Заломлення
Зало́млення або рефракція — зміна напряму поширення випромінювання при проходженні межі розділу двох середовищ з різною оптичною густиною (наприклад, повітря-скло, скло-вода).
Зміст |
Загальна характеристика [ред.]
Кут, на який змінюється напрям поширення випромінювання, залежить від оптичної густини обох середовищ, а також від довжини хвилі самого випромінювання. Явище заломлення широко використовується в оптиці. Наприклад, випромінювання, заломлюючись в призмі, розкладається на спектр.
Математично заломлення світла описується законом Снеліуса та формулами Френеля.
При заломленні світла деякими кристалами виникає не один а два заломлені промені, які розповсюджуються в різних напрямках. Це явище називається подвійним променезаломленням.
Стосовно світлових променів розрізняють такі види рефракції:
- астрономічну (відхилення променя від світила земною атмосферою в напрямі щільніших її шарів, в результаті чого видимі зенітні відстані завжди здаються меншими за істинні);
- земну, що відбувається в нижніх шарах атмосфери і відчутно впливає на результати високоточних геодезичних вимірювань;
- диференціальну, що виявляється як різниця впливу загальної рефракції на візирні лінії під час вимірювання відстаней далекомірами подвійного зображення.
Показник заломлення [ред.]
Показник заломлення або абсолютний показник заломлення— це характерне для середовища число, яке визначає в скільки разів швидкість розповсюдження світла в середовищі менша за швидкість світла у вакуумі.
Здебільшого позначається латинською літерою n.
Величину показника заломлення середовища характеризують також терміном оптична густина. Середовище з більшим значенням показника заломлення називають оптично густішим.
Існує закон Снеліуса
, де α — кут падіння, а β — кут заломлення.
Величину
називають відносним показником заломлення середовища 2 стосовно середовища 1.
Термінологія [ред.]
- Кут, утворений падаючим променем із нормаллю до площини розділу середовищ, називається кутом падіння.
- Кут, утворений відбитим променем із нормаллю до площини розділу середовищ, називається кутом відбиття.
- Кут, утворений заломленим променем із нормаллю до площини розділу середовищ, називається кутом заломлення.
- Площина, в якій лежать промені, називається площиною падіння.
- Відношення інтенсивності відбитого променя до інтенсивності променя, який падає на границю розділу, називається коефіцієнтом відбиття.
- Відношення інтенсивності заломленого променя до інтенсивності променя, який падає на границю розділу, називається коефіцієнтом проходження.
- КОЕФІЦІЄНТ ЗЕМНОГО ЗАЛОМЛЕННЯ — відношення радіуса Землі до радіуса рефракційної кривої, утвореної променем візування, викривленим в приземному шарі атмосфери. Приблизно К.з.п. дорівнює 0,14-0,16; враховується в тригонометричному (геодезичному) нівелюванні.
Інтернет-ресурси [ред.]
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Заломлення |
Література [ред.]
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
| Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

, де α —