвертий нейрон — нейрон нижньої частини постцентральної звивини.[10]

Глибока (пропріоцептивна) чутлива іннервація [ред.]

Шлях, по якому прямує цей вид чутливості, є тринейронним:

  • перший нейрон — це нейрон середньомозкового ядра. Його аксон в складі трійчастої петлі (разом з аксонами інших двох чутливих ядер) прямує до таламуса, при цьому теж переходячи на протилежну сторону, що має таку саму клінічну цінність, що і в попередньому випадку;
  • другий нейрон — нейрон переднього ядра передньобокової групи таламуса; напрямок такий же, як і у попереднього шляху;[10]
  • третій — нейрон нижньої частини постцентральної звивини.[10]

Моторна іннервація [ред.]

Рухова іннервація реалізується через кірково-ядерний шлях (шлях прямого з'єднання кори з ядрами черепних нервів) (лат. tractus corticonuclearis):

  • другий нейрон — мотонейрон рухового ядра, при чому до кожного мотонейрона (і праворуч, і ліворуч) підходять волокна з обидвох півкуль, тобто відбувається неповний перехрест.[18] Це явище теж важливе в клініці: при уражені нервових волокон на одній стороні жувальні рухи зберегаються на двох боках, так як тоді мотонейрон іннервується протилежною півкулею.[18] Аксони мотонейронів прямують до органа-мішені (м'яза) та іннервують його.

Клініка [ред.]

Патології [ред.]

Тризм спричинений правцем
Запущена форма герпетичного ураження трійчастого нерва, ускладнена кератитом
  • Трійчаста невралгія є найбільш поширеним захворюванням пов'язаним з трійчастим нервом (його стовбуром, гілками, утворами в ЦНС). Характеризується різким короткотривалим болем (декілька секунд) в будь-якій ділянці іннервації нерва.[19] Біль виникає при найменшому дотику до шкіри, при жуванні. Частіше хворіють жінки.[19] Єдиної теорії виникнення цього явища немає; до причин відносять природне звуження отворів, через які проходять гілки нерва, переохолодження, травми, пухлини, які стискають стовбур чи тиснуть на ядро.[19] Відносно вище названих причин невралгію ділять на два типи: a) первинну (есенціальну) — виникає як самостійне захворювання, причини не з'ясовані; б) вторинну — наслідок іншої патології. За локалізацією невралгію ділять на невралгію переважно центрального походження (ураження ядер, наприклад) та переважно периферичного походження (коли відбувається подразнення якоїсь гілки).
  • Тризм — тонічний спазм жувальних м'язів, при якому різко обмежені рухи нижньою щелепою або вони повністю відсутні. Це унеможливлює прийом їжі, артикуляцію. Сам тризм є ускладненням інших хвороб: правця, менінгіту, травми. В основі виникнення — ушкодження або надмірне подразнення рухового ядра, рухового корінця або нижньощелепного нерва.
  • Синдром Валленберга — один з видів ураження стовбура мозку, пов'язаний з інсультом в судинах, що його живлять (хребтова артерія, задня мозочкова).[20] Оскільки нейрони є дуже вимогливими до кровопостачання, нестача кисню веде до їх дистрофії та некрозу. При цьому патологічному явищі уражаються ядра не тільки трійчастого нерва, але й інших черепних нервів. При уражені ядер саме трійчастого нерва на боці патології будуть випадати жувальні рухи та чутливість. Особливо цікавим є ураження найдовшого спинномозкового ядра. При його поступовому уражені випадає іннервація лише у певних ділянках — зонах Зельдера .
  • Синдром Толоза-Ганта — неспецифічне запалення кавернозного синуса. [21]Так, як топографічно з синусом пов’язані окорухові нерви (III, IV і VI), то синдром проявлятиметься паралічем (офтальмоплегія) очного яблука (зовнішня форма).[21] При залученні в процес очного нерва буде випадати чутливість лобної ділянки, кон’юнктиви, переднісся.
  • Феномен Маркуса Ганна — рідкісний стан трійчасто-окорухової синкезії (одночасної співпраці III та V черепних нервів).[21] Характеризується ритмічним підняттям верхньої повіки під час виконання жувальних рухів.[21] Передається аутосомно-домінантним шляхом. Описують також обернений феномен Маркуса Ганна, або, інший синонім, синдром Маріна Амата. В цьому випадку верхня повіка опускається при виконанні жувальних рухів.[21]
  • Травми, особливо при переломах, можуть мати ще один наслідок — ушкодження нерва з припиненням іннервації. Через це випадає певний вид іннервації у певній ділянці голови (якщо уражена гілка), або вся передня частина скальпу (якщо перерізаний основний стовбур).
  • Пухлини і аневризми можуть викликати не тільки трійчасту невралгію, але в ряду випадків, при локалізації поблизу ядер, нести деструктивний вплив на нейрони цих ядер, що знову приведе до випадіння функцій, що забезпечуються нервом
  • Окрім ядер вражатися можуть провідні шляхи. Особливо важлива локалізація процесу при перехрещенні шляху.
  • Деякі герпевіруси мають особливу спорідненість до нервової системи. Вірус здатний ушкоджувати як нервову тканину, так і прориватися у інші тканини і уражати їх.[22] Якщо нервовий утвір належить до системи трійчастого нерва, то вірус буде викликати ураження у ділянках, що іннервуються ним. В залежності від гілки, герпес може бути офтальмічним, максілярним чи мандібулярним.[22]
  • Важлива роль нерва у стоматології. Оскільки він забезпечує чутливу іннервацію і верхніх, і нижніх зубів, то інколи зубні болі можуть виникати при ураженні нерва.[22] В цьому випадку потрібно чітко діагностувати причину болю, адже при лікуванні зуба чи його видаленні болісні відчуття не зникають.

Діагностика [ред.]

Тести [ред.]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Клінічні тести
Nuvola apps kaboodle.svg Тестування тактильної, температурної чутливості та рухові проби (англ.)

Порушення іннервації будуть спостерігатися незалежно від того, де локалізується патологічне вогнище (ядро, власне трійчастий нерв, його гілки). З іншого боку, провівши тести, можна, без інструментальних досліджень, зрозуміти, яка ділянка нерва уражена. Якщо, наприклад, порушене тактильне відчуття в ділянці лоба ліворуч, але збережене в інших ділянках, то можна говорити про ураження лівого очного нерва.

Досліджують чутливу та рухову іннервацію. При виконанні проб очі пацієнта закриті. В ділянках, які іннервують гілки (лоб — очний нерв, щоки — верхньощелепний, підборіддя — нижньощелепний), з обидвох боків, проводять кінчиком якогось гострого об'єкта (тактильна чутливість) або холодного чи теплого (для температурної чутливості).[23] Після проведення тестування у пацієнта питають про відчуття (описати характер подразнення, силу, чи однакове подразнення з обидвох боків). Обов'язковою є проба з кон'юнктивальним та рогівковим рефлексами.[23] Опісля пацієнта просять порухати щелепою, відкрити рот. Якщо є ураження якогось нижньощелепного нерва, то щелепа буде зміщуватися до сторони патології, а жувальні рухи на цій стороні будуть збіднені.[23] Також проводять пробу з нижньощелепним рефлексом.[23]

Інструментальні методи дослідження [ред.]

Патології пов'язані з трійчастим нервом не мають специфічного вигляду при використанні МРТ.[24] Зазвичай вони є наслідками інших патологій. Тому при використанні КТ чи МРТ шукають ознаки тих патологій, які можуть уражати систему трійчастого нерва: пухлини, аневризми, деструктивні процеси, зони демілієнізації, осколки, збільшені цистерни чи синуси мозку, зайву рідину, гематоми.[24]

Примітки [ред.]

  1. ↑ а б в г д е ж Головацький А. С.; Черкасов В. Г. Анатомія людини. 3 том. — Вінниця : Нова Книга, 2009. — с. 16 ISBN 978-966-382-181-8
  2. ↑ а б в г Tortora, Gerard J. Principles of Anatomy & Physiology. — John Wiley & Sons, Inc, 2009. — с. 562 ISBN 978-0470-91777-0(англ.)
  3. ↑ а б Тонков В. Н. Учебник нормальной анатомии человека. — Ленинград : Государственное издательство медицинской литературы, 1962. — с. 655(рос.)
  4. ↑ а б Привес М. Г. Анатомия человека. — Москва : Медицина, 1982. — с. 563(рос.)
  5. ↑ а б в Садлер, Томас В. Медична ембріологія за Лангманом. — Львів : Наутілус, 2001. — с. 362 ISBN 966-95745-3-6
  6. ↑ Садлер, Томас В. Медична ембріологія за Лангманом. — Львів : Наутілус, 2001. — с. 469 ISBN 966-95745-3-6
  7. ↑ а б Садлер, Томас В. Медична ембріологія за Лангманом. — Львів : Наутілус, 2001. — с. 447 ISBN 966-95745-3-6
  8. ↑ а б в г Привес М. Г. Анатомия человека. — Москва : Медицина, 1982. — с. 562(рос.)
  9. ↑ а б в г д е ж Willson-Pawells, Linda; Akesson, Elizabeth J.; Stewart, Patricia A. Cranial nerves in health and disease. 2nd edition. — London : BC Decker Inc. ,2002 . — с.90 ISBN 1-55009-164-6 (англ.)
  10. ↑ а б в г д е ж и Головацький А. С.; Черкасов В. Г. Анатомія людини. 2 том. — Вінниця : Нова Книга, 2007. — с. 322-324 ISBN 978-966-382-062-0
  11. ↑ а б в «Cranial Nerves and Nuclei II». Процитовано 2013-03-23.  (англ.)
  12. ↑ а б в г д Привес М. Г. Анатомия человека. — Москва : Медицина, 1982. — с. 564(рос.)
  13. ↑ а б в Головацький А. С.; Черкасов В. Г. Анатомія людини. 3 том. — Вінниця : Нова Книга, 2007. — с. 17-18 ISBN ISBN 978-966-382-181-8
  14. ↑ а б в г Головацький А. С.; Черкасов В. Г. Анатомія людини. 3 том. — Вінниця : Нова Книга, 2007. — с. 19-21 ISBN ISBN 978-966-382-181-8
  15. ↑ а б в г Головацький А. С.; Черкасов В. Г. Анатомія людини. 3 том. — Вінниця : Нова Книга, 2007. — с. 22-23 ISBN ISBN 978-966-382-181-8
  16. ↑ Willson-Pawells, Linda; Akesson, Elizabeth J.; Stewart, Patricia A. Cranial nerves in health and disease. 2nd edition. — London : BC Decker Inc. ,2002 . —с.92 ISBN 1-55009-164-6 (англ.)
  17. ↑ Willson-Pawells, Linda; Akesson, Elizabeth J.; Stewart, Patricia A. Cranial nerves in health and disease. 2nd edition. — London : BC Decker Inc. ,2002 . —с.94- ISBN 1-55009-164-6 (англ.)
  18. ↑ а б в Головацький А. С.; Черкасов В. Г. Анатомія людини. 2 том. — Вінниця : Нова Книга, 2007. — с. 315 ISBN 978-966-382-062-0
  19. ↑ а б в «Невралгия тройничного нерва». Процитовано 2013-03-23.  (рос.)
  20. ↑ {{cite web|url=http://www.ninds.nih.gov/disorders/wallenbergs/wallenbergs.htm/National Institute of Neurological Disorders and Stroke|title=NINDS Wallenberg's Syndrome Information Page|publisher=NINDS|accessdate = 2013-03-23 (англ.)
  21. ↑ а б в г д Ted L Tewfik, MD; Chief Editor: Arlen D Meyers, MD. «Trigeminal Nerve Anatomy». Процитовано 2013-03-23.  (англ.)
  22. ↑ а б в Christos Makos, George Noussios, Marinos Peios. «Herpes Zoster Of The Trigeminal Nerve-Two Cases Reports». The Internet Journal of Neurology. Процитовано 2013-03-23.  (рос.)
  23. ↑ а б в г Willson-Pawells, Linda; Akesson, Elizabeth J.; Stewart, Patricia A. Cranial nerves in health and disease. 2nd edition. — London : BC Decker Inc. ,2002 . —с.100-103 ISBN 1-55009-164-6 (англ.)
  24. ↑ а б P Woolfall, A Coulthard. «Trigeminal nerve: anatomy and pathology». British Journal of Radiology. Процитовано 2013-03-23.  (англ.)

Джерела [ред.]

  • Головацький А. С., Черкасов В. Г., Сапін М. Р., Парахін А. І. Анатомія людини у трьох томах. — Вінниця: Нова Книга, 2009. — Т. 3. — С. 16-24. — 4000 прим. прим. — ISBN 978-966-382-181-8
  • Головацький А. С., Черкасов В. Г., Сапін М. Р., Парахін А. І. Анатомія людини у трьох томах. — Вінниця: Нова Книга, 2007. — Т. 2. — С. 315-325. — 4000 прим. — ISBN 978-966-382-062-0
  • Привес М. Г., Лысенков Н. К., Бушкович В. И. Анатомия человека. — издание девятое, переработанное и дополненное. — Москва: Медицина, 1985. — С. 562-568. — 110 000 прим. (рос.)
  • Gerard J. Tortora, Bryan H. Derrickson Principles of Anatomy & Physiology. — 13th edition. — John Wiley & Sons Inc., 2009. — С. 562-564. — ISBN 978-0470-91777-0 (англ.)
  • Linda Willson-Pawells, Elizabeth J Akesson, Patricia A. Stewart Cranial nerves in health and disease. — 2nd edition. — London: BC Decker Inc., 2002. — С. 80-104. — ISBN 1-55009-164-6 (англ.)

Посилання [ред.]
Dobra6.png
 Ця стаття належить до переліку добрих статей україномовного розділу Вікіпедії.
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Трійчастий_нерв&oldid=12579852