Йди та дивись

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Іди і дивись)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йди та дивись
рос. Иди и смотри
Жанр воєнна драма, трагедія
Режисер Елем Климов
Сценаристи Олесь Адамович
Елем Климов
На основі «Я з вогняного села…» Алеся Адамовича
У головних
ролях		 Олексій Кравченко
Ольга Міронова
Оператор Олексій Родіонов
Композитор Олег Янченко
Монтаж Валерія Бєлова
Художник Віктор Пєтров
Еліонора Сємьонова
Кінокомпанія «Білорусьфільм»
«Мосфільм»
Тривалість 145 хв.
Мова білоруська
російська
німецька
Країна СРСР СРСР
Рік 1985
Касові збори 20 929 648 $[1], 71 909 $[1] і 20 760 251 $[1]
IMDb ID 0091251

«Йди та дивись» (біл. Ідзі і глядзі, рос. Иди и смотри) — радянський антивоєнний фільм 1985 року. Фільм знятий спільно кіностудіями «Білорусьфільм» та «Мосфільм» до сорокаріччя перемоги у німецько-радянській війні. Події фільму відбуваються в Білорусі 1943 року. Режисер Елем Климов, сценарій написаний Алесем Адамовичем та Климовим. У головних ролях Олексій Кравченко та Ольга Міронова,[2] базується стрічка на книзі 1978 року «Я з вогняного села…»[3], якого співавтором був Адамович.[4]

Сюжет фільму зосереджений на німецько-фашистській окупації Білорусі, і на події, засвідчені молодим білоруським партизанським підлітком, на ім'я Фльора, який — проти бажання батьків — приєднується до білоруського руху опору, далі ілюструються нацистські звірства та людські страждання. Фільм змішує гіперреалізм з основним сюрреалізмом та філософським екзистенціалізмом з поетичною, психологічною, політичною та апокаліптичною тематикою.

«Йди та дивись» після фільмування отримав загалом позитивну критику та приз ФІПРЕССІ на 14-му Московському міжнародному кінофестивалі. З цього часу він вважається одним із найкращих фільмів, що були коли-небудь зроблені. «Йди та дивись» довелося боротися вісім років цензури з боку радянської влади, перш ніж нарешті було дозволено зняти фільм у повному обсязі.[5][6] На 1 березня 2024 року фільм займав 92-гу позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.

У ролях[ред. | ред. код]

Актор Роль
Олексій Кравченко Фльора (Флоріан) Гайшун Фльора (Флоріан) Гайшун
Ольга Міронова Глаша Глаша
Любомирас Лауцявічюс Косач, командир партизанського загону Косач, командир партизанського загону
Владас Багдонас партизан за прізвиськом «Рубіж» партизан за прізвиськом «Рубіж»
Юрі Лумісте оберштурмфюрер, нацист-фанатик оберштурмфюрер, нацист-фанатик
Віктор Лоренц штурмбанфюрер, командир карального загону штурмбанфюрер, командир карального загону
Євген Тілічеєв Гежель, колаборант перекладач Гежель, колаборант перекладач
Олександр Берда начштабу партизанського загону начштабу партизанського загону
Василій Домрачьов маленький поліцай в касці маленький поліцай в касці
Євген Крижановський партизан в окулярах партизан в окулярах
Анатолій Сливников партизан, переодягнений в німецького солдата партизан, переодягнений в німецького солдата
Тетяна Шестакова мати Фльори мати Фльори
Олександра Ровенських німкеня в автомобілі, вона ж пізніше вмираюча в лісі німкеня в автомобілі, вона ж пізніше вмираюча в лісі
Валентин Мішаткін поліцай на даху сараю під час спалення поліцай на даху сараю під час спалення
Ігор Гнєвашев епізод епізод
Петро Меркур'єв епізод епізод
Світлана Зеленковська епізод епізод (немає в титрах)


Творча група[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Box Office Mojo — 1999.
  2. ↑ Come and See (1985). Rotten Tomatoes. Fandango. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 28 березня 2020.
  3. ↑ Chapman, James (2008). Chapter 2 war as tragedy (pp. 103ff.). War and Film. Іслінґтон: Reaktion Books. ISBN 978-1-86189347-5.
  4. ↑ Rein, Leonid (2011). The Kings and the Pawns. Collaboration in Byelorussia during World War II. New York City: Berghahn Books. ISBN 978-0-85745043-2. The stories of survivors from the burned villages were collected in the 1970s by three Byelorussian writers, Ales' Adamovich, Janka Bryl', and Vladimir Kolesnik and published as a book in Russian and Byelorussian under the title Ya iz ognennoj Derevni ... [I am from the fiery village]. See Adamovich et al., Ya iz ognennoj Derevni ... (Minsk, 1977) (p. 321).
  5. ↑ Марина Мурзина (20 жовтня 2010). «Иди и смотри»: съемки превратились для Элема Климова в борьбу с цензурой. Аргументы и факты (рос.). № 42. Архів оригіналу за 21 серпня 2016. Процитовано 30 серпня 2016.
  6. ↑ Dunne, Nathan (18 липня 2016). Atrocity exhibition: is Come and See Russia's greatest ever war film?. The Calvert Journal (англ.). Архів оригіналу за 20 липня 2019. Процитовано 20 липня 2019.

Подальше читання[ред. | ред. код]

  • Michaels, Lloyd (2008). Come and See (1985): Klimov's Intimate Epic. Quarterly Review of Film and Video. 25 (3): 212—218. doi:10.1080/10509200601091458.

Див. також[ред. | ред. код]

Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Йди_та_дивись&oldid=42048094