Інесе Вайдере
| Інесе Вайдере | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
3 вересня 1952 (71 рік) Єлгава, Латвійська РСР, СРСР |
| Країна |
 Латвія |
| Діяльність | політична діячка, економістка, викладачка університету |
| Alma mater | Латвійський університет |
| Науковий ступінь | доктор економічних наук[d] |
| Знання мов | латиська |
| Заклад | Латвійський університет |
| Посада | Депутат Європейського парламенту[1], депутат Сейму[d], Депутат Європейського парламенту[1], Депутат Європейського парламенту[1] і Депутат Європейського парламенту[2] |
| Партія | Громадянський союз і КПРС |
| У шлюбі з | Arturs Vaidersd |
| Нагороди |
 |
| Сайт | inese-vaidere.lv |
Інесе Вайдере (нар. 3 вересня 1952 р.) — латвійський політик і член Європейського парламенту.
Політична кар'єра[ред. | ред. код]
Роль у національній політиці[ред. | ред. код]
Вайдере була державним міністром з питань навколишнього середовища в Кабінеті міністрів Кріштопанса з 1998—1999 рр., заступником міського голови Риги з 2001—2002 рр.[3] і членом Сейму Латвії з 2002—2004 р.[4]
Депутат Європарламенту, 2004 — нині[ред. | ред. код]
Інесе Вайдере була обрана в Європейський Парламент у 2004 році зі списку За Батьківщину і свободу / РННЛ і була в групі Союзу за Європу Націй. У 2009 році вона була обрана зі списку Громадянського Союзу та була з групою Європейської народної партії.
Між 2004 та 2014 роками Вайдере була членом Комітету у закордонних справах Європейського Парламенту та Підкомітету Європейського Парламенту з прав людини. У 2013 році вона підготувала звіт парламенту про вплив фінансової та економічної кризи на права людини, яка закликає ЄС допомогти країнам, що розвиваються, створити схеми соціального захисту.[5]
У 2014 році Вайдере зайняла 6-е місце у списку Єдності.[6] Єдність виграла 4 місця в Європейському Парламенті Латвії, і вона не була обрана. Однак перший кандидат, обраний до списку, Валдіс Домбровскіс, став Європейським комісаром з економічних і монетарних справ і євро 1 листопада 2014 року і перестав бути депутатом Європарламенту. Вайдере, як наступна у списку Єдності, замінила його у парламенті.[7]
Вайдере в даний час є членом Комітету з питань бюджетів Європейського Парламенту. Окрім завдань комітету, вона є членом Міжгрупи Європейського Парламенту з питань доброчесності (прозорість, боротьба з корупцією та організованою злочинністю)[8] та Міжгрупи Європейського Парламенту щодо цифрового порядку денного.[9]
Політична позиція[ред. | ред. код]
Вайдере є підписантом Празької декларації про європейське сумління та комунізм.[10]
У 2015 році ЗМІ повідомили, що Вайдере включено до російського чорного списку видатних людей з Європейського Союзу, яким не дозволено в'їжджати в країну.[11][12]
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден «За заслуги» III ступеня (Україна, 2008)[13]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в http://www.europarl.europa.eu/meps/en/28617
- ↑ https://www.europarl.europa.eu
- ↑ Inese Vaidere. Unity. Архів оригіналу за 26 травня 2019. Процитовано 17 листопада 2014.
- ↑ Inese Vaidere. Saeima. Процитовано 17 листопада 2014.[недоступне посилання]
- ↑ Olivier De Schutter and Magdalena Sepúlveda (January 16, 2013), The EU's most promising export [Архівовано 28 березня 2019 у Wayback Machine.] European Voice.
- ↑ European Elections 2014. Central Election commission of Latvia. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 17 листопада 2014.
- ↑ History of parliamentary service. European Parliament. Архів оригіналу за 26 жовтня 2018. Процитовано 17 листопада 2014.
- ↑ Members of the European Parliament on Integrity (Transparency, Anti-Corruption and Organized Crime) [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] European Parliament.
- ↑ Members [Архівовано 8 січня 2016 у Wayback Machine.] European Parliament Intergroup on the Digital Agenda.
- ↑ Prague Declaration: Selected signatories. Institute for Information on the Crimes of Communism. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 10 травня 2011.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|df=(довідка) - ↑ Laurence Norman (May 30, 2015), Russia Produces Blacklist of EU People Banned From Entering Country [Архівовано 27 березня 2017 у Wayback Machine.] Wall Street Journal.
- ↑ European Union anger at Russian travel blacklist [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.] BBC News, May 31, 2015.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №1057/2008. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 8 квітня 2021.
|
