Помпеї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 40°45′00″ пн. ш. 14°29′10″ сх. д. / 40.75000° пн. ш. 14.48611° сх. д. / 40.75000; 14.48611

Розкопки Помпей за роками.
Помпеї на тлі Везувію.

Помпе́ї — колишнє римське місто біля сучасного Неаполя у Італійському регіоні Кампанія на території комуни Помпеї. Місто загинуло внаслідок виверження вулкану Везувій 24 серпня 79 року, який поховав його під тоннами пилу. Зараз — музей просто неба.

У 16 столітті архітектор Доменіко Фонтана, прокладаючи канал, натрапив на стіну з написом, де була згадана Венера Помпейська — покровителька міста. Розкопки почалися майже через два століття, у 1763 році. До початку 1980-х років розкопано близько 3/5 території Помпеїв. Багато знахідок зберігаються в Національному археологічному музеї (Неаполь). Руїни міста щодня відвідують сотні туристів.

Загибель[ред.ред. код]

Під час виверження Везувію загинуло три невеликі міста — Помпеї, Геркуланум та Стабії, а також розміщені поруч вілли. Після розкопок цих міст виявилось, що в цих містах все збереглося, як було до біди. Під багатометровою товщею лави були виявлені вулиці, будинки з повним облаштуванням та люди і тварини, що не встигли врятуватися.

Сила виверження була така, що попіл від нього долетів навіть до Єгипту та Сирії. Із 20 000 мешканців Помпеїв у будівлях та на вулицях загинуло біля 2000 осіб. Більшість мешканців покинули місто ще до виверження.

Будівлі[ред.ред. код]

Розкопана частина міста Помпеї, стан у 1889 році.

Після масштабних розкопок стародавнє місто постало перед істориками і археологами майже у всій своїй повноті — від величних храмів і портиків до громадських туалетів і публічних будинків.

Важливим місцем міста був критий продовольчий ринок Мацеллум, в центрі якого облаштували басейн для живої риби. Вулицями міста Помпеї щоденно рухалися десятки возів і в його брукованих вулицях вони вибили своїми колесами глибокі колії.

Вистави акторів можна було подивитися у Великому і Малому театрах міста. Великий міг вмістити до 5 тисяч глядачів і від сонячних променів накривався наметом. Окремо був побудований амфітеатр на 20 тисяч глядачів з розмірами 135 на 104 м.

Спортом помпейці могли займатися в будівлі палестри. У місті було декілька лазень. Найбільші, Стабієві терми, мали зали з холодною і гарячою водою. У місті працювали 34 хлібопекарні, які не тільки забеспечували потреби міщан, але і виготовляли хліб на експорт. Громадське харчування забеспечували 89 термополіїв — стародавніх аналогів сучасних ресторанів і каварень.

Розпланування, вулиці, міста Помпеї[ред.ред. код]

Форум міста Помпеї. Відновлена частина двоярусних портиків.
Розпланування і головні вулиці
Форум міста Помпеї, план.

Розбудова міста йшла роками у різні історичні періоди. Місто виростало повільно і не мало єдиного розпланування, як то було в місті Капуя. Найдавніша частина міста — західна, забудована ще самнітами, найбільш хаотична. Цей район міста прилягає до Морських воріт і Форуму (вулиця позначена жовтим). Інші райони виникли в римську добу і мають регулярне розпланування. Головна вулиця аристократичного району — вулиця Меркурія (позначена блакитною фарбою). Серед багатих мешканців міста — Поппей Абіт — родич другої дружини римського імператора Нерона, Поппеї Сабіни. Аристократичний район розташований на північ від Форуму і прилягав до Геркуланумської брами, остання вела до дороги Гробниць у бік вілли Містерій та вулкану Везувій. Чорною фарбою позначена вулиця Фортуни. Після перетину з вулицею Стабій (позначена червоною фарбою) вулиця Фортуни переходила у вулицю Ноли. Від Морських воріт через Форум йшла вулиця Достатку. Між вулицями Ноли і Достатку археологи залишили значну ділянку нерозкопаного міста для досліджень новітніми засобами новими поколіннями науковців. Нерозкопаним залишили і район на північ від вулиці Ноли, Везувіанської і Ноланської брам до фортечних мурів. Центральні вулиці Помпеї — досить широкі:

  • вул. Меркурія 9 метрів
  • вул. Достатку 8,5 метрів
  • вул. Стабій 7,5 метрів

Форум, створений ще сабінянами, вважався римлянами бідним і непарадним. На його західному боці розміщені найстаріші споруди міста — базиліка та храм Аполлона. Вони відокремлені від майдану муром. Сакральне і побутове було поряд — за храмом Аполлона невелика площа, яка була ринком зерна та овочів. Поряд казначейство, комори для зберігання збіжжя і просторі туалети.

Форум перебудували римляни. Це майдан розмірами 38 на 157 метрів. На цій площі могли зібратися всі мешканці міста. У південній частині форуму — будівля муніціпалітету, де проходили засідання Ради міста. Поруч був розташований Коміцій — спеціальна будівля для голосувань. Форум вимостили кам'яними брилами, з трьох боків прикрасили двоярусними колонними портиками, монотонними і спокійними за характером. Другий ярус портиків використовували як глядацькі місця в часи свят чи гладіаторських боїв, які теж влаштовували на Форумі. Гладіаторські бої перенесли до амфітеатру, а простір площі використали для монументів римських імператорів. Зараз на майдані стоять лише постаменти від колишніх скульптур і кінних монументів, але збережені написи з посвятами.

Позбавленим колонад був північний бік Форуму, на якому розташували помпейський Капітолій (храм на честь Юпітера, Юнони і Мінерви). Величний храм мав терасу на три метри заввишки і сходи наверх, вівтар, бічні кінні монументи і сам храм, від якого збереглися лише колони переднього портика. Споруди і монументи на майдані були поруйновані під час землетрусу 62 року н.е. Керівництво міста розпочало відновлювальні роботи, які так і не встигли закінчити до 79 року. Покриття з м'якого туфу замінили на травертин. Розпочали вивезення брил вапняку, видобутого в кар'єрах Казерти. На майдані досі лежать кам'яні брили, призначені для склепінь, мурів і «барабанів» майбутніх колон.

Житлові будинки[ред.ред. код]

Розкопана вулиця в Помпеях.

Розкопки залишків античних поселень дають тільки побутові чи культурні залишки — поховання, гробниці, скарби монет, руїни храмів, господарких споруд, підмурки тощо. Наукова вартість трьох засипаних гарячим попелом міст (Помпеї, Стабії та Геркуланум) надзвичайна через виняткову збереженість комплексів — майже цілих амфітеатрів, ремісничих майстерень, приватних будинків з тогочасними меблями, побутовими речами, монетами, скульптурами на первісних місцях перед трагічним лихом.

Міський будинок Помпеїв пройшов довгий шлях розвитку і увібрав давньоіталійські, елліністичні і римські впливи. Типовий будинок фінансово успішного помпейця — кам'яниця (латиною — domus), що був побудований на видовженій земельній ділянці і мав невеликий сад. (Житла бідних верств населення будували з дощок — латиною taberna).

Приблизно з 2 ст. до н.е. посилились елліністичні впливи — в помпейських приватних будинках з'явились перистилі — внутрішні подві́р’я, прикрашені колонними портиками. Зазвичай перистиль посідав центральну частину помешкання. У це подві́р’я виходили літні їдальні (триклінії), вітальні (екуси) і спальні (кубікули). Перістиль ставав найбільш декорованою частиною будинку — прикрашеною в багатих оселях мозаїками, фонтанами, скульптурами з мармуру чи бронзи, квітами. Атріум мав значення парадної частини приватного будинку. Далі нього чужих людей не пропускали. Приватний будинов виходив на вулицю глухим муром з вхідним порталом, мур зазвичай не мав вікон. (Всі назви будинків в Помпеї — умовні і сучасні.)

Будинок Фавна[ред.ред. код]

Танцюючий фавн.

Будинок розкопаний 1831 року. Сучасну назву отримав через знайдену тут бронзову скульптуру танцюючого фавна, одну з найкращих, збережених з цього періоду. Фавн стояв в атріумі. Помпеї заснували самніти, вже тоді вперше забудували цю ділянку. В римську добу будинок перебудували, перетворивши на палацову споруду з двома атріумами, двома перістилями. Разом з двома перістилями будинок Фавна обійняв площу близько трьох гектарів. Змість вапняку попереднього періоду для побудови використали вулканічний туф, легкий в обробці. Мури будинку Фавна декоровані стінописами строгого стилю (або Перший стиль). Вони — імітація кольорових каменів та мармуру. Аби підсилити реальність стінописів, їх архітектурні деталі виконали ліпленням (карнизи, пілястри). Розкішною озобою будинку були числені мозаїки на підлогах. Серед них орнаментальні і декоративні композиції. На порозі камінцями було викладене вітання «Have» (привіт). Серед декоративних мозаїк — натюрморт з фруктами і квітами, нільські краєвиди, театральні маски, кіт, що вполював птаха, голуби на чаші з водою, грецький бог Вакх верхи на пантері.

Серед унікальних знахідок — мозаїка Битва при Іссі або Мозаїка Александра. Пошкоджена під час землетрусу, вона створена за зразком більш раннього твору. Оригінал міг належати роботі еретрійського художника 4 століття до н. е. Філоксена, учня Нікомаха Фіванського. Він створив мозаїку на замовлення Кассандра близько 300 до н. е., згідно зі свідченнями Плінія Молодшого. За іншою версією, Мозаїку Александра первісно створив маляр Апеллес з Колофона, що в Лідії.

Мозаїка Александра з 1843 року зберігається в Національному археологічному музеї Неаполя. У Помпеях з 2005 року експонується копія мозаїки, створена школою-майстернею мозаїки в Равенні, яка точно відтворює помпейський оригінал за матеріалом, кольоровою гамою, формою та розміром. Вартість робіт зі створення копії склала понад 500 тисяч євро.

Фрагменти мозаїки Александра і її реконструкція[ред.ред. код]

Будинок хірурга[ред.ред. код]

Лікування рани вояка, фреска Будинку сірійця, Помпеї.
Лікування рани вояка, фрагмент

Приватний будинок отримав назву через знахідку значної кількості хірургічних інструментів. Він розкопаний 1887 року. Будинок хірурга розташований на Консульській вулиці біля Геркуланумської брами. Споруду вважають одною з найдавніших в Помпеях, бо її мури складені з тесаних брил вапняку на глиняному розчині. Жовтуватий вапняк видобували в 4 — 3 століттях до н. е. на березі Сарно. На вулицю Будинок хірурга виходив порталом та входом в маленьку крамницю. Помешкання не мало розкішних декорацій, стінописів та мозаїк на підлогах. Але добре збережене його розпланування, коридор до атріума, чотири спальні (кубікули), дві їдальні і сад. Лікарі римського періоду — зазвичай освічені греки. В Римі практикував уславлений грек-лікар Гален, покровителем якого був сам імператор.

Про значну хірургічну практику помпейського хірурга свідчать бронзові, латунні інструменти. В Помпеях також проводили гладіаторські бої, бо пихаті римляни бажали бачити, як вбивають один одного їх раби. Але навчаний гладіатор коштував гроші, а його володар не бажав швидкої смерти пораненого актора. Рани гладіаторів лікували хірурги. Останні мали навіть деякі знеболюючі ліки, які готували з рослин, серед яких чемериця чорна, мандрагора біла, блекота чорна, опійний мак тощо. Науковці припускають, що сад Будинку хірурга використовували для вирощування саме лікарських рослин, бо лікарі-греки були на самопостачанні.

Будинок Панси[ред.ред. код]

Будинок Панси, поземний план.

Сусідній з Будинком Фавна — Будинок Панси. Він теж був забудований ще в самнітський період. Стародавню частину зберігли, а до неї прибудували нові кімнати з боку саду. Сад (і город) зберігся настільки добре, що на поверхні знайшли навіть грядки. Володар спеціалізувався на вирощуванні квітів на продаж. Грядки були щільно засажені лілеями, трояндами, фіалками. Квіти йшли на виготовлення гірлянд, якими прикрашали будинки, святкову ходу чи поховання. Володарі будинку теж опікувалися прибутком, тому частку помешкань віддавали тимчасовим пожильцям, а чотири маленькі крамниці — арендаторам. Будинок Панси — типовий прибутковий будинок, які виникли ще в римську добу і які розквітнуть в роки дикого капіталізму.

Будинок Срібного весілля[ред.ред. код]

Цей помпейський будинок закінчили розкопувати 1893 року, коли королівська родина Італії святкувала Срібний ювілей. На часть цієї події будинок в Помпеях і отримав свою назву. За даними археологів, будинок належав багатію самніту — Альбуцію Цельсу. В перістиль помешкання Альбуція Цельса виходять всі кімнати будинку, мури яких прикрашені стінописами Другого стилю. Багатий будинок мав навіть приватні лазні з усіма відділеннями, які мали терми римлян.

Дослідників здивував перістиль Будинку Срібного весілля, бо не дуже великий — він справляв враження величної споруди. Дослідження виявили, що на враження спрацював театральний ефект: використали Родоський портик, який описав римський письменник Вітрувій в 1 столітті дон. е. Розглядали перістиль з атріума. Аби візуально збільшити перспективу, віддалені від глядача колони зменшували в розмірах, а їх бази трохи піднімали над грунтом. Цей театральний засіб наново відкрили архітектори італійці в 16 ст. і почали використовувати в побудові палаців доби бароко.

Будинок поета трагедій[ред.ред. код]

Поет керує театральною репетицією.

Напроти Будинку Срібного весілля на невеликій земельній ділянці розташований Будинок поета трагедій. Він має традиційне для Помпей розпланування — вхід, коридор до атріума тосканського типу, спальні, вітальня тощо. Але перістиль були вимушені розташувати не на єдиній вісі з атріумом, а праворуч від нього через форму невеликої земельної ділянки. Але будинок справив на археологів враження елегантної оселі через стінописи і мозаїку в таблінумі. На ній — репетиція античної трагедії, яку веде поет з акторами. Звідси сучасна назва будинку.

Праворуч в перістиль виходять простора їдальня і кухня. Стіни більшості кімнат мали фрески, створені в останній перед виверженням вулкану період. Серед них ті, що отримали популярність ще в 19 столітті — «Венера і Амур», «Аріадна, покинута Вакхом», «Жертвоприношення Іфігенії», «Ахілл і полонена Брізеїда». Будинок знайшли і розкопали на початку 19 ст. Ще в 1830-ті роки Будинок поета трагедій відвідав англійський письменник Е. Бульвер-Літтон, що 1834 року оприлюднив власний роман «Останні дні Помпей». В романі Будинок поета трагедій став житлом для персонажа Главка. Бульвер-Літтон ще застав всі стінописи і мозаїки будинка на своїх первісних місцях. Постійні крадіжки в Помпеях і бажання зберігти фрески і мозаїки для Італії спонукало зняти їх і перенести в музей Неаполя.

Будинок Саллюстія[ред.ред. код]

Зразок стінописів Першого стилю

Не всі будинки зберігли первісний вигляд і розпланування. Належить до них і Будинок Саллюстія. Його забудували ще в туфовий період, але пізніше будинок перебудували. До старої споруди прибудували нові частини, сходи, в мурах пробивали нові дверні отвори. В Будинку Саллюстія в стародавній частині зберіглися стінописи Першого стилю : жовтий цоколь, на якому фарбами створено мур з брил чорного мармуру і ліпленими карнизами. В римський період новий володар створив тут дві крамнички. Аби збільшити прибутки, до будинку прибудували ще чотири крамнички, які здавали арендаторам, хлібну крамничку, пекарню з піччю та три маленькі млини для отримання борошна.

Будинок лихваря Юкунда[ред.ред. код]

Погруддя лихваря Юкунда, бронза.

Історично важливі знахідки і мистецькі твори значної вартості приніс дослідникам Будинок Луция Цецилія Юкунда, лихваря і банкіра. Вільновідпущеник, він збагатився на фінансових операціях і дожив до поважного віку. В його будинку знайшли скриню, повну вощаних диптихів кількістю сто п'ятдесят три. Диптихи зберігали записи про борги клієнтів лихваря Юкунда, і лише виверження вулкану позбавило їх від залізних пазурів ділка. На почесному місці в домі залишилося і бронзове погруддя володаря, яке вражало безжальним реалізмом в відтворенні зморшкуватого і суворого обличчя, створеного талановитим античним скульптором.

Римський портрет, детально відтворений в матералі і досить схожий, за уявою римлян набував ще й якості охоронця помешкання. Тому скульптори старанно і лякаюче реалістично відтворювали всі зморшки, всі недоліки зовнішності своїх замовників, ніяк не приховуючі їх підступність, схильність до агресії і виняткової жорстокості, підозрілості, ворожості. Лякаюче реалістично відтворив пихату зовнішність Луция Цецилія Юкунда і невідомий римський скульптор. Засипане попілом бронзове погруддя стало одною з найкращих пам'яток імператорської доби Флавіїв, випадково збережених донині.

Будинок Веттіїв[ред.ред. код]

Відновлений перістиль і сад Будинку Веттіїв.
Син Зевса Геракл малим задушив змій, насланих ревнивою Герою. Фреска Будинку Веттіїв.

Будинок отримав назву від прізвища володарів — двох збагатившихся вільновідпущеників Авла Веттія Конвіва та Авла Веттія Рестітута. Помешкання розкопали в 1894-1895 роках. Невеликий будинок розташований в аристократичному районі Помпей неполалік вулиці Меркурія. Веттії придбали старе помешкання і перебудували його згідно з власними потребами й уподобаннями. Невеликий будинок мав невеликий атріум, а ниша в сад (таблінум) — відсутня взагалі. Будинок мав лараріум, екус (вітальню), три ідальні, одна з яких виходила в окремий дворик з садочком.

Стінописи з амурами-ремісниками

Стінописи Будинку Веттіїв зберігли фрески різних періодів як до, так і після землетрусу. Зацікавлення глядачів викликали стінописи одної їдальні з зображенням амурів. Стіни декоровані теракотово-червоними панелями, прикрашеними тонкими колонами, канделябрами, тонкими рослинами жовтого кольору, що справляють враження золотих ювелірних виробів на червоному оксамиті. Поверх цоколя тягнеться довга чорна стрічка з амурами. В алегоричній формі представлені різні ремесла, якими нібито займаються крилаті дітлахи-персонажі : плетуть гірлянди, давлять сусло з винограду, працюють в ювелірній і парфюмерній майстернях, кують залізо, важать золото, торгують власними виробами тощо.

Після землетрусу 62 року стіни вітальні і ще одної зали з жовтими стінами прикрасили стінописами. В вітальні — це міфологічні сцени в прямокутниках на яскраво-червоному тлі — « Іксіон, прикутий до вогняного колеса», «Дедал і Пасіфая».

Бронзовий Купідон з качкою, фонтанна скульптура з Помпей.

Зала з жовтими стінами постраждала найменше і зберігла всі стінописи в єдиному ансамблі. Художник майстерно грав з уявою глядача, створюючи справжню картинну галерею в жовтій кімнаті. Міфологічні сцени він подав в прямокутних вікнах-отворах, через які можна розглядати багаті архітектурні споруди з колонами і скульптурами. Стіни-проміжки між відкритими вікнами віддані «картинам» в прямокутних рамах, серед яких «Син Зевса Геракл малим задушив змій, насланих ревнивою Герою», «Смерть Пентелея», «Покарання Дірки». Подібні сюжети знайомі дослідникам за прикладами елліністичного живопису. Стінописи жовтої кімнати створили посередні місцеві майстри.

Перістиль Будинку Веттіїв теж зберігся досить повно. Археологи обережно звільнили його від попілу і сміття, а реставратори відновили портик, фонтани, скульптури і квітник та рослини в саду. Серед рослин саду — плющ, троянди, гіацинти, фіалки. На колишніх місцях розташовані мармурові столики для посуду, дві колони — герми з головами бородатих богів, фонтан з прямокутною чашею та два бронзові купідони. Кожний крилатий божок тримає грона винограду і качку, з дзьоба якої тече вода в басейн.(Всі давньоримські оригінали перенесені в музей, на місцях встановлені мармурові і гальванопластичні копії.)

Будинок фруктових дерев[ред.ред. код]

Фреска Будинку фруктових дерев.

Серед невеликих будинків, розкопаних в 20 ст., цікавість викликав так званий Будинок фруктових дерев. Садові мотиви — улюблена тема погано освітлених приміщень помпейських будинків. Саме вони переважали в цьому помешканні. На стінах двох спалень (кубікул) знайшли зображення фруктових дерев (від них назва)- вишні, сливи, інжиру, груші і лимонного дерева. Останнє було справжнім відкриттям, до цього вважали, що лимони в Помпеях не вирощували. Навколо інжиру літають птахи, а стовбуром повзе змія, що підбирається до гілок зі стиглими фруктами. Будинок фруктових дерев скромний, тому вважають, що він належав або садівнику, або палкому прихильнику садів.

Будинок Юлії Фелікс[ред.ред. код]

Не всі земельні ділянки міста були щільно забудовані. До них належить і Будинок Юлії Фелікс, де під спорудами одна третина площі, а дві тритини віддані саду. Аби мати прибуток, володарі частину будинку з лазнями і сад здавали пожильцям.

До офіційного припинення розкопок в Помпеях, в місті до 1980 р. розкопали Будинок Золотого Браслета та Будинок Фабия Руфа.

Античний сад в Помпеях[ред.ред. код]

Affresco romano giardino pompei 10.JPG

Сад, необхідна частина італійського будинка, іноді складався з клаптика землі з одним деревцем і декількома квітами. Власники багатих осель мали, навпаки, великий сад і власного топіарія. Топіарій (ландшафтний архітектор і садівник) — зазвичай освічений раб, відав розплануванням саду і доглядом за ним.

Значеня саду зростало з доби розпаду грецького поліса, з доби видалення окремої особи з тогочасного колективу, з пори відсторонення індивідуума рабовласницьких демократій від влади — тиранами, дрібними царями, імператорами в самому Римі. Перші приватні (і громадські) сади для відпочинку, приватних розваг зафіксовані в Південній Італії на Сіцілії. На віллах (заміських ділянках) Рима, Помпей, Геркуланума приватні сади стають справжніми парками зі скульптурами і храмиками, музеями просто неба, а їх багаті володарі проводять вільні часи як елліністичні володарі чи тирани. Розкіш перістиля Будинку Фавна вже перевищувала оздоби і облаштування палацу в Пергамі.

Давньоримський сад мав помітний відблиск діонісійського свята, діонісійський декор. Звідси — така велика кількість в римських садах скульптур самого Діоніса, вакханок, сатирів чи фавнів, театральних масок. Значні колекції цих Діонісів, вакханок, сатирів, дітей на птахах (чи їх уламки), які демонструють сучасні музеї, знайдені саме в римських приватних садах. Ідиллічні чи діонісійські мотиви присутні і на давньоримських стінописах. Рослини і дерева для античного римлянина були не стільки декоративними об'єктами саду, скільки улюблинцями язичницьких богів, персонажами античних міфів, літературних творів. На теріторії Римської держави довго зберігали сакральні гаї, окремі священі дерева, котрі прикрашали дощечками з написами чи стрічками. Кожне дерево незвичної форми викликало зацікавлення і намагання зберігти його.

У дослідників кінця 19 ст. логічно виникло бажання відновити помпейський сад. Порожнини від коренів рослин, спалених гарячим попілом, заповнювали рідким гіпсом, а відливки коренів вивчали ботаніки. Вони і довели, що сади в Помпеях мали досить мало квітів. А переважали рослини з різноманітним листям, їх відтінками і забарвленням, різноманітним ароматом. Найбільш розповсюдженими були — платан, лавр, плющ, лавровишня, аканф. Переважали вічнозелені і ароматні рослини, що так відрізняло давньоримські сади від декоративних садів північних країн Нового часу. Декоративні рослини доповнювали стриженими шпалерами, колонами і скульптурами, басейнами з водою, фонтанами. Сад Будинка Октавія Кварца в Помпеях мав канал з кам'яними місками. Водопостачання в сади було важливою інженерною галуззю аранжування, створення саду. З вистріжених рослин буксуса (самшит) могли створити літери імені володаря.

Фрески з садами Будинку золотого браслета.

Вілла Містерій[ред.ред. код]

Вілла Містерій, план

Заміська палацова споруда розташована на пагорбі неподалік від дороги Гробниць. Її розкопали в 1910 році, а вивільнили від грунту і попілу в 19291930 рр. Віллу заснували в 3 столітті до н. е. Схили пагорба вирівняли, створивши прямокутні підмурки, частку яких відвели під будинок, частку — під садок на терасі. Найдавніша її частина невелика і нагадувала за поземним планом міський будинок багатія-патриція. Побудова вісьова вздовж напрямку схід-захід, симетрична : головний вхід, дворик-атріум, ниша в сад (таблінум), господарські приміщення. В 2 столітті до н. е. перебудували вхідну (західну) частину, де створили лазні, маленький атріум, майстерню для виготовлення вина, додаткові господарські приміщення і комори. В 1 ст. до н. е. — перебудували західну, найбільш парадну частину вілли. Її прикрасила заокруглена екседра, дві лоджиї з колонними портиками і з вікнами на Неаполітанську затоку. Саме тоді приміщення вілли прикрасили фресками. Споруда теж постраждала від землетрусу 62 року. Розкішну віллу перетворили на заміську ферму і її декор остаточно був би знищений, якби не виверження Везувію. Засипана попілом, поруйнована, вона і була остаточно відкрита 1930 року.

Стінописи Вілла Містерій — найкоштовніша її частина, бо належить до краших мистецьких здобутків археологів. Серед стінописів -

  • єгипетські мотиви в таблінумі
  • архітектурні композиції в малій кубікулі (спальні № 6)
  • діонісійські містерії в залі № 5 та в спальні № 4.

Діонісійські містерії в залі № 5 і дали підстави для сучасної назви вілли. Це західна частина вілли південіше від заокругленої екседри, руїни якої зараз використовують як вхід для туристів. Діонісійські містерії мали поширення в Етрурії і в Кампаньї, але їх заборонили в імператорському Римі. Ймовірно, прихильницею забороненого діонісійського культу була володарка вілли. На червоному тлі з пілястрами майже в повний зріст людини зображено 29 персонажів — реальних та міфічних. Тут і крилата богиня, і сам Діоніс, його дружина Аріадна, сатири та сілени, танцівниця, жінки, що творять посвяту-містерію. Понизу фресок ідуть кольорові смуги без орнаментів. Поверху — смуги з орнаментами, середня смуга найширша і засобами живопису імітує інкрустацію панелями напівкоштовним камінням на кшталт яшм. Сюжет фресок не піддається единому тлумаченню і в ньому вбачають чи то посвяту нових членів, чи то весілля. Верхня частина фресок постраждала, але головні сцени зберіглися непогано. На відкритому повітрі фарби фресок почали тьмяніти. Аби уберігти рідкісний ансамбль від руйнувань і крадіжки, фрески зняли зі стін і перенесли в музей.

Секрети технології фресок[ред.ред. код]

Вілла Містерій, архітектурні композиції в малій кубікулі.

Нам досі невідомі всі секрети технології фресок в Помпеях. Увагу привертають як їх збереженість, так і яскраві фарби, багатші, ніж колорові гамми грецьких художників попередньої доби. Лише дещо підказали описи в творах Плінія Старшого та Вітрувія, дещо — залишки горщиків з фарбами, знайдені в Помпеях. За припущеннями, це комбінації темпери з енкавстикою. Поверхню стіни тинькували, найстараніше готували поверхневий шар з мармуровим чи алебастровим порохом для блиску і зміцнення тиньку. Поверхню шліфували, робили стінопис, який ретельно захищали шаром прозорого віску з рослинною олією. Віск сплаляли з фарбами маленькими смолоскипами і посудом з жаринами, а потім додатково шліфували чистим полотном.

Вілла за містом у Боскореале[ред.ред. код]

Вілла в Боскореале, план.
Стінописи з архітектурними пейзажами вілли в Боскореале. Музей мистецтва Метрополітен.

Землі і пагорби в передмістях Помпей використали як мисливські угіддя і для створення фермерських господарств із вир� 2 сто