Альбурнус Майорські копальні (Рошія-Монтане)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альбурнус Майор
Alburnus Maior
Розташування Рошія-Мантане
46°18′22″ пн. ш. 23°07′51″ сх. д. / 46.30611° пн. ш. 23.13083° сх. д. / 46.30611; 23.13083
Корисні копалини золото, срібло, мідь, інші метали
Рік будівництва невідомо
Рік закриття приблизно 215 р. н. е.
Технологічні характеристики
Тип копальня
Глибина розробки 98 м
Запаси
Сайт Montană Projec][en]t]
Альбурнус Майор. Карта розташування: Румунія
Альбурнус Майор
Альбурнус Майор
Альбурнус Майор. Карта розташування: Земля
Альбурнус Майор
Альбурнус Майор

Альбурнус Майорські копальні (лат. Alburnus Maior) — мережа значних римських копалень, що знаходяться в сучасній Рошія-Монтане на які середньовічні та сучасні гірничі роботи суттєво не вплинули.

В Рошія-Монтане розташовувалися одні з перших доісторичних виробок. Вздовж долини Ампої[en] [Архівовано 20 січня 2017 у Wayback Machine.] існував «Золотий коридор», який з'єднував трансільванські металеві руди з різними культурними регіонами (Нижній Дунай, узбережжя Адріатичного моря та північна Греція). Завдяки багатим природним ресурсам, таким як родовища міді, золота та срібла, регіон Трансільванії є одним з найбільших територій Центральної та Південно-Східної Європи, де відбулися деякі з головних досягнень у розвитку стародавнього гірництва. «Золотий чотирикутник» в горах Апусені був одним з основних виробників золота в Європі.[1]

Дакійський період[ред. | ред. код]

У геологічній та мінералогічній літературі 19-го і 20-го століття є багато згадок про давню гірничу діяльність у регіоні Рошія-Монте.[2] Вони стосуються як відкритих, так і підземних рудників, особлива увага приділяється знаменитому «Cetate» — вулканічний дацитовий масив, де до 1970 р. було видно вражаючі римські та, ймовірно, доримські відкриті розробки.[3]

На мапі, накресленій Ф. Посепним[en] у 19 ст., не так багато деталей, але більш точна карта (1:500) була складена в 1970 р., до повного знищення цієї пам'ятки новим розрізом.[4]

Карта масиву «Cetate», 1970 рік[4]

У 2000—2001 рр. французько-румунська команда під керівництвом Б. Коуе провела систематичне дослідження в районі масиву «Четате».[5] Обстеження та дрібномасштабні розкопки, проведені командою Б. Коуе в північно-західній зоні під назвою «Зевс» колишнього масиву «Четате», відкрили давні гірські виробки, такі як великі вертикальні виробки, вирізані з самої поверхні, штреки та розвідувальні галереї. Згідно з результатами радіовуглецевого датування і зважаючи на різні артефакти, більшість з них датується 2 століттям нашої ери, хоча в цьому районі також була запроваджена ще більш рання гірничодобувна діяльність (1 століття н. е., дакійський час).[6]

Інші два місця видобутку: «Тарина» та «Карнік», налічували кілька етапів підземних гірничих робіт на цій території, починаючи з дакійського періоду і переходячи до римського. Відкриття дакійських золотих браслетів суттєво змінило погляди не тільки на використання дорогоцінних металів в доримській Дакії,[7][8] але й на походження даного металу.[9]

Римський період[ред. | ред. код]

Римський видобуток корисних копалин у районі Рошія-Монтане був не чим іншим, як реорганізацією та розширенням за рахунок вдосконаленої технології попередніх гірничих робіт. Велика кількість золота в Дакійській місцевості, безумовно, була однією з головних причин двох великих військових експедицій римлян[8] на початку 2 століття нашої ери. Загальний видобуток золота в районі Рошія-Монтане оцінювався приблизно в 1500—2000 тонн з найдавніших часів до сьогодення.[10] Після того, як провінція Дакія була інтегрована до складу Римської імперії, в районі «Aurariae Dacicae» було організовано величезну гірничодобувну діяльність. Золоті копальні, які колись були монополією дакійських царів, стали монополією римських імператорів, які керували ними на умовах оренди через величезну бюрократію наглядачів, реєстраторів, бухгалтерів тощо. Найважливіші золоті копальні були в Альбурнус Майор (сьогодні Рошія-Монтане).[11] Ще за часів Траяна існувало кілька племен досвідчених шахтарів: пірусти, баридусти, сардеати, анси та маніоти — що були залучені для роботи на шахтах.[12] Наразі, лише в південно-західній частині масиву Карнік виявлено понад 4 км лінійних римських гірничих робіт, що мають 98 м вертикального розвитку та площу 13600 метрів квадратних.[13]

Методи видобутку[ред. | ред. код]

Методи, які використовувалися для видобутку золота в Рошія-Монтане, є набагато більш вражаючими, ніж гідравлічний вид видобутку, який відомий з римських копалень на Піренейському півострові.[14] Підземні римські роботи зазвичай мають дуже хорошу якість і систематично представляють трапецієподібні ділянки.

Рошія-Монтане: стародавній дрейф типового трапецієвидного перерізу в масиві Карнік

Різні стародавні гірничі промисли включають галереї, схили донизу, вузькі вертикальні споруди, похилі або ступеневі упори та камери зі стовпами. У Альбурнус Майор золото видобувалося у величезній мірі, і римляни не шкодували зусиль, щоб створити складну дренажну систему в шахтах. Доказами цього слугують колеса, знайдені на глибинах до 60 м.[15]

Адміністративний контроль[ред. | ред. код]

Адміністративну відповідальність за всі золоті копальні в Дакії покладали на імператорського чиновника, procurator aurariarum, який мав свою штаб-квартиру в Ампелумі[ro] [Архівовано 10 квітня 2022 у Wayback Machine.] (сьогодні Златна). Місто охороняли війська, які належали Numerus[en] Maurorum Hispanorum[en].[16] Найцікавіші подробиці римського видобутку та організації під наглядом аурарію прокуратора розкривають знамениті воскові таблички з латинськими написами, знайдені в 18-19 ст. в середині стародавніх копалень.[17] Вони датуються 131—167 роками. Їх тематика різноманітна: договори купівлі-продажу, оренди шахт, квитанції про погашення позики, тощо. Хоча воскові таблички зупиняються датуванням 167 року, написи все ще продовжуються і доводять, що шахти все ще працювали, хоча видобуток зменшився. Останні свідчення про експлуатацію копалень римлянами датуються 215 р. н. е.[18]

Транспортування[ред. | ред. код]

Коли золото вироблялося та експортувалося у таких великих масштабах, повністю функціональна та проста система зв'язку була важливою. Кожного разу, коли виробництво металу перевищувало місцеві чи регіональні масштаби, гірничі громади змушені були кооперуватися в міжрегіональні мережі зв'язку та обміну. У стародавніх джерелах не знайдено жодних даних про римську дорогу, яка з'єднувала Апулум (сьогодні Алба-Юлія) та Альбурнус Майор. Проте більшість дослідників стверджують про існування римської дороги вздовж долини Ампої[en] [Архівовано 20 січня 2017 у Wayback Machine.] між Апулумом і Ампелумом[ro] [Архівовано 10 квітня 2022 у Wayback Machine.].[19]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Хубер 1983; Лербергер 1995; Удубаша та ін. 2001 рік.
  2. ↑ Пошепний 1868б; Теглас 1889; Воллман 1996, с. 143—146 (з) стара література.
  3. ↑ Починаючи з 1970 року гора «Четате» втратила заповідний статус як об'єкт національного надбання і була перетворена у величезний розріз.
  4. ↑ а б І. А. Сятімбреану, колишній головний гірничий інженер у Рошія-Монтане.
  5. ↑ Каует та ін. 2003, с. 489—500.
  6. ↑ Каует та ін. 2003, с. 497.
  7. ↑ Каует та ін. 2003, с. 497—501.
  8. ↑ а б Спану 2011.
  9. ↑ Константинеску [Архівовано 1 вересня 2021 у Wayback Machine.] та ін. 2009; Поп та ін. 2011 рік.
  10. ↑ Кук, Чобану 2004.
  11. ↑ Найповнішу історію досліджень у цьому районі див. у Воллман 1996.
  12. ↑ Воллман 1996, с. 165—171; Пізо 2004; Тимофан, Барбу 2007.
  13. ↑ Коует 2005; Барон та ін. 2011, с. 1093.
  14. ↑ Домерг 1990; Ромеро 2002.
  15. ↑ Пошепний 1868a; Воллман 1996, с. 114—119; Воллман, Сігудіан 2005, с. 102—103; Кое 2008.
  16. ↑ Петолеску 2002, с. 137—138.
  17. ↑ ІДР І, с. 192—256; Гофманн 2002, с. 65-90; Воллман 2002, с. 91-124.
  18. ↑ Каует та ін. 2003 р., с. 15
  19. ↑ Макрія 1969, с. 154; Фодоріан 2006, с. 252—253.

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Baron et al. 2011 — S. Baron, G.C. Tămaş, B. Cauuet, M. Munoz, Lead isotope analyses of gold-silver ores from Roşia Montană (Romania): a first step of a metal provenance study of Roman mining activity in Alburnus Maior (Roman Dacia), Journal of Archaeological Science 38, 2011, p. 1090—1100
  • Cauuet 1999- B. Cauuet, L'exploatation de l'or en Gaul à L'Age du Fer, B. Cauuet (Ed.), L'or dans l'antiquité. De la mine à l'objet, Aquitania, Supplement 9, 1999, p. 31-198.
  • Cauuet 2008 — B. Cauuet, Equipements en bois dans les mines d'or protohistoriques et antiques (Gaule et Dacie romaine), M.-C. Bailly-Maître, C. Jourdain-Annequin, M. Clermont-Joly, (Eds.), Archéologie et paysages des mines anciennes. De la fouille au musée. Colloque international Alpe d'Huez, 2-4 sept. 2006, Editions Picard, p. 57-73.
  • Cauuet et al. 2003 — B. Cauuet, A. Bruno, C. Rico, C. Tămaș — Reţele miniere antice. Misiunile arheologice franceze 1999—2001, P. Damian (ed.), Alburnus Maior I, București, 2003, p. 471—530
  • Constantinescu et al. 2009 — B. Constantinescu, R. Bugoi, V. Cojocaru, R. Simon, D. Grambole, F.Munnik, E. Oberländer-Tarnoveanu, Elemental analysis through X-ray techniques applied in archaeological gold authentication — the case of Transylvanian gold and of the Dacian bracelets, Spectrochimica Acta Part B 64, 2009, p. 1198—1203
  • Cook, Ciobanu 2004 — N.J. Cook, C.L. Ciobanu, Preface, Cook, N.J., Ciobanu, C.L. (Eds.), Au-Ag-Telluride Deposits of the Golden Quadrilateral, Apuseni Mts., Romania. Guidebook of the International Field Workshop of IGCP Project 486 Alba Iulia, Romania. IAGOD Guidebook Ser. 12, p. 1-4
  • Domergue 1990 — C. Domergue, Les mines de la Peninsule Iberique dans l'Antiquite Romaine, Rome 1990.
  • Fodorean 2006 — F. Fodorean, Drumurile din Dacia romană, Cluj-Napoca 2006.
  • Horia Ion Ciugudean 2012 — Ancient gold mining in Transylvania: the Rosia Montana-Bucium area 2012
  • Huber 1983 — P. Huber, S. Huber, Goldbergbau in Siebenbürgen, Lapis 8, p. 5-10. IDR — Inscripţiile Daciei Romane
  • Lehrberger 1995 — G. Lehrberger, the Gold Deposits of Europe: An Overview of the Possible Sources for the Prehistoric Gold Objects, G. Morteani, G. Northover J. P. (Ed.), Prehistoric Gold in Europe, Dordrecht/Boston/ London 1995, p. 115—144.
  • Macrea 1969 — M. Macrea, Viaţa în Dacia Romană. București 1969
  • Petolescu 2002 — C. Petolescu, Auxilia Daciae, București 2002.
  • Piso 2004 — I. Piso, Gli Illiri ad Alburnus Maior, Dall'Adriatico al Danubio, L'Illirico nell'eta greca e romana. Atti del convegno internazionale Cividale del Friuli, 25-27 settembre 2003, Pisa, 2004, p. 271—307
  • Posepný 1868a — F. Pošepny, Eine Bergmaschine aus dem zweiten Jahrhundert und einige gleichzeitig gefundene Gegenstände, Österreichische Zeitschrift für Berg und Hüttenwesen 16, 1868, p. 153—168.
  • Pošepny 1868b — F. Pošepny, Die montangeologische Aufname des Verespataker Goldbergbaugebietes im Komitat Alsofehervar, Wien, 1868.
  • Romero 2002 — J. G. Romero, Minería y metalurgia en la Córdoba romana. Servicio de Publicaciones Universidad de Cordoba 2002.
  • Spânu 2011 — D. Spânu, Meanings of the Dacian golden spiral bracelets. Outline, Caiete ARA 2, 2011, p. 23-37.
  • Téglás 1888 — G. Téglás, Prähistorische Gold- und Steingruben-Werkzeuge aus Dacien, Österreichische Zeitschrift für Berg und Hüttenwesen 36, 1888, p. 463—466.
  • Téglás 1889 — G. Téglás, Beiträge zum Goldbergbau des vorrömischen Dacien, Ungarische Revue 9, 1889, p. 260—262.
  • Téglás 1890 — G. Téglás, A Korábia római bányászata kettös sirmezeje, Budapest 1980.
  • Timofan, Barbu 2007 — A. Timofan, I. Barbu, O stelă funerară cu inscripţie descoperită la Alburnus Maior, Apulum 44, 2007, p. 185—191.
  • Udubașa et al. 2001 — G. Udubașa, E. Rosu, I. Seghedi, P.M. Ivășcanu, the «Golden Quadrangle» in the Metaliferi Mts., Romania: what does this really mean?, Romanian Journal for Mineral Deposits 79, suppl. 2., 2001.
  • Wollmann 1996 — V. Wollmann, Mineritul metalifer, extragerea sarii si carierele de piatra in Dacia Romana. Muzeul National de istorie a Transilvaniei Cluj-Napoca, Deutsches Bergbau-Museum Bochum, Cluj-Napoca/Klausenburg 1996.
  • Wollmann 2002 — V. Wollmann, Die römischen Wachstafeln von Roșia Montană-Paraleipomena, Silber und Salz 4, 2002, p. 91-124.
  • Wollmann, Ciugudean 2005 — V. Wollmann, H.Ciugudean, Noi cercetări privind mineritul antic In Transilvania (I), Apulum 42, p. 95-116.

Посилання[ред. | ред. код]

Ancient gold mining in Transylvania: the Rosia Montana-Bucium area article [Архівовано 14 травня 2022 у Wayback Machine.]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альбурнус_Майорські_копальні_(Рошія-Монтане)&oldid=40747868