Азотний тетраоксид
| Тетроксид диазоту | |
|---|---|
 |
|
| Систематична назва | азотний тетроксид |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | [10544-72-6 [10544-72-6]] |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | N2O4 |
| Молярна маса | 92,011 |
| Зовнішній вигляд | газ |
| Тпл | -11,2 |
| Ткип | 21,1 |
| Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Тетроксид диазоту (Азотний тетроксид, АТ, «аміл»[1]) — зріджений діоксид азоту, який складається переважно з димеру N2O4. Жовтувато-коричнева летка рідина з їдким запахом, колір зумовлений домішкою діоксиду азоту. Температура кипіння при атмосферному тиску +21,15 °C, кристалізації −11 °С. Кристали при температурах нижче −12 °С не мають кольору.
Зміст |
Властивості [ред.]
За нормальних умов тетроксид азоту перебуває в рівновазі з діоксидом азоту: N2O4 ↔ 2NO2+ ∆H, при нагріванні повністю дисоціює до діоксиду азоту. Склад суміші залежить від температури і тиску. Зі зростанням температури рівновага зміщується до диоксиду азоту — окисник набуває бурого кольору. При зростанні тиску при постійній температурі ступінь дисоціації N2O4 зменшується, практично повністю дисоціює при 140 °C.
Реагує з водою утворюючи суміш азотної і азотистої кислот: 2NO2 + H2O = HNO3 + HNO2
Сильний окисник, високотоксичний і корозійний. Суміші з органічними речовинами вибухонебезпечні.
Використання [ред.]
Широко використовується в ракетній техніці як висококиплячий (некріогенний) окисник ракетного палива.
В ракетних двигунах використовується в парі з паливами на основі похідних гідразину (метилгідразином, несиметричним диметилгідразином).
Раніше використовувався розчиненим в азотній кислоті, через високу температуру переходу в твердий стан. Зокрема, в українських РН «Циклон»; російських «Космос», (у вигляді АК-27І), «Протон»; американських — родини «Титан»; французьких — родини «Аріан»; в рушійних установках пілотованих кораблів, супутників, орбітальних і міжпланетних станцій. Другий за частотою використання після рідкого кисню.
В парі з алкігідразинами утворює паливну пару, що самозагорається, з періодом затримки запалювання біля 0,003 с.
Зберігання [ред.]
В резервуарах з легованої сталі або алюмінію об'ємом до 100 м³. Резервуари обладнують зливно-наливними трубами, запобіжними клапанами, манометрами і рівнемірами. Оскільки інтервал рідкого стану (262…294,3 К) дуже малий, резервуари розміщують в заглиблених приміщеннях, де підтримується температура 268…288 К.
Особливістю зберігання є насичення компоненту азотом або повітрям і підтримання в резервуарі підвищеного тиску 0,15 — 0,22 МПа, для запобігання потрапляння в окисник з атмосфери вологи і забруднюючих речовин, а також для зменшення часу насичення газами при заправці ампульованих ракет. Заправлені ракети також перебувають під трохи вищим тиском, щоб уникнути кавітації в турбонасосному агрегаті (ТНА) при роботі рушійної установки.
Транспортування АТ [ред.]
Для транспортування використовуються спеціальні цистерни з ізоляцією і системою трубопроводів, в яку залежно від температури зовнішнього повітря подають теплу воду або охолоджувальний розчин.
Транспортується під надлишковим тиском 0,1…0,15 МПа. Використовуються залізничні цистерни ємністю біля 40 м³, автоцистерни — 30…60 м³. Залізничні й автомобільні цистерни обладнані зливно-наливними трубами, запобіжними клапанами, манометрами і рівнемірами.
Посилання [ред.]
- NIOSH Pocket Guide to Chemical Hazards: Азотний тетроксид
Примітки [ред.]
- ↑ Насправді, аміл — алкільний радикал «C5H11—», назва «аміл» — кодове ім'я АТ у військових ракетників
