Алешковський Петро Маркович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алешковський Петро Маркович
Народився 22 вересня 1957(1957-09-22) (66 років) або 12 вересня 1957(1957-09-12)[1] (66 років)
Москва, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність антрополог, археолог, історик, журналіст, письменник, телеведучий
Alma mater Історичний факультет МДУ
Мова творів російська
Батько Алешковський Марк Хаїмович
Мати Наталя Германівна Недашивінаd
Брати, сестри Алешковський Марк Хаїмович
У шлюбі з Тамара Натанівна Ейдельман
Діти Митя Алешковськийd
CMNS: Алешковський Петро Маркович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Алешковський.

Петро Маркович Алешковський (22 вересня 1957, Москва, СРСР) — радянський і російський письменник, теле- і радіоведучий, журналіст, історик, археолог.

Родина[ред. | ред. код]

Дід - Герман Олександрович Недошивін (1910-1983), мистецтвознавець і теоретик мистецтва; бабуся - Наталія Юріївна Недошивіна (у дівоцтві Зограф; 1907-1984), мистецтвознавець (її дід - зоолог Микола Юрійович Зограф, її брат - театрознавець Микола Георгійович Зограф)[2].

Мати — археолог Наталія Германівна Недошивіна, батько — археолог Марк Хаїмович Алешковський (його брат — Юз Алешковський).

Син — фотограф Митя Алешковський; дочка — Ганна Алешковська; тесть — історик Натан Ейдельман. Дружина — викладач історії та блогер Тамара Ейдельман.

Онуки — Олександра та Катерина.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1979 закінчив історичний факультет Московського державного університету імені М. В. Ломоносова на кафедрі археології[3].

Протягом шести років брав участь у роботах з реставрації пам'яток Російської Півночі: Великого Новгорода, а також Кирило-Білозерського, Ферапонтова та Соловецького монастирів.

У 2007-2008 вів щотижневу колонку у журналі «Російський репортер». З 2008 пише нариси до того ж журналу. Веде програму «Абетка читання» на радіо «Культура». На Радіо Росії (Москва) та телеканалі «Культура» веде бесіди з науковцями у програмі «Факультет непотрібних речей»[4][5].

Твори[ред. | ред. код]

  • 1988 — «Як новгородці на Югру ходили. Розповідь про новгородців, відважних мореплавців XII століття»
  • 1995 — роман «Арлекін, або Життєпис»
  • 1995 — збірка «Голосу з хору»
  • 1997 — роман «Володимир Чигринцев»
  • 1999 — збірка «Сьома валізка»
  • 2002 — повість «Чайки»
  • 2003 — «Рудл і Брудл»
  • 2006 — роман «Риба. Історія однієї міграції»
  • 2009 — роман «Інститут сновидінь»
  • 2010 — «Від Москви ...»
  • 2010 — роман «Зворотний бік Місяця»
  • 2011 — збірка «Життєпис тхора»
  • 2015 — роман «Фортеця»
  • 2020 — роман «Секретики»

Визнання[ред. | ред. код]

  • 1994 - короткий список премії «Російський Букер» за збірку «Життєпис Хорька»
  • 1996 - короткий список премії «Російський Букер» за роман «Володимир Чигринцев»
  • 2006 - короткий список премії «Велика книга" за роман «Риба»
  • 2016 – лауреат премії «Російський Букер» за роман «Фортеця»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 58–60. — ISBN 5-94848-245-6
  2. ↑ Пётр Алешковский: Бороться только с собой. Архів оригіналу за 7 грудня 2016. Процитовано 5 грудня 2016.
  3. ↑ Алешковский Пётр Маркович. Писатели России. Архів оригіналу за 12 квітня 2008. Процитовано 22 травня 2018.
  4. ↑ Описание / "Факультет ненужных вещей" / Радиостанция «Радио России». www.radiorus.ru. Архів оригіналу за 30 червня 2020. Процитовано 28 червня 2020.
  5. ↑ Факультет ненужных вещей / Телеканал «Россия – Культура». tvkultura.ru (рос.). Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 28 червня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алешковський_Петро_Маркович&oldid=42278247