Аверченко Віталій Петрович

Аверченко Віталій Петрович
Народився	3 квітня 1937(1937-04-03) Кам'янськ-Шахтинський, Азово-Чорноморський край, РРФСР, СРСР
Помер	16 березня 2023(2023-03-16) (85 років)
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	актор театру, театральний режисер
Alma mater	Харківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Нагороди та премії

Віталій Петрович Аверченко (3 квітня 1937(19370403), м. Каменськ-Шахтинський, нині Ростовської області — 16 березня 2023) — український актор і режисер. Заслужений діяч мистецтв УРСР. Народний артист України (1992).

Життєпис

У 1959 закінчив Київський інститут театрального мистецтва, 1964 — Харківський інститут мистецтв.

Працював у Вінницькому державному академічному музично-драматичному театрі імені Садовського (1959-61), Республіканському російському драматичному театрі Марійської АРСР (м. Йошкар-Ола, 1965-69), в Донецькому українському музично-драматичному театрі імені Артема (1969-71, 1980—1987). Відмовившись від пропозиції стати режисером у столичному театрі імені І. Франка, він створює новий театр — Макіївський театр юного глядача, який відкрився в 1971 році виставою «Молода гвардія» за мотивами роману О. Фадєєва, і 23 роки був його головним режисером і актором. З 2000 — режисер Донецького академічного державного театру опери та балету імені Анатолія Солов'яненка.

Ролі

• «Кремлівські куранти» Миколи Погодіна — Фелікс Дзержинський
• «Лисиця і виноград» Гільєрме Фігейредо — Езоп
• «Борис Годунов» Олександра Пушкіна (моновистава)
• «Дай серцю волю, заведе в неволю» Марка Кропивницького
• «Тихий Дон» за однойменним романом Михайла Шолохова

Джерела

• [1] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• «Творчий портрет на тлі круглої дати» Вечірній Донецьк, № 49 (8489) от 03.04.2007 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Цей день в історії. Події та люди.^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• [2]
• «Сорок років неповторних миттєвостей». Інтерв'ю з Віталієм Аверченком. «Вечерняя Макеевка» 3.06.2011 [Архівовано 15 липня 2017 у Wayback Machine.]