Індульгенція
Індульге́нція ( лат. Indulgentia від латини indulgeo — дозволяю )— у римо-католицькій церкві, відпущення тимчасових покарань за вже прощені Богом гріхи в таїнстві примирення.
Теоретичне підґрунтя індульгенцій [ред.]
Індульгенції базуються на віруванні в те, що гріх, хоча прощений, повинен тим не менш мати кару на землі або в чистилищі. Церква може відпустити ці кари завдяки заслугам Христа та святих.
Практикування індульгенцій постало в ранній церкві, коли сповідникам і тим, хто зазнавали мучеництва, дозволялося заступатися за покаяльників — і таким чином втихомирювати кару, накладену на них. Пізніше, схоластами було розроблено вчення про заслуги святих, які Бог надав у розпорядження церкви. У часи пізніх Середніх віків і Відродження серед благочестивих дій, за які можна було отримати індульгенції, могли бути і грошові пожертви на будівництво й утримання храмів. Магічне відношення до індульгенцій призводило до розповсюдження зловживання ними і було однією з головних причин атаки Лютера на церкву під час Реформації.
Сьогодні індульгенції надаються папою для заохочення побожності та доброчинства під час великих свят та періодів покаяння.
Див. також [ред.]
Джерела [ред.]
- Катехизис католической церкви.
- Католическая энциклопедия. Издательство францисканцев. М, 2002.
- Лозинский С.Г. «История папства», М. 1986
 |
Це незавершена стаття про католицизм. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
