Західна Сахара
|
Західна Сахара |
|||||
|
|||||
 |
|||||
| Столиця | нема | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Найбільше місто | Ель-Аюн | ||||
| Офіційні мови | нема | ||||
| Державний устрій | |||||
| Обговорюється | |||||
| - Relinquished by Spain | 14 листопада 1975 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 266 000 км² (77-е) | ||||
| - Води (%) | незначний | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка липень 2005 р. | 341 000 (177) | ||||
| - Густота | 1 3/км² (228-е) | ||||
| Валюта | Марокканський дирхам (MAD) |
||||
| Часовий пояс | UTC (UTC+0) | ||||
| Коди ISO 3166 | MA | ||||
| Домен інтернету | .ma (.eh зарезервовано, але не використовується) | ||||
| Телефонний код | +2122 | ||||
Західна Сахара (араб. الصحراء الغربية , бербер. Taneẓṛuft Tutrimt, ісп. Sáhara Occidental, колишня Іспанська Сахара) — спірна територія на північному заході Африки, межує на півночі з Марокко, на сході та півдні з Мавританією, на заході омивається Атлантичним океаном;
Площа — 266800 км².
Населення — 250 тис. (1992)
За деякими оцінками, 165 тис. живуть у таборах біженців біля Тіндуфа на південному-заході Алжиру.
Столиця Ад-Дакла.
Адм. центр — місто Ель-Аюн (близько 100 тис. жит.), місто з фосфатними розробками в Боу Краа.
Грошова одиниця — дірхем.
Етнічний склад: саурауі (кочові племена); мова — арабська.
Релігія — мусульмани-суніти.
Країна перебуває під управлінням Марокко.
Експорт — фосфати.
Особливості — стіна з електричним захистом довжиною 4 км, що обгороджує розробки фосфатів.
Історія[ред.]
Цей 1000-кілометровий прибережний район Сахари був оголошений зоною впливу Іспанії в 1884, оскільки він знаходиться напроти Канарських островів; при одержанні незалежності в 1956 Марокко пред'явило права на цю територію, з 1973 усередині Іспанської Сахари виник рух за незалежність (Полісаріо). Коли в 1975 Іспанія відмовилася від території, вона стала керуватися Марокко і Мавританією. Полісаріо виступило проти такого розподілу, оголосило про створення Сахарської Арабської Демократичної Республіки (САДР), що призвело до громадянської війни. Коли Мавританія пішла з контрольованого нею південного сектора, Марокко зайняло його і почало будувати захисні споруди, закінчивши будівництво до 1987. У 1988 Марокко і Фронт Полісаріо прийшли до угоди про припинення вогню і проведення референдуму. Проте час від часу перестрілки продовжувалися. До кінця 1990 70 країн визнали САДР.
Природні ресурси[ред.]
Західна Сахара має багаті природні ресурси. Провідне місце серед них займають фосфорити. Перспективні родовища урану, залізної і мідної руд, ртуті, кам'яних солей. Прибережні води багаті на рибу.
Див. також[ред.]
|
||||||||||||||
