Азотний тетраоксид

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тетроксид диазоту
Dinitrogen-tetroxide-3D-vdW.png
Систематична назва азотний тетроксид
Ідентифікатори
Номер CAS [10544-72-6 [10544-72-6]]
Властивості
Молекулярна формула N2O4
Молярна маса 92,011
Зовнішній вигляд газ
Тпл -11,2
Ткип 21,1
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Тетроксид диазоту (Азотний тетроксид, АТ, «аміл»[1]) — зріджений діоксид азоту, який складається переважно з димеру N2O4. Жовтувато-коричнева летка рідина з їдким запахом, колір зумовлений домішкою діоксиду азоту. Температура кипіння при атмосферному тиску +21,15 °C, кристалізації −11 °С. Кристали при температурах нижче −12 °С не мають кольору.

Властивості[ред.ред. код]

За нормальних умов тетроксид азоту перебуває в рівновазі з діоксидом азоту: N2O4 ↔ 2NO2+ ∆H, при нагріванні повністю дисоціює до діоксиду азоту. Склад суміші залежить від температури і тиску. Зі зростанням температури рівновага зміщується до диоксиду азоту — окисник набуває бурого кольору. При зростанні тиску при постійній температурі ступінь дисоціації N2O4 зменшується, практично повністю дисоціює при 140 °C.

Реагує з водою утворюючи суміш азотної і азотистої кислот: 2NO2 + H2O = HNO3 + HNO2

Сильний окисник, високотоксичний і корозійний. Суміші з органічними речовинами вибухонебезпечні.

Використання[ред.ред. код]

Широко використовується в ракетній техніці як висококиплячий (некріогенний) окисник ракетного палива.

В ракетних двигунах використовується в парі з паливами на основі похідних гідразину (метилгідразином, несиметричним диметилгідразином).

Раніше використовувався розчиненим в азотній кислоті, через високу температуру переходу в твердий стан. Зокрема, в українських РН «Циклон»; російських «Космос», (у вигляді АК-27І), «Протон»; американських — родини «Титан»; французьких — родини «Аріан»; в рушійних установках пілотованих кораблів, супутників, орбітальних і міжпланетних станцій. Другий за частотою використання після рідкого кисню.

В парі з алкігідразинами утворює паливну пару, що самозагорається, з періодом затримки запалювання біля 0,003 с.

Зберігання[ред.ред. код]

В резервуарах з легованої сталі або алюмінію об'ємом до 100 м³. Резервуари обладнують зливно-наливними трубами, запобіжними клапанами, манометрами і рівнемірами. Оскільки інтервал рідкого стану (262…294,3 К) дуже малий, резервуари розміщують в заглиблених приміщеннях, де підтримується температура 268…288 К.

Особливістю зберігання є насичення компоненту азотом або повітрям і підтримання в резервуарі підвищеного тиску 0,15 — 0,22 МПа, для запобігання потрапляння в окисник з атмосфери вологи і забруднюючих речовин, а також для зменшення часу насичення газами при заправці ампульованих ракет. Заправлені ракети також перебувають під трохи вищим тиском, щоб уникнути кавітації в турбонасосному агрегаті (ТНА) при роботі рушійної установки.

Транспортування АТ[ред.ред. код]

Для транспортування використовуються спеціальні цистерни з ізоляцією і системою трубопроводів, в яку залежно від температури зовнішнього повітря подають теплу воду або охолоджувальний розчин.

Транспортується під надлишковим тиском 0,1…0,15 МПа. Використовуються залізничні цистерни ємністю біля 40 м³, автоцистерни — 30…60 м³. Залізничні й автомобільні цистерни обладнані зливно-наливними трубами, запобіжними клапанами, манометрами і рівнемірами.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Насправді, аміл — алкільний радикал «C5H11—», назва «аміл» — кодове ім'я АТ у військових ракетників