Заломлення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Заломлення променя на границі двох середовищ
Заломлення
Через заломлення світла пластикова трубочка у склянці здається зламаною
Демонстрація явища заломлення світла склянними келихами

Зало́млення, або рефракція або залом — зміна напрямку поширення випромінювання при проходженні межі розділу двох середовищ з різною оптичною густиною (наприклад, повітря-скло, скло-вода).

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Кут, на який змінюється напрям поширення випромінювання, залежить від оптичної густини обох середовищ, а також від довжини хвилі самого випромінювання. Явище заломлення широко використовується в оптиці. Наприклад, випромінювання, заламуючись у призмі, розкладається на спектр.

Математично заломлення світла описується законом Снелліуса та формулами Френеля.

При заломленні світла деякими кристалами виникає не один, а два заломлені промені, які розповсюджуються в різних напрямках. Це явище називається подвійним променезаломленням.

Стосовно світлових променів розрізняють такі види рефракції:

  • астрономічну (відхилення променя від світила земною атмосферою в напрямі щільніших її шарів, у результаті чого видимі зенітні відстані завжди здаються меншими за істинні);
  • земну, що відбувається в нижніх шарах атмосфери і відчутно впливає на результати високоточних геодезичних вимірювань;
  • диференціальну, що виявляється як різниця впливу загальної рефракції на візирні лінії під час вимірювання відстаней далекомірами подвійного зображення.

Показник заломлення[ред.ред. код]

Показник заломлення або абсолютний показник заломлення— це характерне для середовища число, яке визначає, в скільки разів швидкість розповсюдження світла в середовищі менша за швидкість світла у вакуумі. Здебільшого його позначають латинською літерою n.

Величину показника заломлення середовища характеризують також терміном оптична густина. Середовище з більшим значенням показника заломлення називають оптично густішим.

Існує закон Снеліуса

 \frac{\sin \alpha}{\sin \beta} = \frac{n_2}{n_1} , де α — кут падіння, а β — кут заломлення.

Величину  n_{21} = n_2/n_1 називають відносним показником заломлення середовища 2 стосовно середовища 1.

Термінологія[ред.ред. код]

  • Кут, утворений надхідним променем із нормаллю до площини розділу середовищ, називається кутом падіння.
  • Кут, утворений відбитим променем із нормаллю до площини розділу середовищ, називається кутом відбивання.
  • Кут, утворений заламаним променем із нормаллю до площини розділу середовищ, називається кутом заломлення.
  • Площина, в якій лежать промені, називається площиною падіння.
  • Відношення інтенсивності відбитого променя до інтенсивності променя, який падає на межу розділу, називається коефіцієнтом відбивання.
  • Відношення інтенсивності заломленого променя до інтенсивності променя, який падає на межу розділу, називається коефіцієнтом проходження.
  • КОЕФІЦІЄНТ ЗЕМНОГО ЗАЛОМЛЕННЯ — відношення радіуса Землі до радіуса рефракційної кривої, утвореної променем візування, викривленим у приземному шарі атмосфери. Приблизно коефіцієнт земного заломлення дорівнює 0,14-0,16; враховується в тригонометричному (геодезичному) нівелюванні.

Інтернет-ресурси[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.