Адаптивна оптика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Адапти́вна о́птика (від лат. adapto — пристосовую та грец. οπτική — наука про зір) — динамічна оптична система, спроможна виправляти хвильовий фронт електромагнітного випромінювання, що спотворюється на шляху його поширення від джерела до приймача. На відміну від активної оптики із повільною корекцією до адаптивної здебільшого належать швидкодійні системи, що працюють на частотах 1—1000 Гц.

Історія[ред.ред. код]

Ідеї адаптивної оптики належать У.Бебоку. Нами зацікавилися 1953 року, коли виникла потреба подолати обмеження роздільної здатності телескопів, зумовлені в першу чергу атмосферною нестабільністю, а також похибками ведення телескопа, його дрижанням, термічною деформацією, сейсмічними коливаннями. Втілення цих ідей стало можливим з середини 70-х років. Одна з перших спроб побудови адаптивної оптики — семиелементний телескоп АСТ-1200, встановлений у Кримській Астрофізичній обсерваторії.

Детальну побудову адаптивної оптики та перші результати її викорстання наведено у працях західноєвропейської асоціації обсерваторій (COME-ON) за проектами Європейської Південної Обсерваторії (ESO).

Вплив атмосферної турбулентності на якість зображення подвійної зорі HIC 59206,
отримане на Дуже Великому Телескопі
Без корекції хвильового фронту З корекцією хвильового фронту
Star HIC59206 VLT AO uncorrected.jpg Star HIC59206 VLT AO corrected.jpg

Застосування[ред.ред. код]

Атмосферна турбулентність має випадковий характер й спричинює як поглинання, так і заломлення світла, які залежать від довжини хвилі випромінювання. Шкала атмосферних неоднорідностей сягає від 0.5м до сотень метрів. Світло по-різному заломлюється на цих неоднорідностях й при використанні дзеркальних телескопів великої апертури (кілька метрів) це приводить до розмиття отриманого ними зображення. Корекція здійснюється через спеціалізовану комп'ютерну систему за рахунок мікрозмін кривизни первинного дзеркала з метою компенсувати миттєвий вклад атмосферної турбулентності. Динамічне відслідковування змін зкоригованого хвильового фронту дозволяє постійно підтримувати його плоску форму, що значно підвищує роздільну здатність телескопа. Використання адаптивної оптики у наземних телескопах дозволяє практично досягти теоретичної роздільної здатності, обмеженої лише дифракцією.

Див.також[ред.ред. код]

Активна оптика

Джерела[ред.ред. код]

Адаптивна оптика // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів: ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 12-13. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).