Екзистенціалізм
Екзистенціалі́зм — (фр. existentialisme від лат. exsistentia — існування), Філософія існування — напрям у філософії XX ст., що позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору.
Течія в філософії, що сформувалася в Європі у XІX —XX ст. Першими до екзистенціалізму у своїх працях звернулись данський філософ C. К'єркегор та німецький філософ Ф. Ніцше. У XX ст. екзистенціалізм розвивався в працях німецьких (М. Гайдеґґер, К. Ясперс) та французьких (Г. Марсель, А. Камю, Ж.-П. Сартр) філософів та письменників.
Основним положенням екзистенціалізму є постулат: екзистенція (існування) передує есенції (сутності). У художніх творах екзистенціалісти прагнуть збагнути справжні причини трагічної невлаштованості людського життя.
[ред.] Характерні риси екзистенціалізму
Визначальні риси екзистенціалізму:
- на перше місце висуваються категорії абсурдності буття, страху, відчаю, самотності, страждання, смерті;
- особистість має протидіяти суспільству, державі, середовищу, ворожому «іншому», адже всі вони нав'язують їй свою волю, мораль, свої інтереси й ідеали;
- поняття відчуженості й абсурдності є взаємопов'язаними та взаємозумовленими в літературних творах екзистенціалістів;
- вищу життєву цінність екзистенціалісти вбачають у свободі особистості;
- існування людини тлумачиться як драма свободи;
- найчастіше в художніх творах застосовується прийом розповіді від першої особи.
Екзистенціалізм підкреслює, що людина відповідає за свої дії лише тоді, коли діє вільно, має свободу волі, вибору і засобів їхньої реалізації. Формами прояву людської свободи є творчість, ризик, пошук сенсу життя, гра та ін.
Екзистенціалізм також розглядають і в більш широкому значенні: як умонастрій з притаманними йому спільними світоглядними мотивами. Ним переймається значна частина філософів та письменників XX ст., зокрема, французи Андре Жид, Андре Мальро, Жан Ануй, Борис Віан, англійці В. Ґолдінґ, А. Мердок, Дж. Фаулз, німці Г. Е. Носсак, Альфред Дьоблін, американці Н. Мейлер, Дж. Болдуїн, іспанець Мігель де Унамуно, італієць Діно Буццаті, японець Кобо Абе. Характерні для екзистенціалізму умонастрої та мотиви спостерігаються також у творчості Ф. Достоєвського, Ф. Кафки, Р.-М. Рільке, Т. С. Еліота, Р. Музіля та ін.
[ред.] Екзистенціалізм в Україні
В українській літературі екзистенціалізм проявився у творчості В. Підмогильного, В. Домонтовича, І. Багряного, Т. Осьмачки, В. Барки, В. Шевчука, в поезії представників «нью-йоркської групи», в ліриці В. Стуса. Нерідко межі екзистенціалізму як світоглядної структури є досить примарними, а зарахування до нього окремих митців — дискусійним.
[ред.] Література
- Appignanesi, Richard Introducing Existentialism. — Cambridge, UK : Icon, 2001. ISBN 1-84046-266-3.
- Appignanesi, Richard Introducing Existentialism 3rd. — Thriplow, Cambridge : Icon Books (UK), Totem Books (USA), 2006. ISBN 1-84046-717-7.
- Cooper, David E. Existentialism: A Reconstruction 2nd. — Oxford, UK : Blackwell, 1999. ISBN 0-631-21322-8.
- Luper, Steven (ed.) Existing: An Introduction to Existential Thought. — Mountain View, California : Mayfield, 2000. ISBN 0-7674-0587-0.
- Marino, Gordon (ed.) Basic Writings of Existentialism. — New York : Modern Library, 2004. ISBN 0-375-75989-1.
- Rose, Eugene (Fr. Seraphim) Nihilism: The Root of the Revolution of the Modern Age. — Saint Herman Press (1 September 1994), 1994. ISBN 0-938635-15-8.
- Sartre, Jean-Paul Being and Nothingness.
- Sartre, Jean-Paul Existentialism and Humanism.
- Solomon, Robert C. (ed.) Existentialism 2nd. — New York : Oxford University Press, 2005. ISBN 0-19-517463-1.
- Szymczyk, Michael Toilet: The Novel. — Bloomington : Authorhouse (USA), 2004. ISBN 978-1418423865.
- Wartenberg, Thomas E. Existentialism: A Beginner's Guide.
- (рос.) Сартр Ж.-П. Экзистенциализм — это гуманизм // Сумерки богов. — М., 1989. — С. 319—344.
- (рос.) Соловьёв Э. Ю. Экзистенциализм (историко-критический очерк) // Соловьёв Э. Ю. Прошлое толкует нас: (Очерки по истории философии и культуры). — М.; 1991. — С. 286—345.