Карантин
Каранти́н (від італ. quaranta — сорок) — адміністративні та медико-санітарні заходи на обмеження контактів інфікованої або підозрілої на інфікування особи (осіб), тварини, вантажу, товару, транспортного засобу, населеного пункту, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Первинне слово «карантин» означало «час, що складається з сорока днів» («карантен» — італійською і французькою — «сорок»). І лише в кінці XVIII століття з'явилося друге значення цього слова — «власне будинок, в якому приїжжі із заразливих місць мають перебування своє». Карантин найчастіше при багатьох інфекційних хворобах, передусім віспі і чумі, тривав сорок днів.
Тож карантин — також споруда для ізоляції хворих чи потенційно хворих, зокрема частина порту для прибулих суден.
В рамках цивільного захисту населення карантин — це повна ізоляція вогнища зараження (аж до застосування збройної охорони), організація постійного медичного спостереження і спеціального постачання населення. Карантинний режим вводять при виникненні особливо небезпечних інфекційних захворювань (чуми, холери, сибірської виразки, тифу, віспи і т. д.).
