Автономов Валентин Миколайович

Автономов Валентин Миколайович
Народився	22 лютого 1936(1936-02-22) Гомель
Помер	22 жовтня 1998(1998-10-22) (62 роки) Дніпро (місто)
Країна	Україна
Alma mater	Московський авіаційний інститут
Галузь	Космічна промисловість
Заклад	Конструкторське бюро "Південне"
Науковий ступінь	Кандидат технічних наук
Нагороди

Валентин Миколайович Автономов (нар. 22 лютого 1936 року, Гомель, БРСР) — український інженер-конструктор літальних апаратів. Вніс великий внесок у ракетобудівну галузь СРСР та України, є автором книги Створення сучасної техніки: Основи теорії та практики.

Біографія

Валентин Миколайович народився 22 лютого 1936 року у місті Гомелі, БРСР (нині Білорусь). Його батько Микола Петрович Автономов (нар. 3 грудня 1899) був військовослужбовцем і зник безвісти 6 липня 1941 року. Його мати — Валентина Іванівна Буйницька (нар. 9 січня 1906 року) була домогосподаркою. 1939 року родина переїхала до міста Білосток на кордон з Польщею, де отець Валентина служив начальником штабу 4-ої окремої бригади ППО. 22 червня 1941 року вони евакуювалися до Мордовії. 1943 року, після звільнення Києва, сім'я переїхала до села Козин у Київській області, а після закінчення війни — до міста Високе Брестської області.

Валентин Миколайович закінчив школу у 1952 році із золотою медаллю та вступив до Московського авіаційного інституту (МАІ). У 1958 році він закінчив його з відзнакою та отримав направлення на роботу в Конструкторське бюро Південне (м. Дніпропетровськ) під керівництвом академіка М. К. Янгеля. Тут він познайомився з Інною Іванівною Іваненко (нар. 26 червня 1934 року) і одружився з нею 1958 році. У грудні того ж року у місті Воронеж, де жили батьки його дружини, народився їхній перший син Костянтин, а 1962 року — В'ячеслав.

Валентин Автономов отримав травму на роботі в 1959 році, він отримав отримував виробничу травму, що призвело до струсу мозку та проблем зі здоров'ям надалі (гіпертонія). У 1967 році він захистив кандидатську дисертацію і працював у проектному відділі 103, доки не став начальником проектного відділу 101 у 1974 році. Під його керівництвом (1974—1993) цей відділ став провідним відділом Конструкторського бюро Південне, що визначає стратегію розвитку ракетних комплексів стратегічного призначення СРСР. 101 відділ став кузнею талановитих фахівців КБЮ — таких як два генеральні конструктори Станіслав Миколайович Конюхов та Олександр Вікторович Дегтярьов.

З 1978 року до своєї смерті у 1998 році, Валентин Миколайович працював як доцент на Фізико-технічному факультеті ДДУ. Тоді він також читав лекції зі своєї спеціальності. Він був шановним викладачем, якому подобалося ділитися своїми знаннями з молодими майбутніми фахівцями. Мав 46 патентів на винахід.

У 1991 році він потрапив в аварію під час відрядження до Генштабу України (м. Київ), внаслідок якої отримав сильний струс головного мозку з великою гематомою. Це був важкий період для нього та його сім'ї, але він продовжив працювати та боротися з наслідками події. Проте 1993 року перенісши інфаркт, а потім і інсульт, Валентина Миколайовича частково паралізувало. Останні кілька років свого життя йому довелося провести у родинному колі, оскільки він потребував постійного догляду.

Помер 22 жовтня 1998 року в місті Дніпропетровську (нині Дніпрі) та похований на Сурсько-Литовському кладовищі. Його праці та досягнення у науці та освіті залишили величезний слід у житті тих, хто знав та працював з ним. Його внесок у розробку ракетних технологій і створення потужного ядерного потенціалу СРСР був величезним і не піддаеться переоцінці. Його досягнення залишаться в історії як приклад талановитого та відданого своїй справі вченого-конструктора, який присвятив життя служінню своїй країні.

Валентин Миколайович з сином В'ячеславом (1986)

Родина

Дружина Інна Іванівна Іваненко (нар. 26 червня 1934 р.) була молодшим інженером у КБЮ, на якому вони й познайомилися.

• Син Костянтин (1958)

• Син В'ячеслав (1962)

Нагороди

• За успішну роботу було нагороджено двома орденами Леніна
• Орден Трудового Червоного Прапора
• Орден Революції
• За розробку залізничного ракетного комплексу РТ-23 УТТХ надано звання Почесний Залізничник

Посилання

1. Створення сучасної техніки: Основи теорії та практики
2. Десятки уроженцев Гомельщины внесли весомый вклад в отечественную и мировую космонавтику
3. Часть || к ракетним комплексам, не имеющим аналогов (1972—1990)
4. Область в лицах. Юбиляры года. Новиков Александр Васильевич
5. Исаев А. А. Валентин Николаевич Автономов. От «Почётного» ракетчика к Почётному железнодорожнику
6. «Покорение высот». Фильм к 60-летию КБ «Южное»