Єлгава
| Єлґава Jelgava |
||||
|---|---|---|---|---|
|
|
||||
| Основні дані | ||||
| Країна | Латвія | |||
| Засноване | 1226 | |||
| Статус міста | 1573 | |||
| Населення | 66 100 (2006) | |||
| Площа міста | 60 км² | |||
| Густота населення | 1102,27 осіб/км² | |||
| Географічні координати | 56°39′ пн. ш. 23°43′ сх. д. / 56.650° пн. ш. 23.717° сх. д.Координати: 56°39′ пн. ш. 23°43′ сх. д. / 56.650° пн. ш. 23.717° сх. д. | |||
| Міста-побратими | Алькамо Барановичі Молодечно Нова-Одеса Берлін Хеллефорс Нака Магадан Південний адміністративний округ Пярну Рюей-Мальмезон Шяуляй Шин-Їнг Вейле |
|||
| Міська влада | ||||
| Веб-сторінка | http://www.jelgava.lv/ | |||
Єлґава (до 1917 — Митава) (латис. Jelgava нім. Mittau; лит. Mintauja; рос. Елгава; пол. Mitawa) — місто в Латвії, на річці Лієлупе.
Зміст |
Історія [ред.]
Історія Єлгави починається в 13-му столітті, коли німецькі хрестоносці для підкорення племен Земгале побудували у 1226 році на острові між Лиєлупе і Дриксою свій укріплений пункт. У письмових джерелах замок вперше згадано в 1265-му році, а історики вважають, що назва його — «Mittau» — сходить своїм корінням до слів «mīt, mainīt» («вимінювати, міняти»). Ліви, у свою чергу, дали поселенню назву «Jelgab», що означає низьке місце з підвищеною вологістю.
З 1561 по 1795 року край Елгава був частиною Курляндського і Земгальського герцогства, в 1596 Єлгаву оголосили резиденцією герцога, а в 1616 — столицею. Після цього місто почало стрімко розвиватися. Особливо цей процес був очевидний під час правління герцога Екаба, який почав будівництво замку і укріплень, а також облаштував водопровід — канал Екаба. Завдяки великим торговим зв'язкам герцога, у місцевих жителів була унікальна можливість познайомитися культурою Західної Європи і з товарами заморських колоній — вином, кавою, картоплею. У 18-му столітті Єлгава була не тільки видатним торговим містом, але і важливим дипломатичним центром, який налагоджував контакти між Заходом і Сходом. У 1796–1920 Митава була столицею Курляндської губернії.
У ролі гостей або завойовників тут так чи інакше побувало багато відомих осіб того часу: Петро Перший, Людовик XVIII, Карл XII, Густав Адольф, Олександр Перший, Вільгельм Другий, Шуман, Вагнер, Рубінштейн, картяр Кавалло, граф Каліостро, Казанова та інші. А у відкритій у 1775 році академії Петера свого часу отримував знання колишній президент Литви Антанас Сметона. З Єлгавою і її краєм також пов'язане життя чотирьох президентів Латвійської Республіки: Яніса Чаксте, Густава Земгаліса, Альберта Квіесіса і Карла Ульманіса.
Персоналії [ред.]
- Едель Едуард Федорович — полковник Армії УНР.[1]
- Бусел Яків — діяч ОУН та УПА.
- Адолфс Алунанс — латвійський актор, режисер, драматург.
Примітки [ред.]
- ↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 154 с. ISBN 966-8201-26-4
Посилання [ред.]
|
|||||||||
