Італійський хорт
| Італійський хорт | |
|---|---|
| |
| Стандарти породи | |
| AKC | [Toy стандарт] |
| Пес свійський (Canis lupus familiaris) | |
Італійський хорт — елегантний та витончений собака невеликих розмірів декоративної породи.
Історія походження породи[ред. | ред. код]
.jpg)
Маленький італійський хорт походить від грейхаундів, які жили ще в Стародавньому Єгипті поряд із фараонами. Віднайдення численних зображень цих собак на вазах і чашах підтверджують, що італійські хорти пройшли шлях через Лаконію (Греція) й на початку V століття до нашої ери дісталися Італії.
У Стародавньому Римі порода здобула чималу популярність: собак купали, душили парфумами, надавали їм окреме місце на шовкових подушках.
Зображення маленьких хортів також було віднайдено в Помпеях.
Найбільшої популярності порода досягла в епоху Відродження в будинках багатих італійців, наприклад при Медічі. Витончених італійських хортів часто можна побачити на полотнах великих майстрів живопису. Згодом порода стала популярною при королівських дворах: британської королеви Вікторії, російської імператриці Катерини II. Крім того, італійський хорт увесь час супроводжував прусського короля Фрідріха Великого. Існує навіть історія, в якій розповідається про те, як Фрідріх в роки Семирічної війни ховався під мостом зі своїм собакою, коли над його головою проходили ворожі війська. Якби пес пискнув, то їх знайшли б і вбили. Але він змовчав. Коли через кілька років улюбленець помер, Фрідріх висловив свою подяку, особисто поховавши його недалеко від свого палацу в Берліні, на місці поховання королівських осіб.
Тип класичного італійського хорта, відомого у наші дні, був створений тільки у 20-30 роки XX століття. Цьому сприяла стабілізація породи за допомогою схрещування з чужою кров'ю (з випетом для збереження типу хорта і карликовим пінчером для надання малого зросту). Це зробили з метою зберегти породу левреток, яка через надмірне рафінування та інбридинг піддалася дегенерації.
Загальний опис[ред. | ред. код]
У витонченій левретці з красивим вигином шиї й високим кроком, поза сумнівом, прослідковується схожість з великими хортами.
Вага[ред. | ред. код]
За вагою розрізняють італійських хортів до 3,5 кг і понад 3,5 кг.
Зріст[ред. | ред. код]
Висота в загривку 33-38 см.
Голова[ред. | ред. код]
Довга, вузька, з плоским черепом.
Вуха[ред. | ред. код]
Напіввисячі, верхній кінець не закриває раковину, відведені убік, тонкі, ніжні на дотик, не повинні стояти, посаджені максимально далеко від мочки носа.
Очі[ред. | ред. код]
Досить великі, блискучі, уважні.
Волосяний покрив[ред. | ред. код]
Шерсть тонка, щільно прилегла.
Забарвлення[ред. | ред. код]
Чорне, біле, червоне, блакитне, оленяче, палеве, тигрове або будь-яке з цих забарвлень у поєднанні з білим.