Іон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цей термін має також інші значення. Див. Іон (значення)

Іон (або йон) — електрично заряджена частинка речовини, що утворилася з атома або атомної групи внаслідок втрати або приєднання до них електронів. Позитивно заряджені йони — катіони, негативно заряджені — аніони.

Йони можуть існувати самостійно у всіх агрегатних станах речовини, в електричному полі здатні бути переносниками струму (катіони міґрують до неґативного електрода — катода, аніони — до позитивного, анода).

У розчинах, зокрема, утворюються в результаті електролітичної дисоціації, причому звичайно виникають комплекси йонів з розчинником.

Іон, Йон — це атом або група атомів, що мають електричний заряд. Негативно заряджені іони, що мають більше електронів в своїх електронних оболонках, аніж протонів в ядрах (наприклад, Cl^-), називаються аніонами і в розчинах притягуються до аноду. Позитивно заряджені іони, які мають менше електронів, ніж протонів (наприклад, Na⁺), називаються катіонами і притягуються до катоду. Процес перетворення нейтральних атомів або груп атомів на іони називається іонізацією. Багатоатомні аніони, що містять кисень, часто називають «оксіаніонами» (наприклад, SO₄^2-).

[ред.] Історія

Існування іонів вперше теоретично передбачив Майкл Фарадей близько 1830 року, описуючи поведінку часток молекул що збираються біля катоду та аноду. Однак механізм іонізації не розуміли до 1884 року, аж поки Ареніус не описав його у своїй докторській дисертації, захищеній в університеті м. Упсала, (Швеція). Його теорія спершу не була визнана науковою спільнотою, але згодом, в 1903 році, його дисертація отримала Нобелівську премію.

[ред.] Етимологія

Слово «іон» впровадив Фарадей, воно походить від грецького «той що йде». Таким чином, «аніон» означає «те, що йде вгору», а «катіон» — «те, що йде вниз».