Альфред Корто
Альфред Корто | |
---|---|
Основна інформація | |
Повне ім'я | фр. Alfred Denis Cortot |
Дата народження | 26 вересня 1877[1][2][…] |
Місце народження | Ньйон, Швейцарія[4][4] |
Дата смерті | 15 червня 1962[1][3][…] (84 роки) |
Місце смерті | Лозанна, Швейцарія[6][4] |
Поховання | Cimetière de Villarsd |
Громадянство | Франція |
Професії | піаніст, диригент, музичний педагог |
Освіта | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
Вчителі | Émile Decombesd і Луї Д'ємер[7][8] |
Відомі учні | Thierry de Brunhoffd, Hélène Boschid, Джина Бахауер, Клара гаскіл[8][9], Івонн Лефебюр, Діну Ліпатті[8][10], Magda Tagliaferrod, Aldo Ciccolinid, Samson Françoisd, Dino Cianid, Marios Laskarisd, Владо Перлмутер[8][11], Bernadette Alexandre-Georgesd, Chrisoula Danoud і Pablo Arévalod |
Інструменти | фортепіано |
Жанри | класична музика |
Заклад | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
Нагороди | |
Діти | Jean Cortotd |
Файли у Вікісховищі |
Альфре́д Дені Корто́ (фр. Alfred Denis Cortot, нар. 26 вересня 1877, Ньйон — пом. 15 червня 1962, Лозанна) — швейцарський піаніст і диригент.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у франкомовній частині Швейцарії. Навчався в Паризькій консерваторії, був удостоєний Гран-прі в 1896 році. У 1898—1901 роках як диригент допомагав роботі Байройтського фестивалю, а в 1902 році в Парижі під його керівництвом відбулася прем'єра опери «Загибель богів» Вагнера. Заради того, щоб слухач зміг познайомитися з «Парсіфалем» Вагнера, Урочистої месою Л. Бетховена і «Німецьким реквіємом» Й. Брамса, а також новими роботами французьких композиторів, Корто організував спеціальне концертне товариство.
У 1905 році Корто сформував з Жаком Тібо і Пабло Казальсом тріо, за яким утвердився авторитет провідного фортепіанного тріо своєї епохи. З 1907 до 1923 року Корто викладав в Паризькій консерваторії, і серед його учнів — Клара Хаскіл і Діна Ліпатті. Також Корто записувався зі співаком Жераром Сузі. У 1919 році Альфред Корто заснував Паризьку нормальну школу музики. Його курси з музичної інтерпретації користувалися легендарним успіхом.
Як піаніст Корто багато подорожував по всьому світу, мимохідь диригуючи оркестрами скрізь, де йому надавалася така можливість.
Є думка, що під час Другої світової війни Корто співпрацював з нацистським режимом. Для підтвердження цього посилаються на те, що він грав на спонсорованих нацистами концертах, служив у Міністерстві Культури при режимі і надавав підтримку якомусь архітекторові, другу Гітлера. Але інші дослідники стверджують, що Корто був просто відданий німецькій музичній культури. У Франції Альфреду Корто заборонили протягом року давати будь-які публічні виступи, його авторитет у цій країні постраждав, але інших країн (особливо Італії та Англії) це не торкнулося.
Творчість[ред. | ред. код]
Альфред Корто увійшов в історію музики передусім як сміливий інтерпретатор Ф. Шопена і Р. Шумана. Корто був також автором фортепіанного зошиту «Раціональні принципи фортепіанної техніки». Ця книга містить багато вправ для пальців, спрямованих на розвиток різних технічних аспектів гри. Спочатку книга була написана французькою мовою, але з тим пір була перекладена на багато мов світу.
Незважаючи на деяку технічну нерівність виконання, Альфред Корто завжди був шанований як один із найбільших музикантів століття, і став символом завершення класичної епохи. Фахівці вважають його останнім зразком того особистісного, суб'єктивного стилю, який здатний нехтувати точною технікою заради цілісності інтуїції, яскравості інтерпретації та справжності духу твору. Пізніше такий підхід був замінений тим сучасним «науковим» способом гри, який поміщає логіку і точність в центр і ставить знак рівності між справжністю виконання і буквальністю прочитання музичного твору. Сам Корто так визначав ідеал інтерпретації: «Найважливіше — давати волю уяві, знову створюючи твір. Це і є інтерпретація».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119351064 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ https://web.archive.org/web/20201119204723/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/diemer-school/alfred-cortot
- ↑ а б в г https://web.archive.org/web/20201117184013/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/diemer-school/diemer-school
- ↑ https://web.archive.org/web/20201119204840/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/diemer-school/clara-haskil
- ↑ https://web.archive.org/web/20201119204937/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/diemer-school/dinu-lipatti
- ↑ https://web.archive.org/web/20201119205037/https://www.lib.umd.edu/ipam/great-pianistic-traditions/diemer-school/vlado-perlemuter
Посилання[ред. | ред. код]
- Альфред Корто на сайті AllMusic(англ.)
- Профіль Альфреда Корто [Архівовано 18 червня 2011 у Wayback Machine.] на сайті Інституту Фридерика Шопена. (пол.)