Александрович Віктор Іванович

Віктор Іванович Александрович
Полковник  Полковник
Загальна інформація
Народження	12 серпня 1871(1871-08-12)
Громадянство	УНР
Alma Mater	Полоцький кадетський корпус
Військова служба
Приналежність	УНР
Вид ЗС	Армія УНР
Війни / битви	Іхетуанське повстання, Перша світова війна, Громадянська війна в Росії
Командування
помічник начальника артилерії Південно-Західного району Армії УНР.
Нагороди та відзнаки
Орден Святої Анни 2 ступеня Орден Святого Станіслава 2 ступеня Орден Святого Станіслава 3 ступеня Орден Святого Володимира 3 ступеня Орден Святого Володимира 4 ступеня

Віктор Іванович Олександрович (12 серпня 1871(18710812) — ?) — Російський військовий діяч, полковник (1915). Герой Першої світової війни.

Життєпис

1889 року після закінчення Полоцького кадетського корпусу вступив у службу. У 1892 році після закінчення Михайлівського артилерійського училища здійснено підпоручики і випущено до 27-ї артилерійської бригади. У 1895 році був проведений у поручики, в 1897 році в штабс-капітани. З 1900 року учасник Китайського походу.

З 1903 року перейменований на штабс-капітани гвардії з призначенням обер-офіцером Костянтинівського артилерійського училища. 1905 року був здійснений капітанами гвардії з перейменуванням у підполковники. У 1907 році закінчив Санкт-Петербурзький археологічний інститут, командир 5-ї батареї 24-ї артилерійської бригади.

З 1914 року учасник Першої світової війни на чолі своєї батареї. У 1915 році здійснений полковником, командиром 2-го дивізіону 24-ї артилерійської бригади. З 1916 командир 4-го окремого польового важкого артилерійського дивізіону.

9 червня 1915 року за хоробрість нагороджений Георгіївською зброєю.

За те, що командуючи дивізіоном, у бою 28 вересня 1914 року біля міста Надаржина, маючи завдання своїм вогнем прикрити відхід наших військ, незважаючи на появу ворога в тилу і перебуваючи під дійсним рушничним, кулеметним та артилерійським вогнем, повернув зброю навколо і, на картеч, дав можливість відійти, важкій артилерії та забезпечив загальне відходження. Потім пробився повз противника, зберігши всі знаряддя

Після Жовтневої революції, з 1918 року служив в армії Української Держави, штаб-офіцер для доручень при Головному артилерійському управлінні. З 1919 року помічник начальника артилерії Південно-Західного району Армії УНР.

Нагороди

• Орден Святого Станіслава 3 ступеня (Мечі до ордена — ВП 13.06.1916)
• Орден Святого Станіслава 2 ступеня (1905; Мечі до ордена — ВП 02.09.1916)
• Орден Святої Анни 2-го ступеня (1908; Мечі до ордена — ВП 18.06.1916)
• Орден Святого Володимира 4-го ступеня (1912; Мечі та бант до ордена — ВП 18.01.1915)
• Георгіївська зброя (ВП 09.06.1915)
• Орден Святого Володимира 3-го ступеня з мечами (ВП 21.06.1916)

Література

• Шабанов В. М. Военный орден Святого Великомученика и Победоносца Георгия. Именные списки 1769—1920. (Биобиблиографический справочник). — М.: Русскій міръ, 2004. — 922 с. — 3000 экз. — ISBN 5-89577-059-2.
• Тинченко Я. Ю. Офицерский корпус Армии Украинской Народной Республики (1917—1921)//Киев, 2007 г.
• Список полковникам по старшинству. Составлен по 1-е июля 1916 года. — СПб. : Военная типография, 1916 г.
• ВП по военному ведомству//Разведчик № 1267, 17.02.1915 г.
• ВП по военному ведомству//Разведчик № 1281, 26.05.1915 г.
• ВП по военному ведомству//Разведчик № 1295, 01.09.1915 г.
• РГВИА: Ф.400. Оп.12. Д.26677. Л.740-745 (1914 г.)
• РГВИА: Ф.409. Оп.1. п/с 124—166 (1916 г.)

Посилання

• Александрович Віктор Іванович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.

• Александрович Виктор Иванович Георгиевские кавалеры Великой войны 1914—1918