Олесь Гурло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Алесь Гурло)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олесь Гурло
біл. Алесь Гурло
Ім'я при народженні Олександр Кондратович Гурло
(біл. Аляксандр Кандратавіч Гурло)
Псевдонім Олесь Гурло, О. Ехо
Народився 31 січня 1892(1892-01-31)
Копиль, Слуцький повіт, Мінська губернія, Російська імперія
Помер 4 лютого 1938(1938-02-04) (46 років)
Мінськ, Мінська область, БРСР, СРСР
·туберкульоз
Поховання Військовий цвинтар у Мінську
Громадянство Росія Російська імперія
СРСР СРСР
Національність білорус
Діяльність письменник
публіцист
перекладач
Сфера роботи творче та професійне письмоd[1], журналістика[1], фольклористика[1] і перекладацтво[d][1]
Заклад Q26712728?, Savieckaja Bielaruśd, Інститут білоруської культури і Національна академія наук Білорусі
Мова творів білоруська
Роки активності 1907 — тепер. час
Членство Q109854214?, СП СРСР, Маладняк (літературне об'єднання, Білорусь) і Q116445938?
Партія Російська соціал-демократична робітнича партія
У шлюбі з Кондратій Гурло
Учасник Перша світова війна, Бій у Ризькій затоці, Лютнева революція, Storming of the Winter Palaced, Yaroslavl revoltd і Громадянська війна в Росії

CMNS: Олесь Гурло у Вікісховищі

Олесь Гурло (біл. Олесь Гурло), також Олександр Кондратович Гурло (біл. Аляксандр Кандратавіч Гурло; 31 січня 1892, Копиль, Слуцький повіт, Мінська губернія (нині Мінська область) — 4 лютого 1938, Мінськ; Псевдонім та криптоніми: Олесь Гурло; Л.Ехо[2], А. Г., А.Г-ло) — радянський білоруський поет, прозаїк, перекладач, публіцист, фольклорист, мовознавець, учасник Першої світової війни[3] та громадянської війни в Росії[2], репресований і реабілітований у СРСР[3][4].

Біографія[ред. | ред. код]

Олександр Гурло народився 31 січня 1892 року в містечку Копиль, що в Слуцькому повіті Мінської губернії.

Змалечку йому доводилося самостійно заробляти собі на хліб. У 1908 році закінчив Копильське двокласне[2] (або чотирикласне[5]) училище. У цей період Олесь Гурло займався самоосвітою, захоплювався поезією класиків російської літератури, творами Янки Купали, Якуба Колоса, Максима Богдановича. Працював робочим на лісопильні, де почали формуватися його політичні погляди. У 1909 році вступив до лав РСДРП, проводив агітаційну роботу серед селян, брав участь у виданні рукописних журналів «Зоря» (біл. «Заря»), «Голос» (біл. «Голос низа»), «Вільна думка» (біл. «Вольная думка»)[6].

Подальше життя Гурла було пов'язане з Санкт-Петербургом, де він улаштувався на роботу на завод «Вулкан»[6]. У 1913 році був призваний до царської армії. Служив на балтійському флоті — спочатку матросом на крейсері «Богатир», а пізніше (після закінчення школи унтерофіцерів) на міноносці «Забияка». Брав участь у лютневій революції, жовтневому перевороті, громадянській війні (штурм Зимового палацу)[6]. У 1919 році під Казанню його було тяжко поранено, довго лікувався у шпиталях, пішов з армії в стані інваліду. До 1921 року працював у Нижньогородському порті. Потім повернувся в Білорусь, жив у Мінську. Працював у Наркоматі БРСР, редакції газети «Радянська Білорусь» (біл. «Савецкая Беларусь»).

У 1929—1930 роках працював науковим співпрацівником Інституту мови АН БРСР, працював над створенням термінологічних словників. Самостійно видав словник «Технічна термінологія» (біл. «Тэхнічная тэрміналогія»; 1932).

У 1930 році Олесь Гурло був заарештований[4][7], через рік його було засуджено умовно на п'ять років ссилки в Самару, але потім визволений з-під варти. Помер від туберкульозу. Реабілітовано в листопаді 1957 року[4].

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • «Вибрані твори» (біл. «Выбраные творы») — Мінськ, 1950
  • «Вірші» (біл. «Вершы») — Мінськ, 1972
  • «Наші пташки: (дитячі вірші)» (біл. «Нашы птушкі: (вершы для дзяцей)») — Мінськ, 1974

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Czech National Authority Database
  2. а б в Гурло Алесь (Аляксандр Кандратавіч). bis.nlb.by (біл.). Беларусь у асобах і падзеях. Процитовано 7 лютого 2022.
  3. а б 31 января этого года исполняется 125 лет со дня рождения нашего знаменитого земляка — поэта, исследователя Алеся Гурло. kopyl.by (біл. та рос.) . Копыль Онлайн. Слава Працы. 31 січня 2017. Процитовано 7 лютого 2022.
  4. а б в Гурло Аляксандр Кандратавіч (1892). by.openlist.wiki (біл.). Адкрыты спіс. Процитовано 7 лютого 2022.
  5. Два века белорусской поэзии. www.lgz.ru (рос.). Литературная Газета. Процитовано 7 лютого 2022.
  6. а б в Да 130-годдзя з дня нараджэння беларускага літаратара і даследчыка Алеся Гурло. adu.by (біл.). Нацыянальны адукацыйны партал. Архів оригіналу за 7 лютого 2022. Процитовано 7 лютого 2022.
  7. Гурло Александр Кондратьевич (Алесь). bessmertnybarak.ru (рос.). Бессмертный барак. Процитовано 7 лютого 2022.

Література[ред. | ред. код]

  • Гурло Алесь // Беларускія пісьменнікі: Біябібліяграфічны слоўнік. У 6 т. / пад рэд. А. І. Мальдзіса. — Мн.: БелЭн, 1992—1995. (біл.)
  • Беларускія пісьменнікі (1917—1990): Даведнік; Склад. А. К. Гардзіцкі. Нав. рэд. А. Л. Верабей. — Мн.: Мастацкая літаратура, 1994. — 653 с.: іл. ISBN 5-340-00709-X (біл.)
  • Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі. Энцыклапедычны даведнік у 10 тамах (15 кнігах). Т. 1. Абрамовіч—Кушаль. / Укладальнік Л. У. Маракоў. — Смаленск, 2003. — 480 с. — ISBN 985-6374-04-9.
  • Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі. Энцыклапедычны даведнік у 10 тамах (15 кнігах). Т. 3. Кніга 2 / Укладальнік Л. У. Маракоў. — Мн., 2005.
  • Агіевіч У. Алесь Гурло // Агіевіч У. Літаратура і жыццё. Мн., 1954
  • А. К. Гурло // Германовіч І. Беларускія мовазнаўцы. Мн., 1985
  • Хведаровіч М. Шлях паэта // Хведаровіч М. Памятныя сустрэчы. Мн., 1977
  • Міхнюк У. Штрыхі да аўтапартрэта, напісанага Алесем Гурло ў сталінскіх засценках // ЛіМ. 1992, 10 крас.
  • Беларуская літаратура ХХ стагоддзя: гісторыя і сучаснасць / А. І. Бельскі. — Мінск, 2005. — С. 29–34.
  • Беларускія пісьменнікі (1917—1990): даведнік / [складальнік А. К. Гардзіцкі]. — Мінск, 1994. — С. 158.
  • Беларуская энцыклапедыя: у 18 т. — Мінск, 1997. — Т. 5. — С. 536.
  • Роднае слова. — 2002. — № 1. — С. 13–15.