Мордовія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Республіка Мордовія
Республика Мордовия
Мордовскяй Республикась
Мордовской Республикась
Flag of Mordovia.svg Coat of Arms of Mordovia.svg
Прапор Мордовії Герб Мордовії
Республіка Мордовія на карті Росії
Республіка Мордовія на карті Росії
Столиця Саранськ
Площа

- Усього
- % водн. пов.

68-а

26 200 км²
0,1

Населення

- Усього
- Густота

62-а

833327 (01.01.2011) [1] (2006)
31,8 осіб/км²

Федеральний округ Приволзький
Економічний район Волго-В'ятський
Автомобільний код 13, 113
Державна мова російська, ерзянська, мокшанська
Часовий пояс MSK (UTC+4)
Mordovia03.png

Респу́бліка Мордо́вія (рос. Респу́блика Мордо́вия; мокш. Мордовской Республикась; ерз. Мордовскяй Республикась) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Приволзького федерального округу.

Столиця — м. Саранськ.

Межує на півночі з Нижегородською областю, на півдні — з Пензенською областю, на заході — з Рязанською областю, на сході — із Чуваською Республікою та Ульяновською областю.

Утворено 10 січня 1930.

Географія[ред.ред. код]

Республіка Мордовія розташована в центрі європейської частини Російської Федерації в басейні річки Волга. Загальна протяжність із заходу на схід становить близько 280 км (від 42°12' до 46°43' східної довготи), а з півночі на південь — від 55 до 140 км (від 53°40' до 55°15' північної широти). Західна її частина розташована на Оцько-Донській рівнині, центральна і східна частини — на Приволзької височини. Найвища точка республіки — 324 м.

У Мордовії протікають 114 річок. Основні річки республіки: Мокша з притоками Ісса, Сівінь, Сатіс, Вад і Сура з притоками Алатир, Інсар, Рудня.

У Мордовії є приблизно 500 озер, найбільш значущі: Інерка, Татарка.

Мордовія розташована на стику лісо-степової і степової зон. Переважають листяні дерева: дуби, клени, липи і сосни. Серед диких тварин залишився вовк, борсук, бобер, кабан, кріт, заєць, серед птахів — тетерів, сіра куріпка, глухар. Серед риби— короп, карась, щука тощо.

Найпоширенішими є чорноземи і дерново-підзолисті ґрунти, що є достатньо родючими. Сама територія Мордовії небагата на корисні копалини: тут взагалі відсутні поклади паливних і рудних копалин. Проте є багато будівельних матеріалів; промислове значення мають такі ресурси: мергел, фосфорити, глини, торф, кварцовий пісок, мінеральні фарби та інші.

Клімат[ред.ред. код]

Сума активних температур Мордовії становить 22—24 градусів за Цельсієм. Тривалість днів з температурою вище нуля становить середньому 200—215 на рік; середня температура січня −11 °С, липня — +19 °С. Вегетаційний період — 130 днів. Рівень опадів в середньому за рік — 500 мм.

Історія[ред.ред. код]

Етимологія назви народу[ред.ред. код]

Корінне населення належить до фіно-угорської групи народів і фактично є близькоспорідненими, але самостійними народами: ерзяни та мокшани, збірно знані як «мордва».

Перша згадка про ерзянів та мокшанів під збірним іменем «мордва» — у творі готського історика Йордана (VI ст. н. е.); про країну «Мордія» було відомо візантійському імператору Костянтину Багрянородному (Х ст.). Етноніми ерзя (арісу), мокша (моксель) зустрічаються в хазарському посланні до хазарського кагана Йосива (Х ст.) — і в мандрівних записах подорожуючого монаха В. Рубрука (XIII ст.). Починаючи з Х ст., етнонім «мордва» в різних варіантах неодноразово згадуються в літописах, попри те, що слово «мордва» зовсім не етнонім, — однак активно насаджується офіційною владою.

Передісторія Мордовії[ред.ред. код]

Найдавнішими археологічними пам'ятками краю — з неолітичної доби. Фіно-угорські «мордови» згадуються вже з VI століття: у VIIVIII ст. ерзянські війська підкорили Мурому та Мещерію, домінували над спорідненими мокшанами, впливали на внутрішню політику Чувашії, постійно погрожували південним, а пізніше — східним, кордонам мерян. Саме на ерзянському кордоні зупинилася київська колонізація ХІІ століття; лише в ХІІІ столітті Володимиро-Суздальські війська, укомплектовані переважно мерянами, протаранили ерзянські кордони, перепідбивши монархам муромські землі та столицю Ерзянь Мастор — Обран Ош (нині: Нижній Новгород).

Інтервенція Золотоординської Держави[ред.ред. код]

З наступом військ Золотої Орди у ХІІІ ст. на Європу, Мордовія одна з перших боролася з армією Чингісхана, — і вневдовзі потрапила під владу золотоординських ханів. Позбавившися влади Золотої Орди у середині XIV століття, Мордовія з 1330-х перебуває у васальних взаєминах із Казанським ханством. Проте Внутрішня Ерзянія залишилася неприступною і для Орди, і Казані, і для Москви аж до 17 століття.

Під владою Російської Імперії[ред.ред. код]

Спроби замінити номінальну залежність ерзянських (мордовських) князів від Булгарії на московську не приносили успіху аж до 18 століття. Три Вітчизняні війни: 16061612, 16701671 та 1743 року — послідовно відкидали московську колоніальну владу в межі своїх острогів, зокрема й Саранськ. Проте в другій половині 18 ст. Москва змогла провести масовану колонізацію ерзяно-мокшанських земель, що й спричинило масову еміграцію корінного населення за Волгу та в степи, контрольовані Ногайською ордою. Цей відплив фіно-угорського населення Мордовії фатально позначився на демографії країни та запрограмував етнічну деградацію ерзян та мокшан аж у ХХ ст.

Під Радянською владою та сучасній період[ред.ред. код]

Стабільний радянський режим встановлено в Мордовії після придушення селянського повстання Отамана Антонова. Державність Мордовії встановлена порівняно пізно: Мордовську автономну область з 10 січня 1930 —перетворено 20 грудня 1934 на Мордовську АРСР, а вже з 1994 вона — Республіка Мордовія.

Населення[ред.ред. код]

  • Населення за даними перепису 2002-го року становило 910 000 осіб.
    • Міське населення — 531 478 (59,8%)
    • Сільське населення — 357 288 (40,2%)
    • Чоловіки — 408 556 (46 %)
    • Жінки — 480 210 (54 %)
    • На 1000 чоловік припадає 1175 жінок
  • Середній вік становить 38,7 років
    • в місті — 36,8 років
    • в селі — 41,3 роки
    • для чоловіків — 35,9 років
    • для жінок — 41,2 роки
  • Демографічний приріст:
    • народжуваність — 7394
    • смертність — 14823
  • Етнічний склад:
Перепис 1939 Перепис 1959 Перепис 1970 Перепис 1979 Перепис 1989 Перепис 2002
Ерзя та мокша 405 031 (34,1 %) 357 978 (35,8 %) 364 689 (35,4 %) 338 898 (34,2 %) 313 420 (32,5 %) 283 861 (31,9 %)
Росіяни 719 117 (60,5 %) 590 557 (59 %) 606 817 (58,9 %) 591 212 (59,7 %) 586 147 (60,8 %) 540 717 (60,8 %)
Татари 47 386 (4 %) 38 636 (3,9 %) 44 954 (4,4 %) 45 765 (4,6 %) 47 328 (4,9 %) 46 261 (5,2 %)
Українці 7586 (0,6 %) 6554 (0,7 %) 6033 (0,6 %) 5622 (0,6 %) 6461 (0,7 %) 4801 (0,5 %)
Інші 8884 (0,7 %) 6468 (0,6 %) 7069 (0,7 %) 8012 (0,8 %) 10 148 (1,1 %) 13 126 (1,5 %)

Населені пункти[ред.ред. код]

Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тисяч
2005
Саранськ 299,2 Інсар 8,9
Рузаєвка 49,0 Лямбір 8,5 (2002)
Ковилкіно 21,4 Темників 7,9
Комсомольський 14,1 Явас 7,8
Краснослободськ 10,6 Велики Березники 6,4 (2002)
Зубова Поляна 10,3 Атяшево 6,1
Чамзінка 9,8 Єльніки 5,7 (2002)
Ромоданово 9,7 Старе Шайгово 5,2 (2002)
Ардатов 9,5 Ялга 5,2
Торбеєво 9,2 Тургенево 5,2
Луховка 9,1 Ніколаєвка 5,1

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

В Республіці Мордовія є 22 райони і три міста республіканського підпорядкування (Ковилкіно, Рузаєвка, Саранськ).

Економіка[ред.ред. код]

Корисні копалини[ред.ред. код]

Промисловість[ред.ред. код]

Енергетика[ред.ред. код]

Транспорт[ред.ред. код]

Влада[ред.ред. код]

Основний закон країни — Конституція Республіки Мордовія.

Конституція Республіки Мордовія прийнята 21 вересня 1995 р. (зі змінами від 28 лютого, 27 листопада 1997 р., 7 жовтня, 17 грудня 1998 р., 9 листопада 2000 р., 5, 10 січня, 28 травня, 12 листопада 2001 р., липня 2003 р., 28 січня 2004 р., 30 березня, 23 грудня 2005 р., 20 квітня, 26 червня 2006 р.).

У 1991 році в Мордовії встановлено пост президента, подібно деяким іншим колишнім автономним республікам РРФСР на хвилі суверенізації.

На всенародних виборах в тому ж році президентом був обраний фізик за освітою, старший науковий співробітник Інституту силової електроніки Василь Гуслянников, що очолював на той момент республіканське відділення політичного руху «Демократична Росія».

У 1993 році Верховна Рада Мордовії ліквідовувала пост президента, на підставі чого Гуслянников був зміщений з цього поста. Гуслянников оскаржив дії найвищого законодавчого органу республіки в Конституційному Суді Росії, проте Конституційний Суд визнав їх відповідними Конституції Росії. Проте, через два роки був установлений аналогічний президентському пост глави республіки, на який у вересні 1995 року був вибраний Микола Меркушкин, що займав з січня 1995 року пост голови Державних зборів Мордовії.

M. Меркушкин одержав перемогу на виборах голови республіки також в 1998 і 2003 роках. Не зважаючи на те, що третій термін Меркушкина закінчувався в 2008 році, він завчасно поставив перед президентом Росії питання про довіру, яке було вирішене на користь глави Мордовії.

Культура[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

На території Мордовії функціонує три літератури: ерзянська, мокшанська і власне мордовська.

Мордовська література[ред.ред. код]

Література ерзян та мокшан формувалася на зламі XIXХХ століття — і в основному російськомовна; частина представників перейшли на національну мову після 1918, творили в межах ерзянської та мокшанської літератур, як наприклад, З. Дорофєєв. Є і література також самих росіян, що живуть в Мордовії. Серед її представників: С. Анікін, 3. Дорофєєв, М. Гєрасімов, Д. Морской, А. Дорогойченко, Р. Завалішин, К. Смородін тощо.

Ерзянська література[ред.ред. код]

Література ерзян — найбільшого фіно-угорського народу центральної Євразії — бере початок з епічних творів циклу «Сіяжар» та «Масторава». На основі кирилиці перші письмові твори з'являються у XVIII столітті, проте наприкінці ХХ століття зафіксовано спроби запровадити латиницю та намагання відродити основу древнього ієроглифічного письма ерзян. Серед класиків — В. Радаєв, Н. Абрамов, А. Йондол, Н. Еркай, Т. Раптанов, А. Лук'янов, П. Кіріллов, І. Мориця, А. Доронін, М. Кемаль.

Мокшанська література[ред.ред. код]

Література мокшан — найпівденнішого фіно-угорського народу Євразії — багата усною народною творчістю, особливо циклом ритуальних плачів. У ХХ ст. вона — на основі кириличного письма. Серед класиків: З. Дорофєєв, Я. Пінясов, А. Мокшоні, Р. Орлова, А. Пудін, В. Мішаніна.

Релігія[ред.ред. код]

Сьогодні більшість населення сповідує православне християнство. На початку 1990-х рр. РПЦ в межах республіки створила Мордовську єпархію, яку очолює архієпископ Варсонофій (Судаков). Безпосередньо з ерзянським світом пов’язаний Патріарх Московський і всієї Русі Кирилл (Гундяєв) (родичі в Нижньому Новгороді та Ічалківському районі Мордовії).

У Саранську створено кілька парафій Лютеранської церкви, де богослужіння повністю переведено на ерзянську та мокшанську мову. У районах із компактним проживанням татар-мішарів поширено мусульманство. Створено окреме духовне управління мусульман Мордовії. Після падіння СРСР робляться спроби відновити традиційний релігійний обряд ерзянського народу. Зокрема, відновлено проведення квазі-релігійного свята Раскень Озкс у с. Чукали (Товариство порятунку ерзянської мови ім. Рябова). Ідеї «етнічної релігії» популярні в ерзянській діаспорі, зокрема у Татарстані.

Українці в Мордовії[ред.ред. код]

Старожиле українське населення існує в селі Лопатівка. Діаспора ХХ ст. сконцентрована у містах, насамперед Саранську. Загальне число українців — 4,801 (0,5% від всього населення Республіки).

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]