Дацит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дацит

Даци́т (рос. дацит, англ. dacite, нім. Dazit m) — кисла магматична, переважно виливна гірська порода. Світло-сіра, зеленувато-сіра, рідше темно-сіра порфірова або афірова, містить у вкраплениках плагіоклаз (різко зональний андезин), рідше калієво-натрієвий польовий шпат, іноді кварц і темнокольорові мінерали - амфібол, моноклінний або ромбічний піроксен, біотит. Рудний мінерал - магнетит, акцесорні - апатит, рідше - циркон, титаніт, гранат, кордієрит. Склуватий. Хімічний склад за Р. Делі[Джерело?]:

речовина  % за масою
SiO2 65,68
Al2O3 16,25
TiO2 0,57
Fe2O3 2,38
FeO 1,90
MnO 0,06
MgO 1,41
CaO 3,46
Na2O 3,97
К2O 2,67
Н2O 1,50
Р2O5 0,15

Міцність на стиснення дациту 100-150 МПа. Густина 2650 кг/м3; модуль Юнга 3,4-7,6 Па; коефіцієнт Пуассона 0,27-0,8.

Дацит утворює куполи, дайки, лаколіти. З дацитом асоціюють колчеданово-поліметалічні родовища. Поширений на Кавказі, в Казахстані, Середній Азії. В Україні — на Закарпатті. Знайдено також на Місяці[1].

Використовується як будівельний камінь.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Місяць // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів: ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 299. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031)

Література[ред.ред. код]