Європейський Парламент
Європейський Парламент (англ. European Parliament) — одна з семи інституцій Європейського Союзу, асамблея представників його майже 500-мільйонного населення.
Починаючи з 1979 року Європейський Парламент обирають прямим загальним голосуванням; місця в ньому (Відповідно до Лісабонської угоди кількість депутатів ЄП має зменшитись з 785 до 750, починаючи з 2009 року, тобто після виборів до Європарламенту) розподілені між країнами-членами відповідно до чисельності населення. Парламент виконує такі основні функції:
- разом з Радою, бере участь у законодавчому процесі через численні процедури (процедура спільного ухвалювання рішень, процедура співпраці, узгодження, консультативний висновок тощо);
- контролює діяльність інституцій Союзу, затверджуючи склад Комісії (та через право висловлювати їй вотум недовіри), а також через письмові й усні запити, які він може адресувати Комісії та Раді;
- поділяє з Радою бюджетні повноваження, а саме: ухвалює річний бюджет та контролює його виконання.
Європарламент також призначає омбудсмена, уповноваженого розглядати скарги від громадян Союзу з приводу порушень у діяльності інституцій та органів Спільноти. Зрештою, Парламент може створювати тимчасові комітети з розслідування, чиї повноваження не обмежуються вивченням діяльності інституцій Спільноти, а можуть поширюватись і на дії країн-членів із впровадження політики Спільноти.
Амстердамський договір спростив законодавчий процес, фактично скасувавши процедуру співпраці (її ще використовують при розв'язанні деяких питань, що належать до розділу «Економічний та монетарний союз») і значно розширивши сферу застосування процедури спільного ухвалювання рішень.
Ніццький договір (набрав чинності 1 лютого 2003 року), своєю чергою, додав Парламентові ваги в законотворчому процесі, ще більше розширивши сферу застосування спільного ухвалювання рішень і надавши йому право звертатися до Суду Європейських Спільнот на тих самих умовах, що й інші інституції.
З огляду на розширення Союзу, Ніццький договір збільшив граничну кількість місць у Парламенті до 732 (Амстердамський договір передбачав не більше ніж 700 депутатів); нове правило набрало чинності для нового складу Європарламенту після виборів у червні 2004 року. Крім того, завдяки перерозподілові депутатських місць між «старими» державами-членами (які втратили 91 місце) та новими державами Союзу вдалося досягти рівноваги між реальною демографічною ситуацією та принципом рівності держав-членів.
[ред.] Розподіл місць у Європейському Парламенті
| Країна | Місць | Країна | Місць |
|---|---|---|---|
| Німеччина | 96 | Велика Британія | 83 |
| Італія | 83 | Франція | 74 |
| Іспанія | 54 | Польща | 54 |
| Нідерланди | 27 | Бельгія | 24 |
| Греція | 24 | Чехія | 24 |
| Португалія | 24 | Угорщина | 24 |
| Швеція | 19 | Австрія | 18 |
| Данія | 14 | Словаччина | 14 |
| Фінляндія | 13 | Ірландія | 13 |
| Литва | 13 | Латвія | 9 |
| Словенія | 7 | Естонія | 6 |
| Кіпр | 6 | Люксембург | 6 |
| Мальта | 6 | ||
| Загалом | 786 |
|
||||||||||
[ред.] Посилання
