Аїша Дуйхі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Айча Дуйхі)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аїша Дуйхі
Народилася 20 століття
Ель-Аюн, САДР
Країна  Марокко[1]
Діяльність правозахисниця
Alma mater Cadi Ayyad Universityd[2], Mohammed V University at Agdald[2] і IAE de Poitiersd[2]
Знання мов арабська, французька і англійська

Аїша Дуйхі — марокканська правозахисниця із сахравської народності, президентка Сахравської обсерваторії миру, демократії та прав людини. Дуйхі виступає проти таборів Фронту Полісаріо у вілаєті Тіндуф на південному заході Алжиру на кордоні із Західною Сахарою, а також виступає представником викрадених і тих, хто перебуває в полоні в таборах Полісаріо . Прагне боротися з пропагандою та дезінформацією, які ще більше маргіналізують уразливих жінок.[3]

У 2019 році Дуйхі отримала Європейську премію за міжнародне жіноче лідерство в Європейському парламенті .[4]

Активізм[ред. | ред. код]

Як президентка Сахравської обсерваторії миру, демократії та прав людини, Дуйхі відповідає за співпрацю з іншими недержавних організацій щодо питань, які викликають занепокоєння та зацікавлення. Разом із Незалежною мережею прав людини та Сахравською лігою за демократію та права людини Аїша Дуйхі виступила із заявою, в якій засудила замовчування світовим співтовариством фактів перебування бранців у таборах Полісаріо в Тіндуфі та Лахмаді[5].

Дуйхі також звернулася до Ради Безпеки ООН з проханням вирішити проблеми нерівності та дискримінації за ознакою статі щодо ролі жінок у встановленні миру в регіоні.[3] З цією метою вона сприяла створенню численних громадських ініціатив та проєктів, спрямованих на покращення добробуту дітей, а також ряду ініціатив, спрямованих на припинення торгівлею людьми.[4]

Дуйхі високо оцінила зусилля Комісії рівності та примирення та проведених реформ після ухвалення конституційних 2011 року в Марокко .[4]

Пандемія COVID-19[ред. | ред. код]

У 2020 році Аїша Дуйхі створила програму під назвою «Afgarich Sahara» (Герої Сахари), яка була спрямована на підтримку дітей у регіоні, надаючи їм можливість поділитися своїм досвідом дистанційного навчання в ході вимушеного карантину внаслідок пандемії COVID-19, а також здійснити свій внесок у культуру, мистецтво та творчість на онлайн-платформі для сприяння позитивній атмосфері в родинах. Її організація, Обсерваторія Сахари (OSPDH), здійснила просвітницьку роботу для підтримки заходів соціального дистанціювання, а також фахівці спостерігали за дотриманням прав та свобод, які можуть бути обмежені карантинними заходами. Наприклад, OSPDH організувала дистанційні навчальні сесії для молодіжних лідерів з питань громадянської адвокації, а також для захисників прав жінок у регіоні Близького Сходу та Північної Африки, з особливим акцентом на посилення насильства щодо жінок під час пандемії COVID-19 .[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://www.ohchr.org/Documents/Issues/Women/WRGS/DefendingRightsinthetimeofCovid-19.pdf
  2. а б в https://www.linkedin.com/in/aicha-duihi-b2309794/
  3. а б A.E.K. (7 березня 2021). Aïcha Duihi: Le Polisario aggrave la situation des femmes dans les camps [Aïcha Duihi: The Polisario worsens the situation of women in their camps]. Libération (фр.). Архів оригіналу за 19 березня 2021. Процитовано 8 березня 2021.
  4. а б в Abbou, Adnane (8 березня 2020). Aicha Duihi, la militant qui sillone le monde pour plaider la cause des séquestrés a Tindouf [Aicha Duihi, the activist who travels the world to plead the cause of the kidnapped in Tindouf]. Atlas Info (фр.). MAP. Архів оригіналу за 20 травня 2020. Процитовано 8 березня 2021.
  5. M.A.P. (15 червня 2020). Le climat de terreur instauré par le "Polisario" à Tindouf suscite l'indignation des ONG des droits de l'Homme [The climate of terror created by the "Polisario" in Tindouf arouses the indignation of human rights NGOs]. Al Bayane (фр.). Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 8 березня 2020.
  6. Duihi, Aicha (December 2020). On The Front Lines: Defending Rights in the Time of COVID-19 (PDF). The Office of the High Commissioner for Human Rights (UN Human Rights). Архів (PDF) оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 24 березня 2021.